Рішення № 22229301, 28.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/8/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.12 Справа № 5009/427/12

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмаш” (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Мурзи, 16, к.6)

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення 73 721,00 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов. від 17.01.2012 р.).

від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. від 30.12.2011 р. № 1/05-р).

СУТЬ СПОРУ:

31.01.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецмаш” (ТОВ “Укрспецмаш”) з позовною заявою до публічного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (ПАТ “Запоріжтрасформатор”) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 73 721,00 грн., з яких: 22 347 грн. 3% річних, 34 997 грн. інфляційних втрат, 16 377 грн. пені.

Ухвалою від 02.02.2012р. судом порушено провадження у справі № 5009/427/12, судове засідання призначено на 14.03.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому зсіданні 14.03.2012р. оголошено перерву до 28.03.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 28.03.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши наступне. Відповідач не виконав грошове зобовязання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № К002609, укладеного між сторонами 15.02.2010р., у звязку з чим рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі № 10/5009/718/11 стягнуто з відповідача 379 800,00 грн. основного боргу за Специфікаціями № № 11, 18, 16 та рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі 27/5009/719/11-20/5009/719/11 стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 190 800 грн. за Специфікаціями № № 15, 20. Однак, вищезазначені рішення суду відповідачем не виконані, сума основного боргу не перераховано. За таких обставин позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив від 12.03.2012р. № 1/05-р-016, в якому вказує, що причиною зупинення відповідачем розрахунків за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010р. стало невиконання позивачем своїх обовязків за договором поставки № К 000836 від 17.02.2006р. Факт спричинення збитків позивачем відповідачу підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2011р. у справі № 4/162, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012р. 20.01.2012р. відділом Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу господарського суду Донецької області № 4/162 від 08.09.2011р. Однак, до цього часу сума збитків позивачем відповідачу не відшкодована. Платіжними дорученнями № 1083, № 1084, № 1085 від 31.01.2012р. відповідач перерахував Ленінському ВДВС ЗМУЮ грошові кошти у загальному розмірі 576 863,00 грн. в рахунок погашення заборгованості перед позивачем. Враховуючи те, що відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем товар, а затримці в проведенні розрахунків сприяли неправомірні дії позивача, відповідач просить суд зменшити розмір відповідальності відповідача у вигляді сплати трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та пені на суму, яка не перевищує 30 відсотків від заявленої суми позову. Крім того, відповідач надав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі № 10/5009/718/11 стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмаш” 379800,00 грн. основного боргу за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010р. згідно Специфікацій від 27.04.2010р. № 11 на суму 163 800, 00 грн., від 10.06.2010р. № 18 на суму 72 000,00 грн., від 10.06.2010р. № 16 на суму 144 000,00 грн. На виконання рішення видано наказ від 12.10.2011р. № 10/5009/718/11.

Також, рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2011р. у справі № 27/5009/719/11-20/5009/719/11 стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмаш” 190 800,00 грн. основного боргу за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010р. згідно Специфікацій від 17.06.2010р. № 15 на суму 93 600, 00 грн. та від 05.08.2010р. № 20 на суму 144 000,00 грн. На виконання рішення видано наказ від 08.08.2011р. № 27/5009/719/11-20/5009/719/11.

Відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” тип відповідача з відкритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Вищезазначеними рішеннями господарського суду Запорізької області, що набрали законної сили, встановлено факти наявності заборгованості ВАТ “Запоріжтрансформатор” перед ТОВ “Укрсецмаш” в сумі 379 800,00 грн. та в сумі 190 800,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, на момент звернення позивача до суду, зобовязання щодо сплати суми основного боргу за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010р., підтвердженої судом (безспірної), є невиконаними, у звязку з чим, ТОВ “Укрсецмаш” звернулося до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобовязання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (ЦК України).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Сума основного боргу станом на час розгляду даної справи в суді за договором поставки № К 002609 від 15.02.2010р. на виконання рішень господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі № 10/5009/718/11 та від 11.04.2011 р. у справі № 27/5009/719/11-20/5009/719/11 відповідачем сплачена, про що свідчать платіжні доручення від 31.01.2012р. № № 1083, 1084.

Як було зазначено вище, факт наявності заборгованості ВАТ “Запоріжтрансформатор” перед ТОВ “Укрсецмаш” в сумі 379 800,00 грн. та в сумі 190 800,00 грн. встановлений судом у справах № 10/5009/718/11 та № 27/5009/719/11-20/5009/719/11. Рішення господарського суду Запорізької області набрали законної сили і є обовязковими на всій території України.

Таким чином, у звязку з непогашенням стягнутої за вказаними судовими рішеннями суми боргу відповідач повинен сплатити позивачу втрати від інфляційних процесів та 3 % річних.

Позивачем заявлено до стягнення 22 347,00 грн. 3% річних, а саме: за Специфікацією № 11 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000045 від 15.09.2010р. товару з 06.10.2010р. по 26.01.2012р. в розмірі 6 420,00 грн.; за Специфікацією № 15 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000057 від 30.09.2010р. товару з 21.10.2010р. по 26.01.2012р. включно - 1 776 грн.; за Специфікацією № 16 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000055 від 20.09.2010р. товару з 06.10.2010р. по 26.01.2012 р. включно - 5 644,00 грн.; за Специфікацією № 18 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000050 від 13.09.2010р. товару з 29.09.2010р. по 26.01.2012р. включно - 2 863 грн.; за Специфікацію № 20 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000056 від 20.09.2010р. товару з 06.10.2010р. по 26.01.2012р. включно - 5 644,00 грн.

Також, за розрахунком позивача загальна сума інфляційних втрат становить 34 997,00 грн., а саме: по Специфікації № 11 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000045 від 15.09.2010 р.товару з 06.10.2010р. по 31.12.2011р. включно - 10 022 грн.; по Специфікації № 15 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000057 від 30.09.2010р. товару з 21.10.2010р. по 31.12.2011р. включно - 2 750 грн.; по Специфікації № 16 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000055 від 20.09.2010р. товару з 06.10.2010р. по 31.12.2011р. включно - 8 811 грн.; по Специфікації № 18 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000050 від 13.09.2010р. товару з 29.09.2010р. по 31.12.2011р. включно - 4 603 грн.; по Специфікації № 20 за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого по видатковій накладній № ГП БФ - 0000056 від 20.09.2010р. товару з 06.10.2011р. по 31.12.2011р.включно - 8 811 грн.

Оскільки відповідач безпідставно зберігав грошові кошти за рахунок позивача, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 997,00 грн. інфляційних витрат та 22 347,00 грн. 3 % річних законними, доведеними, обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 16 377,00 грн. пені, а саме за період з 26.01.2010р. по 03.04.2011р. - 4 678,00 грн.; з 26.01.2011р. по 18.04.2011р. 1 631,00 грн.; з 26.01.2011р. по 03.04.2011р. - 4 112,00 грн.; з 26.01.2011р. по 27.03.2011р. 1 844,00 грн.; з 26.01.2011р. по 03.04.2011р. - 4 112,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 6.2.1. договору поставки від 15.02.2010р. № К 002609 передбачено, що за прострочку виконання зобовязань за даним договором винна сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,5 % від ціни невиконаного зобовязання за кожний день прострочки.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт простроченная платежу матеріалами справи доведено, разом з тим пеня підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобовязання.

До того ж, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Рішеннями господарського суду Запорізької області від 07.04.2011р. у справі № 10/5009/718/11 та від 11.04.2011р. у справі № 27/5009/719/11-20/5009/719/11 встановлено, що за Специфікацією № 11 від 27.04.2010р. відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар до 13.07.2010р., до 18.08.2010р., до 05.10.2010р.; за Специфікацією № 15 від 17.06.2010р. - до 20.10.2010р.; за Специфікацією № 16 від 10.06.2010р. - до 01.10.2010р., до 05.10.2010р.; за Специфікацією № 18 від 10.06.2010р. - до 28.09.2010р. до 29.09.2010р.; за Специфікацією № 20 від 05.08.2010р. - до 05.10.2010р.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем товару.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 31.01.2012р., а тому термін спеціальної позовної давності в один рік по стягненню з відповідача по справі пені за договором поставки сплинув.

Позивач не довів поважність причини пропуску строку позовної давності.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 16 377,00 грн. пені відхиляються в звязку зі спливом терміну позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 251,95 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3; код ЄДРПОУ 00213428) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецмаш” (87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, к. 6; код ЄДРПОУ 31424275) 22 347 (двадцять дві тисячі триста сорок сім) грн. 00 коп. - 3% річних, 34 997 (тридцять чотири тисячі девятсот девяносто сім) грн. 00 коп. інфляції, 1 251 (оду тисячу двісті пятдесят одну) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.03.2012р.