Рішення № 22229370, 15.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2012 р. Справа № 18/006-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гадячсир –Україна», м.Київ

до Суб‘єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м.Бровари

про стягнення 221345,75 грн.,

Суддя А.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гадячсир-Україна»(далі – позивач) до Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 221345,75 грн.

Провадження у справі №18/006-12 порушено відповідно до ухвали суду від 23.01.2012 року та призначено справу до розгляду на 09.02.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.02.2012 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2012 року подав заяву про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 28.02.2012 року представник відповідача подав заперечення проти позовної заяви.

Дослідивши у судовому засіданні 28.02.2012 року подані заперечення та заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових документів, необхідних для повного та всебічного вирішення спору. Розгляд справи відкладався до 15.03.2012 року.

В судовому засіданні 15.03.2012 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 78482 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 19885,23 грн. 20% річних, 27916,46 грн. штрафу та 7752,27 грн. пені.

Відповідач у наданих суду запереченнях суму основного боргу не спростовував, заперечував проти одночасного стягнення пені та штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Правовідносини сторін у справі врегульовані укладеним 01.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГАДЯЧСИР-УКРАЇНА» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) Договором поставки за № ГС-1/01/1110, згідно умов якого, позивач зобов'язався поставити відповідачу продукти харчування (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар, оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених Договором поставки.

На виконання умов Договору поставки, позивачем поставлено відповідачу товар Позивачем у період з 27.10.2010 року по 28.09.2011 року на загальну суму 3 235 444, 60 грн., що підтверджується доданими до позову видатковими накладними.Пунктом 5.5. Договору поставки передбачено, що покупець оплачує товар протягом 15 календарних днів з дати поставки.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплачував, у зв’язку з чим, станом на день вирішення спору з врахуванням часткової сплати (в тому числі з прострочкою) та повернення товару, відповідачем не оплачено товар на суму 72 161, 86 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 72 161, 86 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Як стверджує позивач, відповідно до положень пункту 9.1.3 Договору поставки, за порушення зобов'язань з оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача).

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 20 % річних від суми боргу, що за його розрахунком складає 19885, 23 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення, що складає 6320,14 грн. та пеню в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 7752,27 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що п. 9.1.3 Договору поставки за порушення зобов'язань з оплати товару передбачено стягнення з відповідача пені у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 20% річних, що фактично є погодженим сторонами іншим розміром річних, ніж передбачено у відповідній ст. 625 Цивільного кодексу України

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що 20% річних та інфляційні нараховані на суму фактичної заборгованості у відповідні періоди прострочення, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19885, 23 грн. 20% річних та 6320,14 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як вбачається з умов Договору та враховуючи встановлені судом обставини щодо 20% річних, сторони не погоджували розмір пені, яка підлягає стягненню в разі прострочення виконання зобов’язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведену норму законодавства, вона стосується порядку нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, умовами договору стягнення пені не передбачено, тому вимога про стягнення 7 752,27 грн. пені безпідставна і задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно з п. 9.1.5 Договору поставки, якщо порушення строків оплати товару триває 20 днів і більше, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі 10 % від суми боргу.

У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10 % від суми боргу за прострочення оплати товару понад 20 днів, що за його розрахунком складає 24 916,46 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що 10% штрафу нараховані на суми заборгованості, прострочення якої тривало понад 20 днів, таким чином, вимога про стягнення штрафу в сумі 24 916,46 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 72 161, 86 грн. основного боргу, 19885, 23 грн. 20% річних, 6320,14 грн. інфляційних та 24 916,46 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (виходячи з суми судового збору 2680,72 грн., яка підлягає сплаті з уточнених позовних вимог) в сумі 2525,67 грн.

Решта сплаченого судового збору в сумі 1746,28 грн. підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача на підставі ст. Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гадячсир-Україна»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус «В», кімната 1308 А, код 35692080) 72 161, 86 грн. основного боргу, 19885, 23 грн. 20% річних, 6320,14 грн. інфляційних, 24 916,46 грн. штрафу та 2525,67 грн. витрат по сплаті судового збору.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.          В задоволенні решти позову відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гадячсир-Україна»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус «В», кімната 1308 А, код 35692080) з Державного бюджету України 1746,28 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 49 від 16.01.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 18/006-12.

Суддя                                         Кошик А. Ю.