Рішення № 22236348, 19.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2012 р.Справа № 5017/30/2012 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП ОСОБА_3";

до відповідача: Приватного підприємства „Євком Трейд”

про стягнення 22500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧП ОСОБА_3" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства „Євком Трейд”, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22500,00 грн., з яких 15000,00 грн. вартість неповернутого обладнання, 1500,00 грн. штраф за нецільове використання суборендного обладнання, 6000 грн. штраф за прострочення оплати суборендного обладнання та покласти на відповідача судові витрати, з яких 3000,00 грн. витрати на послуги адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 21/09-9/1 від 21.09.2009р., згідно умов якого позивач свої зобовязання виконав належним чином, між тим відповідач порушив умови укладеного договору, в частині своєчасної сплати суборендної плати за користування майном та щодо умов цільового використання переданого в суборенду майна, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 03.01.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження у справі № 5017/30/2012 та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.02.2012р. справу №5017/30/2012, на підставі розпорядження голови господарського суду від 27.02.2012 року, в звязку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному, прийнято до провадження судді Меденцева П.А. Крім того, даною ухвалою суду розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 05.03.2012р., в звязку з виходом судді Невінгловської Ю.М. з лікарняного, справу № 5017/30/2012 передано на розгляд судді господарського суду Невінгловської Ю.М.

Ухвалою суду від 19.03.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. справу № 5017/30/2012 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 16.01.2012р. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

02 червня 2009р. між ТОВ „Хладік-Трейд” (орендар) та ТОВ "ЧП ОСОБА_3" (суборендар) був укладений договір суборенди устаткування № 2 (опт) (надалі договір 1), згідно якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове, платне користування наступне майно: морозильний прилавок вартістю 3100,00 грн. за одиницю.

Найменування, кількість та інші індивідуальні особливості, у тому числі стан устаткування на момент його передачі суборендарю, відображаються у накладних та актах прийому-передачі (п. 1.2 договору 1).

Згідно п. 4.2 договору 1, цей договір набуває повної юридичної сили з моменту його підписання, та діє до 31.12.2010р.

Умовами п. 4.4 договору 1 передбачено, якщо жодна з сторін цього договору за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору, не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах. Припинення договору не звільняє сторони від належного виконання своїх зобовязань за цим договором.

Відповідно до п. 6.2.9 договору 1, у разі передачі суборендарем орендованого за цим договором устаткування третім особам за будь-яким видом цивільно - та господарськоправових угод (заставу, безоплатне користування та ін.), майнову відповідальність у будь-якому разі перед орендарем за пошкодження або знищення цього майна несе у повному обсязі суборендар.

21 вересня 2009 року між ТОВ "ЧП ОСОБА_3" (надалі - орендар) та ПП „Євком Трейд” (надалі - суборендар) укладено договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 21/09-9/1 (надалі договір - 2), згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування торгівельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ “ХЛАДИК” для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ “ЛЕПОТА” для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Перелік торгівельного обладнання вказується в акті приймання-передачі, який є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору 2, передача обладнання та меблів здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.3 договору 2 встановлено, якщо жодна з сторін, за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не вимагатиме його розірвання або переукладення на нових умовах, то даний договір продовжує діяти на той самий термін та на тих самих умовах.

Умовами п.п. 5.2.1 договору 2 встановлено обовязок суборендаря:

-забезпечити безперешкодний доступ представникам орендаря до вказаних в п. 1.1 обладнання та меблів з метою перевірки їх правильного використання;

-використовувати обладнання та меблів, що суборендуються, за їх цільовим призначенням у відповідності до п. 1.2 даного договору;

-утримувати обладнання та меблі, що суборендуються, у повній справності;

-своєчасно сплачувати суборендну плату;

-своєчасно повернути обладнання на вимогу орендаря.

Як встановлено матеріалами справи, згідно додатку №1 до договору суборенди №21/09-9/1 від 21.09.2009р. позивачем передано ПП „Євком Трейд” холодильник „Глечик” у кількості 1 шт. та холодильник „Хладик” у кількості 2 шт., заставною вартістю 15000,00 грн.

06 жовтня 2011 року ТОВ "ЧП ОСОБА_3" направило на адресу відповідача претензію вих. №108 від 05.10.2011р. про повернення обладнання та меблів, в якій запропонувало повернути орендоване обладнання у 5-ти денний термін з моменту отримання претензії, посилаючись на використання обладнання не за цільовим призначенням.

При цьому, претензію від 05.10.2011р. №108 позивач вважає повідомленням про розірвання договору суборенди №21/09-9/1 від 21.09.2009р., відповідно до п. 4.4. цього договору, у звязку з чим вважає, що договір припинив свою дію з 05.11.2011 року. Відтак, у відповідача, згідно умов п. 6.1 договору виникло зобовязання повернути орендоване обладнання на протязі 5-ти днів з цієї дати.

01 грудня 2011 року комісія у складі трьох представників ТОВ "ЧП ОСОБА_3" склала акт втрати суборендованого обладнання № 9, згідно якого встановлено втрату відповідачем холодильника „Глечик” та холодильника „Хладик”, які належить ТОВ "ЧП ОСОБА_3", та які відсутня за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул. Дзерджинського, 40.

За таких обставин, позивач вважає, що ПП „Євком Трейд” на підставі ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, має відшкодувати йому збитки у розмірі вартості втраченого обладнання, а саме 15000,00 грн.

При цьому, позивач стверджує, що ПП „Євком Трейд” використовує обладнання та меблі не за цільовим призначенням, оскільки фактичне користування суперечить п. 1.2 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р., у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 1500,00 грн., визначений на підставі п. 7.4 даного договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.4. договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р., даний договір може бути достроково розірваним будь-якою із сторін письмово повідомивши про це іншу сторону не менш ніж за місяць до розірвання договору. В такому випадку суборендоване обладнання та меблі повинні негайно бути повернені орендареві.

За приписами ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Отже, законодавець чітко визначив підстави дострокового розірвання договору найму, при цьому, з тексту наданої до матеріалів справи претензії про повернення обладнання та меблів від 05.10.2011р., позивач вважає, що ПП „Євком Трейд” користується річчю не за цільовим призначенням, так як фактичне користування суперечить п. 1.2 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р., між тим, жодного доказу того, що суборендоване обладнання холодильник „Глечик” у кількості 1 шт. та холодильник „Хладик” у кількості 2 шт., використовується відповідачем не за цільовим призначенням позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на викладене, у звязку із недотриманням позивачем порядку розірвання господарського договору, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №21/09-9/1 від 21.09.2009р. на даний час не є розірваним.

Відповідно до п. 3.2 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009 року, вартість суборендованого обладнання становить 15000,00 грн.

Умовами п. 1.2 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р. встановлено, що суборендар бере в суборенду обладнання, вказані в п. 1.1 даного договору, з метою реалізації продукції, придбаної у орендаря. Суборендоване обладнання та меблі використовуються тільки для продажу продукції орендаря.

Згідно п. 7.4 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р., у разі нецільового використання суборендованого обладнання та меблів, вказаних в п. 1.1 та п. 1.2 даного договору, суборендар сплачує орендареві штраф в розмірі 10% від вартості вищевказаного обладнання та меблів, та зобовязується негайно повернути обладнання та меблі орендареві.

У відповідності до п. 7.6 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р., у випадку навмисного пошкодження, втрати орендованого обладнання, суборендар зобовязується сплатити орендареві повну вартість орендованого обладнання. Пошкодження або втрата суборендованого обладнання фіксується актом комісії орендаря.

При цьому, суд зазначає, що положення договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р. не містять зобовязання суборендаря використовувати суборендне обладнання лише за адресою, куди зазначене обладнання було поставлено, отже відсутність даного обладнання за адресою: смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 40 не свідчить про його втрату. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про ідентифікацію обладнання, яке передано саме ПП "Євком Трейд", оскільки ні в акті приймання-передач, ні в акті втрати суборендованого обладнання, так і у договорі не містяться реквізити зазначеного обладнання як, наприклад, модель переданого обладнання, інвентарний номер тощо.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, акт втрати суборендованого обладнання № 9, який складено 01.12.2011р. комісією у складі трьох представників ТОВ "ЧП ОСОБА_3" та, згідно якого встановлено втрату ПП „Євком Трейд” холодильника „Глечик” та холодильника „Хладик”, які належить позивачу, та які відсутні за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул. Дзерджинського, 40, не може бути доказом того, що по-перше, обладнання дійсно втрачене, адже, воно може знаходитися в іншому місці, по-друге, що саме власником спірного майна є ТОВ "ЧП ОСОБА_3" та ним понесені збитки на суму втраченого майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за умови чинності договору суборенди №21/09-9/1 від 21.09.2009 року та відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату суборендованого майна або його нецільового використання, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн. у якості заборгованості за передане в суборенду обладнання та 1500,00 грн. штрафу за нецільове використання майна є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.1 договору №21/09-9/1, за користування зазначеним в п. 1.1 даного договору обладнанням та меблями суборендар сплачує орендареві суборендну плату, розмір якої становить 1 грн. за рік.

Суборендна плата сплачується суборендарем у безготівковому порядку: на розрахунковий рахунок орендаря протягом 3-х календарних днів з моменту передачі обладнання (з моменту підписання акту приймання-передачі). Послідуюча суборендна плата нараховується на розрахунковий рахунок орендаря шляхом передплати, але не пізніше 5-го числа поточного місяця (п. 3.3. договору №21/09-9/1).

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки позивача від 17.01.2012р., суборендна плата відповідачем за договором №21/09-9/1 від 21.09.2009 року протягом періоду з квітня по грудень 2011 року не вносилась, у звязку з чим ТОВ "ЧП ОСОБА_3" нараховано відповідачу у відповідності до п. 7.5 договору №21/09-9/1 від 21.09.2009р. штраф у розмірі 6000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 7.5 договору №21/09-9/1 встановлено, що у випадку прострочення сплати суборендної плати, встановленої в п. 3.3. даного договору, суборендар сплачує орендатору штраф у розмірі 5% від загальної вартості орендованого обладнання та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день прострочки. Так, на підставі даного пункту позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 6 000 грн. штрафу, розрахованого виходячи з 5% загальної вартості обладнання помноженої на 8 місяців. Стягнення пені позивачем не заявлено.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 6 00 грн. штрафу на підставі п.7.5 договору, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Між тим, при розрахунку 6 000грн. штрафу, позивач необгрунтовано визначив, що стягнення з відповідача штрафу за прострочення сплати суборендної плати, нарахованого на підставі п. 7.5 договору, повинно бути визначено не в кратній сумі, а щомісячно, в звязку з чим, суд здійснив власний розрахунок та визначив, що оскільки положеннями п. 7.5 договору не передбачено можливості нарахування даного штрафу за кожен місяць прострочення плати суборендної плати, розмір штрафу, що підлягає стягненню на підставі п.7.5 договору складає 750,00 грн.

Згідно до ст. 44. Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат віднесено судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Частиною 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

В матеріалах справи міститься договір № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р., який укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ „ЧП ОСОБА_3” (Замовник), згідно умов якого виконавець зобовязався та виконав роботи по підготовці та подачі позовних заяв, зокрема, позовної заяви до ПП „Євком Трейд”. Вартість цих робіт за актом виконаних робіт склала 3000,00 грн. Оплата робіт здійснена платіжним дорученням № 60 від 10.01.2012р.

Разом з тим, згідно п. 2.1 Договору № 41/12-11 про надання правової допомоги від 22.12.2011р. та Витягу з Адвокатської угоди від 22.12.2011р. виконавець (адвокат ОСОБА_2) також зобовязався представляти інтереси замовника у судових справах з фізичними та юридичними особами, зокрема у справі за позовом до ПП „Євком Трейд”, між тим, адвокат ОСОБА_2 брав участь лише в одному судовому засіданні.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, застосовуючи аналогію закону (положення ст. 49 ГПК України), та, вважаючи, що розмір витрат на юридичні послуги є завищеним та неспіврозмірним, вважає за необхідне обмежити цей розмір до 99,00 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Євком Трейд” (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул.Берегова, буд. 2, ід. код 36249615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_3” (Одеська обл., Овідіопольський р-н, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога, 7, код ЄДРПОУ 30628775) 750/сімсот пятдесят/грн. штрафу за прострочення сплати суборендної плати, 99/девяносто девять/грн. витрат на послуги адвоката та 46/сорок шість/грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 26.03.2012р.