Рішення № 22229452, 28.03.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2012 р.Справа № 5013/123/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/123/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро", Полтавська область, м. Глобине

до відповідача: Дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС" Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТОПУС", м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім Вікторія", Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Шамраєве

про стягнення 850 810,49 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 25 від 14.02.2012р., адвокат (посвідчення №325)

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" (надалі-ТОВ "Партнер-Хімагро") подано позов з вимогою стягнути з дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС" Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТОПУС" (надалі - ДП "СП ОКТОПУС" ТОВ "ОКТОПУС") 852534,38 грн. боргу, який складається з: 790276,14 грн. суми основного боргу, 17786,27 грн. пені, 3161,10 грн. інфляційних, 41310,87 грн. 36% річних, з покладенням на відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору в розмірі 17050, 70 грн. судового збору та 12000,00 грн. оплати послуг адвоката.

Подання позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати боргу, який виник за договором про переведення боргу внаслідок передання товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім Вікторія" свого боргу перед позивачем.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2012 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі. Крім того, вказаною ухвалою за ініціативою господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім Вікторія".

Заявою від 05.02.2012 р. позивачем зменшено розмір позовних вимог на 169,19 грн. та всього заявлено до стягнення 852365,19 грн., з яких: 790276,14 грн. суми основного боргу, 17743,03 грн. пені, 1580,55 грн. інфляційних та 42765,47 грн. 36% річних (а.с. 81-82).

В судовому засіданні 28.03.2012 р. представник позивача знову зменшив розмір позовних вимог та заявив до стягнення 790276,14 грн. суми основного боргу, 17743,03 грн. пені, 1580,55 грн. інфляційних та 41210,77 грн. 36% річних, а всього 850810,49 грн. (а.с. 96).

Вказане зменшення позивач обґрунтував допущенням помилки під час розрахунку відсотків річних.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог розуміється зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Повноваження представника позивача на зменшення розміру позовних вимог визначено довіреністю № 25 від 14.02.2012 р.

За вказаних обставин, господарський суд розглядає позовні вимоги в зменшеному розмірі у відповідності до заяви позивача від 28.03.2012 р.

Відповідач відзив на позов та інші витребувані документи до суду не подав, явку представника в судові засідання по справі не забезпечив. Представник третьої особи участі в засіданні суду також не приймав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи належане повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце проведення засідання суду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача, третьої особи та на основі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, що ним наведенні в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Партнер-Хімагро" (позивач) та ТОВ "Аграрний дім Вікторія" (третя особа) 15.02.2011 р. укладено договори купівлі-продажу №12НК та №14НК, на виконання умов якого позивач поставив, а ТОВ "Аграрний дім Вікторія" прийняв товар на загальну суму 790 276,14 грн. (а.с. 26-50).

Як унормовано статтями 174, 175 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона (у тому числі боржник) повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 264 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

У відповідності зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статей 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договорів купівлі-продажу від 15.02.2011 р. №12НК та №14НК встановлено, що покупець - ТОВ "Аграрний дім Вікторія" зобов'язаний оплатити прийнятий від продавця - ТОВ "Партнер-Хімагро" товар у строк: до 01 серпня 2011 р. - 50% вартості товару та до 15 жовтня 2011 р. - 50% вартості товару.

Таким чином, внаслідок укладення договору та прийняття товару у ТОВ "Аграрний дім Вікторія" виникло зобов'язання перед ТОВ "Партнер-Хімагро" оплатити повну вартість прийнятого товару в загальному розмірі 790 276,14 грн. не пізніше 15 жовтня 2011 р.

Натомість, як повідомляє позивач, ТОВ "Аграрний дім Вікторія" свої зобов'язання за договорами купівлі-продажу не виконало, вартість товару не оплатило.

Вказані обставини підтверджуються актами звірки, складеними між сторонами договорів станом на 01.06.2011 р. і на 20.11.2011 р. (а.с. 41, 42), та не спростовано ТОВ "Аграрний дім Вікторія" в процесі розгляду справи.

Як передбачає стаття 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Причому боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії.

Разом з цим, положеннями Цивільного кодексу України передбачено можливість заміни боржника у зобов'язанні.

Так, за приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

У відповідності до викладеного, 14.12.2011 р. між ТОВ "Аграрний дім Вікторія", ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус" та ТОВ "Партнер-Хімагро" укладено договір про переведення боргу, за умовами якого ТОВ "Аграрний дім Вікторія" (Первісний боржник) передав, а ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус" (Новий боржник) прийняв на себе зобов'язання щодо сплати частини грошового боргу в розмірі 790 276,14 грн., яке виникло у Первісного боржника перед ТОВ "Партнер-Хімагро" (Кредитор) на підставі договорів купівлі-продажу №12НК та №14ТК від 15.02.2011 р. (а.с. 20).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано всіма його сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги до виконання господарських зобовязань закріплені і в статті 193 Господарського кодексу України,

Пунктом 3 договору про переведення боргу Новий боржник (відповідач) зобов'язався погасити Кредиторові (позивач) переведений на нього борг в строк до 25 грудня 2011 р.

Вказане зобов'язання відповідачем не виконано, наявність заборгованості в розмірі 790276,14 грн. в акті звірки розрахунків станом на 21.12.2011 р. не заперечено, доказів сплати до господарського суду в процесі слухання справи не подано.

З огляду на вказане, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус" на користь ТОВ "Партнер-Хімагро" 790276,14 грн. суми основного боргу за договором про переведення боргу.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Позивач просить застосувати до відповідача відповідальність у вигляді стягнення пені за період прострочення оплати з 26.12.2011 р. по 16.02.2012 р. в розмірі 17743,03 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4. договорів купівлі-продажу передбачено відповідальність покупця (Первісний боржник) за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічний вид відповідальності передбачено і для Нового боржника у договорі про переведення боргу (пункт 4 договору).

З урахуванням викладеного, враховуючи наявність факту порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати 790276,14 грн., нарахування позивачем пені за період з 26.12.2011 р. по 16.02.2012 р. на суму боргу є обґрунтованим, а заявлена пеня в розмірі 17743,03 грн. підлягає стягненню з ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус".

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, наведена норма не обмежує право кредитора звернутися із зазначеними вимогами, якщо грошове зобов'язання не виконується, та передбачає можливість визначати розмір процентів в договорі.

За вказаних обставин, з відповідача підлягають стягненню заявлені позивачем інфляційні нарахування за січень 2012 р. в сумі 1580,55 грн. та встановлені пунктом 4 договору 36% річних за період з 26.12.2011 р. по 16.02.2012 р. в сумі 41210,77 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Партнер-Хімагро" про стягнення з ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус" 790276,14 грн. суми основного боргу, 17743,03 грн. пені, 1580,55 грн. інфляційних та 41210,77 грн. 36% річних, а всього 850810,49 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до задоволених позовних вимог в сумі 17016,21 грн.

Переплачений позивачем розмір судового збору внаслідок зменшення розміру позовних вимог підлягає поверненню останньому з бюджету на підставі п. 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 34,49 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення послуг адвоката в розмірі 12000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (розяснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 із змінами та доповненнями).

Позивачем надано до справи договір про надання юридичних послуг та ведення справи в господарському суді №7 від 27.12.2011 р., який укладено з адвокатом ОСОБА_1., за умовами якого адвокат зобов'язався надавати позивачеві правову допомогу, представляти інтереси за позовом до ДП "СП Октопус" ТОВ "Октопус" (а.с. 64-67). В матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_1. є адвокатом (а.с. 73). Згідно акту прийому-передачі від 14.02.2012 р. адвокат ОСОБА_1. провів роботу щодо вивчення документів зі спірних правовідносин та надав позивачеві консультацію стосовно звернення до господарського суду, здійснював підготовку позову і всіх розрахунків боргу до позову, а також представляв інтереси позивача у справі.

Оплата позивачем послуг адвокатові в розмірі 12000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 41 від 13.02.2012 р. та їх розмір є співрозмірним з предметом спору і сумою позову.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним наявність судових витрат позивача з оплати послуг адвоката в розмірі 12000,00 грн., які у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС" Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТОПУС" (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 12В, ідентифікаційний код 30285705, р/р 26003330017601 АТ "Південний", МФО 383170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Карла Маркса, 1А, ідентифікаційний код 36719265, р/р 260085695201 в Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832) - 850 810,49 грн., з яких: 790276,14 грн. сума основного боргу, 17743,03 грн. пені, 1580,55 грн. інфляційних та 41210,77 грн. 36% річних, а також 17 016,21 грн. судового збору та 12 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро" (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Карла Маркса, 1А, ідентифікаційний код 36719265, р/р 260085695201 в Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832) із спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ Кіровоградської області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31211206783002) - 34,49 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 39 від 13.02.2012р.

Платіжне доручення № 39 від 13.02.2012р. залишається в матеріалах справи № 5013/123/12.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірники рішення направити відповідачу - дочірньому підприємству "СП ОКТОПУС" Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТОПУС" за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, буд. 18, кв. 12В та третій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім Вікторія" за адресою: Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Шамраєве, вул. П.Комуни, 171.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 30.03.2012р.