Ухвала суду № 22237268, 13.03.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2012 р. Справа № 5019/177/12

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення 232844 грн. 66 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність №3834 від 28.11.2011 року);

від відповідача : представник ОСОБА_2 (довіреність №1530 від 07.11.2011 року).

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення заборгованості за надані послуги постачання питної води в сумі 232844 грн. 66 коп., з яких: 227878 грн. 16 коп. основний борг, 4161 грн. 12 коп. пеня та 805 грн. 38 коп. три відсотки річних.

21.02.2012 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява №001/1933 від 20.02.2012 року про збільшення позовних вимог, яку представник позивача підтримав у повному обсязі. Згідно заяви №001/1933 від 20.02.2012 року про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 227878 грн. 16 коп. основного боргу, 6193 грн. 29 коп. пені, 1198 грн. 70 коп. три відсотки річних та 455 грн. 76 коп. збитків від інфляції. Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

12.03.2012 року через канцелярію суду надійшов відзив №362 від 06.03.2012 року на позовну заяву з додатками, яким відповідач стверджує про оплату боргу в розмірі 227878 грн. 16 коп., на підтвердження чого подав копію платіжного доручення №448 від 29.02.2012 року та у зв'язку із оплатою основного боргу просить суд зменшити розмір пені на 50%. Представник відповідача підтримав вимоги викладені у відзиві.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

01.10.2002 року між ДП НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" (надалі - постачальник) та Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено Договір №1 на подачу питної води з водопроводу Рівненська АЕС (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору ВП "Рівненська АЕС" бере на себе зобов'язання забезпечити Абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м. кубічних на рік, 240000 м. кубічних на місяць, 7890,4 м. кубічних на добу з максимальною подачею 420,0 м. кубічних на годину.

Відповідно до п.2 Договору Абонент бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані Споживачу послуги у водопостачанні, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та Правил користування системам комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, Підприємство повинно оформитись на "Рівненській АЕС" як Абонент у порядку, визначеному Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним.

Відповідно до п.4.1 Договору передбачено, що розрахунки за використану воду здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ВГІ "Рівненська АЕС" до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 227878 грн. 16 коп.

29.02.2012 року після порушення провадження у справі відповідач погасив позивачу борг в розмірі 227878 грн. 16 коп., що стверджується копією платіжного доручення №448 від 29.02.2012 року.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 227878 грн. 16 коп. відсутній та провадження у справі відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України слід припинити.

Відповідно до п.4. Договору (зміни до якого були внесені додатковою угодою №1 від 06.07.2010 року) за несвоєчасне виконання розрахунків за використану воду, Відповідач зобов'язувався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що згідно з розрахунком наданим позивачем за період з 20.12.2011 року по 21.02.2012 року складає 6193 грн. 29 коп.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п.2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи ту обставину, що в процесі розгляду справи відповідачем оплачено основну заборгованості, суд зменшує розмір пені яка підлягає стягненню на 50 %. Відтак стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3096 грн. 45 коп..

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року нараховано три відсотки річних в розмірі 1198 грн. 70 коп. та інфляційні втрати в розмірі 455 грн. 76 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Витрати по оплаті судового підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3096,64 грн. пені, 455,76 грн. збитків від інфляції та 1198,70 грн. трьох відсотків річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 227878 грн. 16 коп.

3. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302, р/р 260041090 в РОД ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 333227) на користь Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046, р/р №260023181737 в РОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 333368) 3096 грн. 64 коп. пені, 455 грн. 76 коп. збитків від інфляції, 1198 грн. 70 коп. три відсотки річних та 4719 грн. 01 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний "19" березня 2012 року