Постанова № 22234453, 28.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/784/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Матвійця О.М.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Геологія"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження",про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2012 року Приватне підприємство "Геологія" (далі - позивач, ПП "Геологія")звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" (ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження"),про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2012 року № 17/120000141600.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає безпідставними висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження". Правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у його господарській діяльності, на підставі чого просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідач обґрунтовував правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення посиланням на відсутність ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" за місцезнаходженням, у звязку із чим немає можливості підтвердити наявність фактів, які б свідчили про ведення бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження", та які б підтвердили взаємовідносини між ним та ПП “Геологія”.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП “Геологія” (ідентифікаційний код 31160669) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 26.10.2000 року та взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення).

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність у сфері геології та геологорозвідування, улаштування основ та буріння свердловин і шурфів.

У період з 20.12.2011 року по 26.12.2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП “Геологія” з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2011 року № 103/15-321/31160669, у якому відображено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, частини 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 5 110 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 00000916008, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 7 665 грн., у т.ч. 5 110 грн. за основним платежем, 2 555 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПП “Геологія” подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення на акт про результати документальної позапланової перевірки, у звязку із чим відповідачем відкликано податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 00000916008.

За результатами розгляду заперечення позивача Кременчуцька ОДПІ дійшла до висновку, що ПП «Геологія» завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ в розмірі 5110 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 5110 грн.

27.01.2012 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове-повідомлення-рішення № 17/120000141600, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 7 665 грн., у т.ч. 5 110 грн. за основним платежем, 2 555 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.04.2011 року між ПП "Геологія" та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" укладено договір поставки № 19-04-11, за умовами якого, Постачальник (ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження") зобовязується передати у власність Покупця буровий інструмент; різні види запасних частин і витратних матеріалів до бурових установок, промислового обладнання; паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин, масла), згідно видаткових накладних на кожну партію Товару, а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар. Ціна, асортимент та кількість товару узгоджується Сторонами у видаткових накладних, які є невідємною частиною договору. Товар по даному договору передається на умовах поставки склад Постачальника, що знаходиться в м. Кременчуці.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" виписано ПП "Геологія" податкову накладну від 29.04.2011 року № 420 на загальну суму 30 660 грн., в т.ч. ПДВ 5 110 грн., накладну від 29.04.2011 року № 336, рахунок-фактуру від 29.04.2011 року № 341 на загальну суму 30 660 грн., в т.ч. ПДВ 5 110 грн.

Згідно видаткової накладної позивач придбав коронки бурові БС 20, ф59мм. 20 шт. та ф76мм. 8 шт., долото д 112 мм КЦВ 1 шт.

Позивачем на підставі податкової накладної від 29.04.2011 року № 420 включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року суму ПДВ - 5110 грн.

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року ПП "Геологія" вбачається, що у розділі отриманих податкових накладних значиться податкова накладна, виписана позивачу ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" у квітні 2011 року, сума ПДВ по якій включена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року.

На підтвердження розрахунку по вказаному договору позивачем надано копію банківської виписки за 23.05.2011 року, згідно якої ПП "Геологія" здійснено оплату за придбаний у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товар в повному обсязі.

Як встановлено в ході судового розгляду, транспортування придбаного у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товару здійснювалось власним транспортом ПП "Геологія" (реєстраційний номер 10569СН) зі складу Постачальника та доставлено за адресою: вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії ІХС №302873, товарно-транспортною накладною від 29.04.2011 року серії 01 ААЖ № 566500 та подорожнім листом вантажного автомобіля від 29.04.2011 року № 0037689, копії яких містяться в матеріалах справи.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" товар у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання буріння експлуатаційно-розвідувальних скважин в карєрі Дніпровського РУ ВАТ “Полтавський ГОК”, що підтверджується актом прийому виконаних робіт за квітень 2011 року № 5, актом списання ТМЦ від 30.04.2011 року № 5, копії яких містяться у матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача у акті перевірки на те, що податкова накладна від 29.04.2011 року № 420 заповнена всупереч вимогам статті 201 Податкового кодексу України, а саме: місцезнаходження ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" зазначено вул. Леніна, 23, кв. 38, м. Кременчук, Полтавська область, що не відповідає дійсності, суд оцінює критично з огляду на слідуюче.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо внесення інформації про відсутність ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" за адресою: вул. Леніна, 23, кв. 38, м. Кременчук, Полтавська область, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.06.2011 року.

При цьому, податкова накладна № 420 виписана позивачу ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" 29.04.2011 року.

Відтак, на момент укладення договору та складення податкової накладної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки в силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкової накладної ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" здійснено 07.06.2011 року, тобто після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження".

Таким чином, оскільки ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2011 року суму ПДВ 5 110 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження" є правомірним.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП "Геологія" та ТОВ "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення від 27.01.2012 року № 17/120000141600, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 7 665 грн., у т.ч. 5 110 грн. за основним платежем, 2 555 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, позовні вимоги ПП "Геологія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Геологія"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження",про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.01.2012 року № 17/120000141600.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Геологія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп. (сто сім гривень 30 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2012 року.

СуддяА.Б. Головко