Рішення № 22229273, 21.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.12 Справа № 5009/334/12

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1)

до відповідача Кирилівської селищної ради (72563, Запорізька область, Якимівський район, вул. Калініна, 67)

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_3, договір від 15.02.2012 р.

ОСОБА_1

Відповідача не з'явився

Заявлено позовні вимоги про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р. (зареєстрований 24.06.2005 р. за № 40526400134), скасування рішення № 8 від 24.11.2011 р. в частині п. 2 про відмову поновити дію договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р.

Розгляд справи, призначений на 16.02.2012 р., відкладався до 01.03.2012 р., 21.03.2012 р. у звязку з неявкою відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 21.03.2012 р.

Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Заява про збільшення розміру позовних вимоги своєчасно направлена на адресу відповідача. У відповідно до ст. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору від 31.03.2005 р. про поновлення оренди земельної ділянки на попередніх умовах на новий строк, визнати недійсними та скасувати пункт 2 рішення № 8 від 24.11.2011 р., пункт 4 рішення № 47 від 26.08.2010 р. та пункт 2.1 рішення № 4 від 27.01.2011 р. Кирилівської селищної ради.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові та заяві від 05.03.2011 р., відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». В обґрунтування вимог зазначає, що рішеннями Кирилівської селищної ради № 37 від 18.05.2004 р. та № 23 від 19.08.2004 р. надано згоду на передачу в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,01672 га, кадастровий номер 2320355400:01:002:0057, розташовану в АДРЕСА_2. СПД-ФО ОСОБА_1 31.03.2005 р. з відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 24.06.2005 р. за № 040526400134. Відповідно до п. 5 договору його укладено на три роки, починаючи з дати його державної реєстрації. На підставі рішення Кирилівської селищної ради № 21 від 27.11.2007 р. строк оренди земельної ділянки продовжено на три роки до 24.06.2011 р. Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача із клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки та той самий строк і на тих же умовах. Письмових заперечень орендодавця щодо припинення договору оренди земельної ділянки внаслідок закінчення строку його дії не отримував та продовжував вести господарську діяльність на орендованій земельній ділянці. Оскільки договір є поновленим відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі»позивач вважає незаконними винесені Кирилівською селищною радою рішення № 47 від 26.08.2010 р. щодо відмови у внесенні змін у договір в частині терміну дії договору, рішення № 4 від 27.01.2011 р. та № 8 від 24.11.2011 р. в частині щодо відмови у поновленні договору оренди землі. При цьому вказує, що в перелічених рішеннях відповідачем не зазначено причини відмови в поновленні договору оренди землі. Позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору від 31.03.2005 р. про поновлення оренди земельної ділянки на попередніх умовах та на попередній строк, визнати недійсними та скасувати пункт 2 рішення № 8 від 24.11.2011 р., пункт 4 рішення № 47 від 26.08.2010 р. та пункт 2.1 рішення № 4 від 27.01.2011 р. Кирилівської селищної ради.

Відповідач свого представника в судове засідання двічі не направив, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги оспорив.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”). Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 21.03.2012 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представників позивача, дослідивши додані матеріали, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Згідно з ч.10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 зазначеного Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до ст.. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та прав користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.

Відповідно до Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Волевиявлення відповідного органу, як власника землі, у господарських відносинах орендодавця здійснюється у формі рішення такого органу (зокрема, органу місцевого самоврядування, оскільки він є колегіальним органом).

Судом встановлено, що 31 березня 2005 року Кирилівською селищною радою (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_1 (орендар) на підставі рішень № 37 від 18.05.2004 р. та № 23 від 19.08.2004 р. укладено договір оренди земельної ділянки, за умовам якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,01672, яка находиться на території Кирилівської селищної ради в АДРЕСА_2. Згідно п. 5 договору його укладено на три роки, починаючи з дати його державної реєстрації. Договір зареєстровано 24.06.2006 р. у Якимівському РВ Запорізької РФДП «Центр ДЗК при Держкомземі України»за № 040526400134. Згідно рішення № 21 від 27.11.2007 р. Кирилівської селищної ради сторонами по справі укладено додаткову угоду (зареєстрована 17.04.2008 р.), якою внесено зміни в договір оренди від 31.03.2005 р. та викладено п. 5 договору в наступній редакції: «Договір продовжено на три роки і строк його дії закінчується 24.06.2011 р. Для продовження дії договору орендар зобов'язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.».

Як свідчать вивчені матеріали, заявою від 09.08.2010 р. позивач звернувся до орендодавця (відповідача по справі) з клопотанням про продовження договору оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р. строком до 25 років. Кирилівською селищною радою 26.08.2010 р. прийнято рішення № 47, пунктом 4 якого позивачу відмовлено у внесенні змін в договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005 р. в частині терміну дії договору оренди. В наступному позивач неодноразово повторював свої звернення (заява від 22.12.2010 р., заява від 04.02.2011 р.). Рішенням № 4 від 27.01.2011 р. (п. 2.1.) та рішенням № 8 від 24.11.2011 р. (п.2) Кирилівської селищної ради відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем. Зазначені рішення селищної ради про відмову у продовженні договірних відносин оспорено позивачем, як контрагентом за договором оренди земельної ділянки.

Для з'ясування обставин справи, судом витребувалися від органу місцевого самоврядування пояснення щодо дотримання СПД-ФО ОСОБА_1 порядку звернення з заявою про продовження строку дії договору оренди землі, рішення органу місцевого самоврядування щодо порядку укладання та продовження договорів оренди землі (за наявності), документи що слугували підставою прийняття оспорюваного рішення ради № 8 від 24.11.2011 р. (по пункту 2). Відповідачем не надано доказів щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором оренди землі від 31.03.2005 р. або інших, які зумовили відмову орендодавця в продовженні договору оренди з СПД-ФО ОСОБА_1. Виявлене є підставою вважати, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування прийняті відповідачем з порушеннями приписів діючого законодавства, на які посилався позивач, та при цьому порушують права та охоронюваний законом інтерес позивача.

При цьому суд зазначає, що Кирилівською селищною радою в будь-якому з оспорюваних рішень не вказано обставин, які стали підставою для відмови у продовженні строку оренди.

Оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що Кирилівською селищною радою при прийнятті пункту 4 рішення № 47 від 26.08.2010 р., пункту 2.1 рішення № 4 від 27.01.2011 р. та пункту 2 рішення № 8 від 24.11.2011 р., порушено право позивача, передбачене приписами ст.. 33 ЗК України, внаслідок чого вище перелічені рішення в зазначеній частині визнаються судом недійсними.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011) встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»у вирішенні відповідних спорів господарському суду необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Судом встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки сторонами узгоджено до 24.06.2011 р. Позивач звертався до орендодавця з заявою про поновлення дії договору в строк, не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку оренди, та увесь цей час після закінчення строку договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою. На підтвердження факту належного виконання зобовязань за договором позивач надав суду докази щодо своєчасної сплати орендних платежів та відсутності заборгованості за договором оренди.

На запит суду відповідач не надав доказів направлення позивачу заперечень проти поновлення договору у визначений законом строк, тобто протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Таким чином, суд вважає, що внаслідок своєчасного неповідомлення Кирилівською селищною радою позивача про свої заперечення договір оренди від 31.03.2005 р. вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах.

Внаслідок встановленого, вимоги про зобовязання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 31.03.2005 р. про його поновлення на тих самих умовах і на той самий строк, тобто на три роки - до 24.06.2014 р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

На підставі викладеного, Закону України “Про оренду землі”, Закону України “Про місцеве самоврядування”, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними п. 4 рішення № 47 від 26.08.2010 р., п. 2.1 рішення № 4 від 27.01.2011 р. та п. 2 рішення № 8 від 24.11.2011 р. Кирилівської селищної ради.

Зобовязати уповноважену особу Кирилівської селищної ради укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного з Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 31.03.2005 р. (зареєстрований 24.06.2005 р. за № 040626400134), на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 26 березня 2012 року.