Постанова № 22234219, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. (16:15) Справа №2а-10539/11/0170/9 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького"

про стягнення заборгованості в сумі 68 667,00 грн.

Представники сторін:

прокурор, Костюченко Р.С., посвідчення №11355;

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 04-5/03 від 05.01.12р.;

представник відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 23/02 від 23.02.12р.

Заступник прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Окружного адміністративного суду АРКрим із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького"про стягнення 68 667,00 грн. адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. На думку заступника прокурора м. Євпаторії та позивача посадовими особами відповідача порушено порядок складання форми звітності та перерахування до Фонду адміністративно-господарських санкцій за недоотримання 4% квоти щодо працевлаштування інвалідів за 2010рік.

У письмових запереченнях на позов відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити тому, що відповідачем були створені всі робочі місця, про що було повідомлено Євпаторійській міський центр зайнятості (заповнення та відправка форм звітів 3-ПН проводилося щомісячно). Відповідач вважає що непрацевлаштуваня інвалідів відбулося не з його вини.

У додаткових поясненнях до адміністративного позову позивач зазначає, що відповідач не повною мірою вжив заходи по пошуку і працевлаштуванню інвалідів, передбачених чинним законодавством, тобто проявив бездіяльність. Як вбачається з письмової відповіді Євпаторійського міського центру зайнятості, у період 01.01.2010р. 01.01.2011р. відповідачем були надані лише 4 звітів форми 3- ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштувати інвалідів.

У судовому засіданні, що відбулося 27.03.12р., представники заступника прокурора та позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство“Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького” (далі КП“Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького”) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АРКрим 24.09.1993р.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від21.03.1991р. №875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховуються всі обставини, визначені чинним законодавством, що регулює працевлаштування інвалідів та відповідальність роботодавців за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що приводить суд до висновку про необхідність дослідження наступних факторів:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць;

- спрямування органами працевлаштування інвалідів до роботодавців;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України “Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” від 10.02.2007р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за №117/13384, затверджено форму звітності №10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Під час розгляду справи судом зясовано, що відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. №42 (далі Звіт), який було складено не належно, у графі «06» відсутня сума нарахованих адміністративно-господарських санкцій, що підлягає перерахуванню до Фонду.

Судом також зясовано, що зазначене порушення відповідачем усунено (08.06.11р. прокуратурою м. Євпаторії внесено припис щодо усунення порушень вимог закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», який 22.06.11р. розглянуто та задоволено).

Таким чином Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою № 10-ПІ, відповідач самостійно визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 8 місць. Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2010 році у кількості 199 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 5 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” склала 8 осіб; фонд оплати праці штатних працівників склав 4555 тис. грн. (а.с.9).

Суд зазначає, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій 68667,00грн.

Позивач та прокурор, як на підставу для задоволення позовних вимог посилаються, на те, що відповідачем у 2010році не було працевлаштоване встановленої необхідної кількості інвалідів, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 68667,00грн за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, але цього зобовязання не виконав, що і стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій

Крім того, позивачем зазначається, що відповідачем, згідно довідки Євпаторійського міського центру зайнятості від 05.10.11р. №2450, у період з 01.01.2010р. по 01.01.2011р. були надані лише 4 звітів форми №3-ПН з відміткою про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів та необхідністю працевлаштувати інвалідів, тоді як з норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-XII вбачається, що відповідачем у вказаний період повинні бути надані дванадцять звітів по формі №3-ПН.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за № 1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Під час розгляду справи судом надіслано запит до Євпаторійського міського центру зайнятості, на який отримано відповідь від 03.02.2012р. №447. У наведеній відповіді зазначено, що довідка Євпаторійського міського центру зайнятості від 05.10.11р. №2450, на яку посилається позивач, була надана після проведення аналізу електронної бази даних служби зайнятості. Після проведення аналізу архіву звітів за формою 3-ПН на паперових носіях було виявлено, що КП "Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького" у вказаний період надало 10 звітів. Згідно архіву електронних документів, призначенням якого є централізоване збереження документів (звітів і квитанцій), квитанції про надання до Євпаторійського міського центру зайнятості КП“Трамвайне управління ім. І.О. Пятецького” звітів за формою 3-ПН відсутні, у звязку із чим зроблено висновок, що дане підприємство звітів за формою 3-ПН в електронному вигляді у 2010 році не надавало.

Відповідачем до матеріалів справи надані квитанції про подання електронного документу (а.с.65), однак зі вказаних документів не вбачається, яка саме інформація подавалася в електронних звітах.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач на протязі 2010р. повинен був надати 12 звітів формі 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», але відповідачем не доведено належним чином подання до міського центру зайнятості звітів по формі 3-ПН“Звіт про наявність вакансій” за 2010 звітний рік щомісячно.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок, що безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями, оскільки відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Державні органи, передбачені у ст.18 Закону лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє працевлаштування здійснюють роботодавці.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2010 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм приводить суд до висновку, що штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобовязані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону.

Норма статті 20 Закону не звільняє роботодавця від обовязку сплачувати штрафні санкції за невиконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обовязок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Відповідно до частини 3 ст.20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова практика визначає застосування у певних випадках принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства роботодавця, який повинний був забезпечити працевлаштування встановленого діючим законодавством необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який передбачає при стягнення адміністративно-господарських санкцій врахування фінансового становища підприємства і розрахування вказаних санкцій у пропорційності з отриманим підприємством прибутком.

Однак у даному випадку суд зауважує, що застосування принципу пропорційності розміру штрафних санкцій до фінансового стану підприємства роботодавця, який повинний був забезпечити створення встановленого діючим законодавством, необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не повинно шкодити інтересам держави (у даному випадку в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів), а повинно дотримуватися балансу інтересів держави та субєкта господарювання.

Крім того, аналіз частини 3 ст. 20 Закону дає можливість суду зробити висновок, що зазначена норма не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише на порядок її сплати.

Вказаний висновок кореспондується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними у довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від23.08.2007р.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2010 році 8 інвалідів, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інвалідів адміністративно господарських санкцій у розмірі 68 667,00 грн., а також не доведено подання щомісячних звітів (12 шт.) до місцевого центру зайнятості про наявність вакансій.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови, в повному обсязі постанову складено 29.03.2012року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Трамвайне управління ім.І.О.Пятецького” (АРКрим, м.Євпаторія, вул.Бєлінського, б.1; код ЄДРПОУ03328853, р/р26007054903587, КРУ“Приватбанк”, м.Сімферополь, МФО384436, або іншого рахунку) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів( м. Сімферополь, вул. Крилова 133, МФО824026, ЄДРПОУ34740798, р/р31213230700015) 68 667,00 грн. адміністративно господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами за 2010рік.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.