Рішення № 22236366, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 5017/223/2012 За позовом: Державне підприємство „Одеська залізниця”

До відповідача: Приватне акціонерне підприємство з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл”

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1.- довіреність №11 від 03.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_2- довіреність №32 від 01.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство „Одеська залізниця” (далі Одеська залізниця), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного підприємства з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” (далі - ПрАТ „Синтез Ойл”) про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 789319 грн. 41 коп. та 3% річних у сумі 355047 грн. 56 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач подав заяву про застосування позовної давності .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. у справі № 22/134-10-3501 за позовом Одеської залізниці до ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” про стягнення 7175631 грн. позов задоволено: стягнуто з ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” на користь Одеської залізниці заборгованість у сумі 7175631 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. зазначене рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. залишено без змін. Станом на січень 2012р. (дата подачі позову) заборгованість ПрАТ „Синтез Ойл” перед Одеською залізницею не погашено.

Зазначена заборгованість виникла у звязку із затриманням залізницею вагонів з вантажами на підходах до станції призначення з вини ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” у лютому квітні 2010р.

Позивач зазначає, що згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про сплату заборгованості позивач предявив ПрАТ „Синтез Ойл” претензіями від 08.04.2010р. за № 302/1-ДНМ-1 та від 21.04.2010р. за № 335-ДНМ-1, але ПрАТ „Синтез Ойл” від оплати відмовилося своїми листами від 11.05.2010р. за № 221 та від 17.05.2010р. за №233. За таких обставин, позивач вважає, що строк виконання грошового зобовязання у ПрАТ „Синтез Ойл” перед Одеською залізницею по оплаті 7175631 грн. настав 24.05.2010р., а саме: через 7 днів з дати останньої відповіді на претензію.

Позивач у справі зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 789319 грн. 41 коп. за період з серпня 2010р. по грудень 2011р., а також 3% річних у сумі 355047 грн. 56 коп. за період з 25.05.2010р. по 16.01.2012р., які просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що шестимісячний строк позовної давності згідно ст. 137 Статуту залізниць України може бути застосований лише стосовно вимог про стягнення у судовому порядку основного грошового зобовязання.

Відповідач проти позову заперечує. Згідно заяви, що надійшла до суду 01.03.2012р. просить суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, який обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову. Такою подією відповідач вважає затримання вагонів на підходах до станції призначення, які мали місце ще в період литий-квітень 2010р.

Крім того, відповідач зазначає, що факт порушення грошового зобовязання з боку відповідача по відношенню до Одеської залізниці встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2010р. по справі № 22/134-10-3501, яке набрало законної сили лише 16.11.2011р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України.

Відповідач також вважає неправомірним нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на суму заборгованості по платі за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у вагонах, які були збільшені на 20% податку на додану вартість, так як згідно з п. 5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Із втратою чинності з 01.01.2011р. зазначеного Закону у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України зазначена норма закріплена в ст. 197.8 цього Кодексу, у відповідності до якої операції по поставці послуг по перевезенню (переміщенню) вантажів транзитом через митну територію України, а також поставці послуг, повязаних з такою перевезенням (переміщенням), звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідач зазначає, що факт того, що в затриманих в лютому-квітні 2010р. вагонах перевозилися транзитні вантажі був встановлений судом апеляційної інстанції в постанові від 11.07.2011р. по справі № 22/134-10-3501, та підтверджується листом Енергетичної регіональної митниці від 24.12.2010р. за № 22/9-10927 у відповідь на лист ЗАТ „Синтез Ойл” від 16.12.2010р. за № 906.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. у справі № 22/134-10-3501 за позовом Одеської залізниці до ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” про стягнення 7175631 грн. позов задоволено: стягнуто з ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” на користь Одеської залізниці заборгованість у сумі 7175631 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011р. зазначене рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. залишено без змін. Станом на січень 2012р. (дата подачі позову) заборгованість ПрАТ „Синтез Ойл” перед Одеською залізницею не погашено.

Зазначена заборгованість виникла у звязку із затриманням залізницею вагонів з вантажами на підходах до станції призначення з вини ЗАТ з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” у лютому квітні 2010р.

Вимогу про сплату заборгованості позивач предявив ПрАТ „Синтез Ойл” претензіями від 08.04.2010р. за № 302/1-ДНМ-1 та від 21.04.2010р. за № 335-ДНМ-1, але ПрАТ „Синтез Ойл” від оплати відмовилося своїми листами від 11.05.2010р. за № 221 та від 17.05.2010р. за № 233.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, строк виконання грошового зобовязання у ПрАТ „Синтез Ойл” перед Одеською залізницею по оплаті 7175631 грн. настав 24.05.2010р., а саме: через 7 днів з дати останньої відповіді на претензію.

Частина 1. ст. 193 Господарського кодексу України, вказує на те, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобовязання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таку позицію викладено Верховним судом України у постанові від 04.07.2011р. по справі № 13/210/10.

За таких обставин, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 789319 грн. 41 коп. за період з серпня 2010р. по грудень 2011р., а також 3% річних у сумі 355047 грн. 56 коп. за період з 25.05.2010р. по 16.01.2012р. у розмірі 132985 грн. 48 коп.

Що стосується посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, то з цього приводу слід зазначити таке: дійсно, відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Згідно ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, зазначені норми законодавства стосуються лише позовів, що випливають з перевезення. У даному ж випадку Одеською залізницею предявлено позов повязаний з невиконанням відповідачем грошового зобовязання , факт наявності якого вже встановлено рішенням суду. У даному випадку застосовується загальний строк позовної давності.

Що стосується посилання відповідача на неправомірне включення до суми заборгованості податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити, що предметом розгляду даної справи не є визначення суми заборгованості, так як це вже було предметом розгляду справи № 22/134-10-3501.

За таких обставин, позовні вимоги Одеської залізниці є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства „Одеська залізниця” - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного підприємства з іноземними інвестиціями „Синтез Ойл” (м. Іллічівськ, вул. Північна, 2, код ЄДРПОУ 14343703) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця” (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) інфляційні у розмірі 789319 грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 355 047 грн. 56 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 22 887 грн. 34 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 30 березня 2012р.

Суддя Рога Н. В.