Постанова № 22234418, 28.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8337/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представника позивача - Рой С.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариствао "Карлівський машинобудівний завод"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (по тексту - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області(по тексту - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2011 № 0000212301 та № 0000202301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на необґрунтованість та безпідставність висновків перевірки, а тому зазначав, що податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум "Добробут" сформовані правомірно.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи правомірністю висновків перевірки від 21.04.2011, а тому і правомірність прийнятих за її результатами податкових повідомлень - рішень, оскільки позивачем порушено вимоги Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Публічне (до 20.04.2011 відкрите) акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "КМЗ") 12.06.1993 зареєстровано Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 14311691.

Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ПАТ "КМЗ" з 25.04.1997 перебуває на обліку в Карлівській міжрайонній державній інспекції Полтавської області (далі по тексту Карлівська МДПІ) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100301383 .

У термін з 11.04.2011 по 15.04.2011 проведена позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" код ЄДРПОУ 14311169 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум "ДОБРОБУТ код 36309553 за період з 01.07.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 21.04.2011 №142/23/14311169, в якому встановлено порушення позивачем:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на 43748 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року - 14583 грн., за ІV квартал 2009 року - 7291 грн.; за І квартал 2010 року - 14583 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35000 грн. в тому числі за липень 2009 року - 11667 грн.; серпень 2009 року - 5833 грн.; вересень 2009 року - 5833 грн.; жовтень 2009 року - 5833 грн.; листопад - 2009 року - 5833 грн.;

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р":

№ 0000202301 яким ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 76559 грн. в тому числі за основним платежем 43748 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32811 грн.

№ 0000212301 яким ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на суму 61250 грн. в тому числі за основним платежем 35000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26250 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ПАТ "КМЗ" без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями у звязку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Карлівської МДПІ від 11.05.2011 № 0000212301 та № 0000202301 суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, вимоги цієї норми позивачем не дотримано.

Для доведення правильності включення до складу валових витрат видатків на придбання послуг від ТОВ "Промисловий форум"Добробут" до матеріалів справи долучено копії договору, актів здачі прийняття, податкових накладних, платіжних доручень.

Так, згідно із договором №231 про надання юридичних послуг від 01.07.2009 його укладено в м. Київ між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум"Добробут" (код ЄДРПОУ 36309553 м. Київ вул. Курська,10) (Юридична фірма) та ВАТ "КМЗ" (код ЄДРПОУ 14311169 м. Карлівка, вул. Пархоменка,2) (Замовник).

Згідно із розділом 1 Договору, Замовник доручає, а Юридична фірма бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Юридична фірма бере на себе виконання наступної роботи:

а) перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів;

б) бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобовязань;

в) організовує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником;

г) бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості;

д) надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням Замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарі вин та вантажів, робить висновок про законність списання матеріальних цінностей;

е) представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді а також в інших органах при розгляді правових питань;

є) узагальнює та аналізує розгляд судових, інших справ та спільно з іншими підрозділами Замовника результати розгляду претензій, практику укладення та виконання договорів надає Замовнику пропозиції з усуненням виявлених недоліків;

ж) дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника;

з) за дорученням Замовника бере участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово - господарської діяльності;

и) готує за дорученням Замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної та нестандартної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також вживає заходів щодо відшкодування збитків заданих Замовнику;

і) інформує Замовника про нове законодавство, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів що стосуються їхньої діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників Замовника та консультує. їх з правових питань;

В ході перевірки та до позовної заяви позивач надав акти здачі прийняття - робіт (надання послуг) б/н від 31.07.2009; від 31.08.2009; від 30.09.2009; від 29.10.2009; від 30.11.2009; від 31.12.2009, складених між представниками Замовника та Юридичної фірми, згідно із якими останнім надано юридичні послуги всього на суму 175 000 грн. та ПДВ 35000 грн. Всього загальна вартість послуг з ПДВ 210000 грн.

Втім такі акти здачі - прийняття робіт не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в них не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг, калькуляція вартості, а констатується лише факт виконання робіт із зазначенням їх вартості.

В ході судового розгляду справи позивач також надав суду акти приймання-передачі наданих послуг до договору № 231 від 01.07.2009 щодо надання юридичних послуг д №1 від 31.07.2009, №2 від 31.08.2009, №3 від 30.09.2009, № 4 від 31.10.2009, №5 від 30.11.2009, у яких конкретизовано перелік послуг, в підтвердження до яких надані процесуальні документи.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що такі акти не були надані до перевірки, оскільки знаходились в юридичному відділі, перевірка якого не проводилась.

Натомість представник відповідача зазначив, що перевірка проводилась у всіх підрозділах ПАТ " КМЗ" в тому числі в юридичному відділі.

Оцінюючи надані документи суд звертає увагу, на те, що у додатку № 1 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які були використано при проведенні перевірки", маються підписи генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "КМЗ" якими підтверджено, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, і достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки порушення) за період, що перевіряється, відсутні.

Крім того, представник позивача не обґрунтував доцільності складення різних за змістом та формою актів прийому - передачі послуг за одним і тим же договором.

Таким чином, надані позивачем майже через рік після проведення перевірки первинні документи, не спростовують правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, оскільки як вже зазначалося вище вказані акти не були надані ані під час перевірки, ані після перевірки до винесення податкового повідомлення-рішення, ані в ході процедури адміністративного оскарження.

Інших доказів в підтвердження факту виконання юридичних послуг ТОВ "Промисловий форум "Добробут" за договором від 01.07.2009, зокрема, довіреності на представництво юридичною фірмою інтересів замовника в суді та інших органів, на вчинення юридично значущих дій, листи, претензії, правові висновки, довідки з правових питань, розроблені проекти угод, контрактів, оплата відряджень, канцелярських товарів тощо, як то передбачено Договором позивачем суду не представлено.

Надані до актів прийому передачі процесуальні документи (ухвали, заперечення, пояснення та ін.) не підтверджують факт надання юридичних послуг саме ТОВ "Промисловий форум "Добробут".

Не надано позивачем і докази використання юридичних послуг у своїй господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, долучені до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду документи не можуть бути визнані судом належними доказами на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на оплату юридичних послуг ТОВ "Промисловий форум "Добробут".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 334/94-ВР) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, позивачем не представлені належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 175000 грн.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про заниження ВАТ "КМЗ" податку на прибуток у розмірі 43748 грн. є обґрунтованим.

Оцінюючи доводи позивача щодо безпідставності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Так, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість” від 03.04.1997, № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерському обліку, то наявність податкової накладної, докази списання коштів в оплату послуг є обовязковими доказами, але не вичерпними. Для достовірного зясування факту виконання операцій мають бути використані й інші первинні документи.

Таким чином, факт виконання операції засвідчується рядом первинних документів, жодний з яких не повинен викликати будь-якого сумніву. Реальність господарської операції зясовується через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Ненадання позивачем для перевірки належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операцією з придбання послуг у ТОВ "Промисловий форум "Добробут" свідчить про правильність висновків відповідача щодо заниження ПАТ "КМЗ" суми податку на додану вартість у розмірі 35000грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Поряд із тим, згідно із податковими повідомленнями рішеннями від 11.05.2011:

№ 0000202301 ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 76559 грн. в тому числі за основним платежем 43748 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32811 грн.

№ 0000212301 ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на суму 61250 грн. в тому числі за основним платежем 35000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26250 грн.

При цьому, сума штрафних (фінансових) санкцій становить 75 відсотків суми нарахованих податкових зобовязань: з податку на прибуток в розмірі 32811 грн. (43748 грн. х 75%) та з податку на додану вартість в розмірі 26250 грн. (35000 грн. х 75%).

Відповідач з посиланням на заниження ПАТ "КМЗ" з початку року податкових зобовязань втретє, застосовує штраф в розмірі 75 відсотків у відповідності до пункту 123.1.статі 123 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Втім, суд вважає безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 75 відсотків від суми нарахованих податкових зобовязань з урахуванням наступного.

В листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011, № 2198/11/13-11 "Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року", звернуто увагу судів на таке.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 6 серпня 2011 року, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Однак застосування зворотної дії відповідних норм Податкового кодексу можливе лише з того моменту, з якого набрала чинність норма, що передбачає надання нормативному припису зворотної дії. У розглядуваному випадку пункт 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України набув чинності 6 серпня 2011 року. Тому саме із зазначеної дати може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлені у 2011 році.

Водночас якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання чинності Податковим кодексом України, відбулося до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, то розміри штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.

Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння. Таке за відсутності відповідного застереження у самому нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181) або Податковим кодексом України.

А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 6 серпня 2011 року, передбачав підвищення розміру штрафу до 75 % у разі визначення контролюючим органом порушення податкового законодавства втретє і більше разів протягом 1095 днів.

Оскільки повторність у вигляді вчинення відповідного правопорушення втретє та більше разів не була передбачена Законом 2181, то штраф у розмірі 75 відсотків може бути застосовано лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені втретє і більше разів у період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.

Згідно із наданих відповідачем податкових повідомлень - рішень в підтвердження вчинення позивачем порушення втретє слідує, що порушення податкового законодавства (Закону України " Про податок на прибуток" та "Податок на додану вартість") вчинені позивачем до 1 січня 2011 року.

Відтак, підстав до застосування до ПАТ "КМЗ" штрафних фінансових санкцій в розмірі 75 відсотків від суми грошового зобовязання відсутні.

Що стосується визначення розміру штрафних санкцій до ПАТ "КМЗ", то в листі Вищого адміністративного суду України зазначено таке.

Законом 2181 було передбачено сплату порушником штрафу в розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, Законом 2181 передбачено нарахування штрафу у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно від кількості місяців затримки податкової декларації. Натомість Податковим кодексом України визначено, що штраф становить 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання і не підлягає збільшенню залежно від тривалості затримки декларації. Крім того, Податковий кодекс України на відміну від Закону 2181 не передбачає мінімального розміру штрафу.

Якщо виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося до 6 серпня 2011 року (тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України), то розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

До платника може бути застосовано лише штраф у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання. Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 1 січня 2011 року норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну затримки податкової декларації.

У разі якщо виявлення відповідного порушення відбулося після 6 серпня 2011 року, то розмір штрафних санкцій за його вчинення визначається на підставі пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України. З урахуванням цього штраф становитиме 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Ситуація, аналогічна викладеній вище, має місце із застосуванням відповідальності за порушення, передбачене підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181 та підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 52 Податкового кодексу України (дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках).

У разі вчинення цього порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлення його в період від 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, до платника податків на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181, чинного на час вчинення відповідного порушення.

У разі виявлення того самого правопорушення починаючи із 6 серпня 2011 року до платника податків повинен застосовуватися штраф у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України, тобто 25 відсотків, незалежно від дати вчинення цього правопорушення.

Враховуючи викладене вище, оскільки порушення податкового законодавства вчинено до 1 січня 2011 року та виявлено в період з 1 січня 2011 по 06 серпня 2011 року до ПАТ "КМЗ" підлягає застосуванню штраф в розмірі 10 відсотків від суми грошових зобовязань: з податку на прибуток в розмірі 4374,80 грн. (43748 грн. х10%) та з податку на додану вартість в розмірі 3500,00 грн. ( 35000 х 10%).

Відтак податкові повідомлення рішення від 11.05.2011 № 0000202301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28436,20 грн.(32811 грн. - 4374,80 грн).; № 0000212301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22750 грн. (26250 грн. - 3500 грн.) є неправомірними, а тому рішення відповідача в цій частині, відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України з врахуванням положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України слід визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариство "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції від 11 травня 2011 року № 0000202301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28436 /двадцять вісім тисяч чотириста тридцять шість/ грн. 20 коп.; № 0000212301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22750 / двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят/ грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2012 року.

СуддяС.О. Удовіченко