Постанова № 22234423, 16.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/175/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Роєнко Л.І., Луць О.В.,

представників відповідача - Дмитрук Т.Г., Близнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс" (надалі - позивач, ТОВ "Транс-сервіс")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі - відповідач, Гадяцька МДПІ)про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000032301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року на 70 190,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 095,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неправомірність висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за липень-серпень 2011 року, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2011 року, зроблені на тій підставі, що до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податкових накладних, що виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання в попередніх звітних періодах. Зазначав, що відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказуючи на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, що виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання в попередніх звітних періодах. Посилалися на те, що позивач не скористався правом, передбаченим абз. 10 п. 201.10 Податкового кодексу України, на подання скарги на постачальників, якими своєчасно не видано податкові накладні, відтак не набув права відобразити суми ПДВ у складі податкового кредиту. Зазначали, що Гадяцька МДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, тому позовні вимоги є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс” (ідентифікаційний код 30080834) зареєстроване як юридична особа 21.05.1999 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 195479, перебуває на податковому обліку в Гадяцькій МДПІ та є платником податку на додану вартість /т. 1, а.с. 38-40/.

20.10.2011 року ТОВ “Транс-Сервіс” подано до Гадяцької МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року із відповідними додатками (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) /т. 1, а.с. 52-55/.

26.10.2011 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2011 року, довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, у яких розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за вересень 2011 року в розмірі 84699,00 грн. /т. 2, а.с. 115-199/.

У період з 02.12.2011 року по 12.12.2011 року Гадяцькою МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Транс-Сервіс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2011 року №1042/23-30080834, за висновками якого, на порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Транс-Сервіс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на 70190,37 грн. /т.1, а.с. 8-13/.

За наслідками розгляду заперечень ТОВ "Транс-Сервіс" на акт перевірки Гадяцькою МДПІ висновки акту перевірки залишені без змін.

4 січня 2012 року Гадяцькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000032301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70190,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35095,18 грн.

ТОВ "Транс-Сервіс", не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся із позовною заявою до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Гадяцької МДПІ від 04.01.2012 року №0000032301, суд виходить з наступного.

Із змісту акту перевірки від 19.12.2011 року №1042/23-30080834 вбачається, що висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року на 70190,37 грн. був обумовлений встановленням податковим органом наступних обставин:

- на порушення п. 201.4., 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем віднесено до складу податкового кредиту у липні та серпні 2011 року податкові накладні, що виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання у попередніх звітних періодах, чим завищено суму податкового кредиту на 70056,41 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 69561,74 грн., за серпень 2011 року на суму 494,67 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 70056,41 грн. /т.1., а.с. 11/;

- на порушення вимог п. 200.4. статті 200 Податкового кодексу України сума ПДВ 133,96 грн., яка станом на 30.08.2011 року не оплачена, не може приймати участь у розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2011 року /т.1, а.с. 13/.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми,розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.

Відносно доводів Гадяцької МДПІ про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 70056,41 грн. у зв'язку із віднесенням до складу податкового кредиту у липні та серпні 2011 року податкових накладних, що виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання у попередніх звітних періодах, суд виходить з наступного.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що до податкового кредиту за липень серпень 2011 року позивач відніс суми ПДВ згідно податкових накладних ДП "ДержавторансНДІпроект", ПП "Сатурн - М", ВАТ "Полтаваобленерго", ЗАТ "Київстар ДЖ. Ес. Ем", ПП "Техмашсервіс", ТОВ "Гадяцький завод залізобетонних виробів", ТОВ "Золотий екватор", ТОВ "Трансбуд-ПЛТ", ТОВ "Технический центр "Анкомтех", які виписані в інших звітних періодах, на загальну суму 70056,41 грн. (додаток 2 до акту перевірки) /т. 2 , а.с. 79-80/.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 1 п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж відмови продавця видати податкову накладну покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

В ході проведення перевірки відповідачем не встановлено фактів відмови з боку постачальників товарів і послуг позивача надати останньому податкові накладні у період їх виписки, а відтак посилання на те, що позивач в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не скористався правом звернутися зі скаргою на постачальника у відповідному періоді та сформувати таким чином податковий кредит, а тому не має права на податковий кредит в іншому періоді, є безпідставним.

При цьому суд бере до уваги, що абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як вбачається із матеріалів перевірки (додаток 2 до акту перевірки), податковий кредит у липні серпні 2011 року позивачем сформовано до закінчення строку 365 календарних днів з дати виписки податкових, що відповідає положенням Податкового кодексу України.

Таким чином, твердження відповідача про те, що віднісши до складу податкового кредиту у липні серпні 2011 року податкові накладні, що виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання у попередніх звітних періодах, позивач завищив суму податкового кредиту, суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Із пояснень представників відповідача у судовому засіданні, матеріалів перевірки судом також з'ясовано, що зауважень до оформлення податкових накладних, які виписані позивачу його контрагентами, відповідачем не встановлено, як і будь-яких інших обставин, що виключають право позивача сформувати податковий кредит (відсутність у постачальників статусу платників ПДВ, безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, придбання товару (послуг), не призначених для використання у господарській діяльності тощо).

При цьому позивачем надано суду копії відповідних податкових накладних та документи, що свідчать про подальше використання у господарській діяльності придбаного товару (послуг).

Фактична сплата сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, які заявлена до бюджетного відшкодування, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи Гадяцької МДПІ про порушення позивачем п. 201.4., 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит у липні та серпні 2011 року на суму 70056,41 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 69561,74 грн., за серпень 2011 року на суму 494,67 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року на 70056,41 грн., є безпідставними.

Разом з тим, твердження відповідача про завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 133,96 грн., яка станом на 30.08.2011 року не була оплачена, а відтак не може приймати участь у розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2011 року, суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Із аналізу положень пунктів 200.1 200.4 статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що сума податку, що при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, платник податку має право заявити до бюджетного відшкодування лише ту частину від'ємного значення, яка фактично сплачена не у звітному, а у попередніх податкових періодах.

Як встановлено перевіркою, у липні 2011 року та серпні 2011 року позивачем здійснено господарські операції, крім іншого, з ФОП ОСОБА_6 (придбання, згідно податкової накладної №1956 від 28.07.2011 року, насосу оприскувача FM12/FН12 (12EV0020) на загальну суму 760,00 грн., в тому числі ПДВ 126,67 грн., ПАТ "МТС Україна" (придбання, згідно податкової накладної №230424 від 31.08.2011 року, телекомунікаційних послуг) на загальну суму 624,87 грн., в тому числі ПДВ 104,15 грн. та ФОП ОСОБА_7 (придбання, згідно податкової накладної №82 від 31.08.2011 року, запасних частин) на загальну суму 210,65 грн., в тому числі ПДВ 35,11 грн., всього на суму 1223,76, в тому числі ПДВ в розмірі 203,96 грн. Відповідні податкові накладні включено до податкового кредиту.

Разом з тим, фактична сплата вищевказаних сум податку на додану вартість, які заявлені до бюджетного відшкодування, здійснена позивачем постачальникам у повному обсязі у вересні та жовтні 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 427 від 01.09.2011 року, № 457 від 13.09.2011 року та №496 від 07.10.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи /т. 1, а.с. 49, 106, т.2, а.с. 99/.

З огляду на викладене, позивачем на порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України суму 133,96 грн. (203,96 грн. 70,00 грн. залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) неправомірно віднесено до суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2011 року.

Посилання представників позивача на те, що сума ПДВ по господарським відносинам із ФОП ОСОБА_7, не включалася до бюджетного відшкодування за вересень 2011 року, натомість віднесена до від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, не впливає на правильність визначення відповідачем загальної суми ПДВ внаслідок порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки залишок відємного значення відповідачем враховано.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000032301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в розмірі 133 грн. 96 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 грн. 98 коп. (133,96 х 50%) є правомірним, натомість у частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 70 056 грн. 41 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 028 грн. 20 коп. ( 70056,41 х 50%) суперечить вимогам Податкового кодексу України, прийнято без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року №0000032301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в розмірі 70 056 грн. 41 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 028 грн. 20 коп.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - сервіс" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 4 січня 2012 року № 0000032301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в розмірі 70 056 грн. 41 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 028 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс - сервіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2012 року.

СуддяМ.В. Довгопол