Ухвала суду № 22237484, 23.03.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

про забезпечення позову

23 березня 2012 року справа № 5020-307/2012

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Алькор”,

ідентифікаційний код 20231747

(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 17)

доФонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно,

Суддя Головко В.О.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі суд) перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор” (далі ТОВ„Алькор”) до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при видачі ОСОБА_1 наказу про оформлення права власності на нерухоме майно, зведене на орендованій позивачем земельній ділянці.

Ухвалою суду від 23.03.2012 порушено провадження у справі; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1

Разом із позовною заявою позивач надав суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Севастополі здійснювати дії по видачі ОСОБА_1 будь-яких документів, необхідних для розпорядження (відчуження) будинком магазину літ. „З”, з прибудовою літ. „з”, загальною площею 90,9 м2, з ґанками, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 (його частини), по реєстрації права власності третіх осіб (крім позивача) на вказаний обєкт, видачі витягів із Реєстру прав, витягів про державну реєстрацію прав.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що на підставі незаконного, на його думку, наказу ОСОБА_1 має можливість розпоряджатися майном, яке є власністю позивача, але зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 без достатніх на те підстав. Вказане, на думку позивача, може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, або зробити його виконання неможливим.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимога позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів субєктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно із абзацом другим пункту 3 вказаної Постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення особами дій, спрямованих на реалізацію спірного майна.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності гр. ОСОБА_1 та визнання права власності на нерухоме майно за позивачем. На доказ наявності фактичних обставин, з якими позивач повязує застосування відповідного виду забезпечення позову, надано Витяг № 28776588 від 25.01.2011, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису 7582 в книзі 25 нж). Таким чином, третя особа може в будь-який час розпорядитися зазначеним майном.

Також, в обґрунтування вжиття заходів до забезпечення позову позивачем надано відповідь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вих. № 01-15/813 від 14.03.2012), з якої убачається, що в разі звернення ОСОБА_1 з вимогою про надання документів, необхідних для відчуження спірного обєкта нерухомості, ані у відповідача, ані у КП „БТІ та ДРОНМ” СМР не буде підстав відмовляти ОСОБА_1 у наданні вказаних документів.

Наведене дає суду підстави зробити достатньо обґрунтоване припущення, що відсутність встановленої судом заборони щодо розпорядження ОСОБА_1 майном, належним йому на підставі оспорюваного наказу, дозволяє здійснити його відчуження, що, в свою чергу, може значно утруднити повернення цього майна власникові в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З метою збереження майна, відносно якого видано спірний наказ, заявник просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві та іншим особам здійснювати дії по видачі документів, на підставі яких це майно може бути відчужено.

Згідно з частиною першою статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Водночас, як зазначив Вищий господарський суд України, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Такі правила повинні застосовуватися і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору (пункт 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).

Зважаючи на викладене, наведені заявником обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та можливості виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення суд визнає достатніми для задоволення заяви, а обраний заявником вид забезпечення позову вважає адекватним заявленим позовним вимогам.

Також приймаючи до уваги ту обставину, що самі заходи щодо забезпечення позову мають тимчасовий характер та можуть бути переглянуті судом за наявності відповідних підстав, не призведуть до завдання будь-якої шкоди інтересам відповідача, але напроти, невжиття їх може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням їх поведінки по виконанню своїх зобовязань, суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор” про вжиття заходів до забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор” про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2.Заборонити Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Севастополі здійснювати дії по видачі ОСОБА_1 будь-яких документів, необхідних для розпорядження (відчуження) будинком магазину літ. «З», з прибудовою літ. «з», загальною площею 90,9 м2, з ґанками, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (його частини), по реєстрації права власності третіх осіб (крім позивача) на вказаний обєкт, видачі витягів із Реєстру прав, витягів про державну реєстрацію прав.

Суддя підпис В.О. Головко