Рішення № 22230026, 21.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2012 р.Справа № 5017/365/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. №243 від 30.06.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. №03-148 від 05.01.2012р.

розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” ( м. Одеса )

до відповідача: Головного управління юстиції в Одеській області ( м. Одеса )

про стягнення 5162,42грн.

В засіданні суду 05.03.12. оголошувалась перерва до 21.03.12. на підставі ст.77 ГПК України.

08.02.2012р. Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління юстиції в Одеській області, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5162,42грн., яка складається із основного боргу в сумі 4817,78 грн., пені в сумі 119,91 грн., 3% річних 66,77грн., індексу інфляції в сумі 157,96грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, хоча не заперечував про те, що позивачем надані послуги відповідачу на суму 4817,78грн. Головне управління юстиції в Одеській області не мало можливості провести розрахунки за фактично отримані послуги телефонного звязку, зважаючи на те, що Міністерством економіки України було двічі відмовлено останньому в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника. Просив зменшити розмір пені, оскільки відповідач являється державною установою, може розраховуватись тільки при належному фінансуванні з бюджету.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” та Головним управлінням юстиції в Одеській області укладено договори №540043, №540075 та №540064 про надання телекомунікаційних послуг електрозвязку.

Згідно загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” №8 від 14.06.2011р. останнє перейменоване на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”.

Відповідно до розділу 1 зазначених договорів позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги електрозвязку, а також обовязався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку (п.2.1.1. договору).

В свою чергу відповідач відповідно до договору зобовязався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Згідно п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” №1280-IV від 18.11.2003р. споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до договорів від 01.04.10., послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.4.2 та 4.5 договору, споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою кредитною з поданням рахунків системою оплати. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем згідно умов договорів від 01.04.10. про надання послуг електрозвязку надані відповідні послуги відповідачу в період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р. на суму 4817,78грн., що підтверджується копіями рахунків за телекомунікаційні послуги та не заперечується відповідачем про отримання послуг позивача.

Проте, відповідачем умови договорів про надання послуг електрозвязку належним чином не виконані щодо оплати наданих послуг електрозвязку за період з 01.01.2011р. по 01.11.2011р., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4817,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №720 від 09.08.2005р., у разі неодержання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Згідно п. 11 Правил тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із законом підлягають державному регулюванню. Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 4817,78грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих за договорами послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивачем надано розрахунок пені в сумі 119,91 грн.

Слід зазначити, що позивач правомірно нарахував пеню відповідно до вимог та Закону України „Про телекомунікації”, але, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені і погодження представника позивача на зменшення розміру пені та те, що відповідач є державною установою, фінансується за рахунок державного бюджету, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені на 109,91грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 10,00грн. (119,91грн. 109,91грн.).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати наданих послуг нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 66,77грн. та індекс інфляції в розмірі 157,96грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції, суд встановив, що розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, позивач неправильно нарахував 3% річних за січень 2011року, бо строк сплати вартості послуг за січень місяць закінчився 20 лютого 2011року, а за лютий 2011року строк сплати закінчився 20 березня 2011року.

Тому 3% становитиме 64,14грн. (66,77грн. - 2,63грн.( 66,77грн. (0,64грн. + 0,84грн. по договору №540043 за січень- лютий 2011року); - (0,11грн.+ 0,22грн. по договору №540075 за січень лютий 2011 року); - (0,27грн. + 0,55грн. по договору №540064 за січень-лютий 2011 року)

А індекс інфляції становитиме в сумі 144,57грн., оскільки позивач неправильно нарахував індекс інфляції за січень- лютий 2011 року в сумі 13,39грн. (по договору №540043- січень 4,49грн. + 3,26грн.; по договору №540075 січень 0,81грн. + 0,84грн.; по договору №540064 січень 1,89грн. + 2,10грн.) в порушення ч.6 ст.232 ГК України.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в сумі 64,14грн. та індексу інфляції в сумі 144,57грн. і відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 2,63грн. і індексу інфляції в сумі 13,39грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, хоча представник відповідача в засіданні суду не заперечував про отримані послуги.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про зменшення пені на 109,91грн. та задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 4817,78грн., пені в сумі 10,00грн., 3% річних в сумі 64,14грн., індексу інфляції в сумі 144,57грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. А відмовляє в позові в частині стягнення індексу інфляції в сумі 13,39грн. та 3% річних в сумі 2,63грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав відповідача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 109,91грн.

3. Стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області ( 65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 34929741, п/р 35215001004626; 35225002004626 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, р\р 26004258 в ООД ВАТ „Райфайзен Банк „Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 01186691 )

- 4817,78грн. основного боргу,

- 10,00 грн. пені,

- 64,14грн. 3% річних,

- 144,57грн. індекс інфляції,

- 1609,50грн. - витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2,63грн., індексу інфляції в сумі 13,39грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписано: 26 березня 2012 року.

Копію рішення надіслати:

1. ПАТ „Укртелеком” ( 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченко, 18 );

2. Одеській філії ПАТ „Укртелеком” ( 65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39 );

3. Головному управлінню юстиції в Одеській області ( 65028, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34 ).