Рішення № 22229233, 29.03.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" березня 2012 р. Справа № 11/5007/12/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №47 від 07.10.2010року, ОСОБА_2 учасник товариства.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" (м. Київ)

до Приватного підприємства "АМТ" (м. Житомир)

про стягнення 179847,09 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 179 847,09 грн., з яких 63 294,40 грн. - основна сума заборгованості; 116012,61 грн. - штраф; 327,74 грн. - 3% річних від простроченої суми; 212,34 - інфляційне збільшення, посилаючись на укладений сторонами договір на виконання будівельних робіт № 14/10/11 від 14.10.2011 р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі у відповідності до пред'явлених вимог.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 16.02.2012р., від 13.03.2012р. не виконав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.2011року між Приватним підприємством "АМТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" укладено договір №14/10/11 на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п1.1. Підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик у відповідності до умов договору, виконати роботи по улаштуванню буроін"єкційних паль, на об'єкті будівництва в місті Бердичів за адресою: вул.Леніна,1. Підрядник зобов'язується вчасно прийняти виконану роботу та оплатити її у відповідності до умов цього договору.

Згідно п.2.5. Договору Договірна ціна на момент укладення договору по улаштуванню паль складає 368 294,00грн в тому числі ПДВ 20%.

На підставі п.4.1. Розрахунок за виконання робіт підрядник проводить у безготівковій формі в національній валюті, платіжними дорученнями, відповідно до умов та термінів, визначених даним договором. Розрахунки за виконані субпідрядником роботи здійснюються згідно договору на підставі акту виконаних робіт (типова форма КБ-2В) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) в паперовій та електронній формах, які подаються підписаними уповноваженими представниками сторін та засвідчених у замовника. Документи з розрахунком вартості виконаних робіт надаються субпідрядником підряднику по закінченню робіт. Розрахунки за фактично виконаний обсяг робіт здійснюються протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт підрядником та субпідрядником.

Пунктом 4.2. визначено, що підрядник гарантує оплату актів виконаних робіт протягом 10-ти днів з моменту отримання актів КБ-2;КБ-3.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ"Мегаполісбуд" виконало роботи в повному обсязі на загальну суму 368 294,40грн, згідно договірної ціни від 25.10.2011р.на будівництво: Реконструкція з розширенням незавершеного будівництва ТРЦ по вул. Леніна,1.м.Бердичів, а також, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011року (форма №КБ-2в) на суму 368294,40грн, який був погоджений сторонами (підписані без зауважень та скріплені печатками (а.с.31-34).

Крім того, виконавча документація згідно п.5.1.3. Договору №14/10/11 від 14.10.2011року по об'єкту "Реконструкція з розширенням незавершеного будівництва ТРЦ по вул.Леніна,1 м. Бердичів" 28.11.2011року була передана ПП"АМТ" по акту прийому-передачі виконавчої документації.

Незважаючи на відсутність будь-яких зауважень щодо виконаних підрядних робіт, відповідач, лише частково оплатив їх вартість в сумі 305000,00грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Мегаполісбуд" (а.с.36-37).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 63294,40грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних, річних та штрафних санкцій, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 5) сума 3% річних становить 327,74грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 10.12.2011р. по 10.02.2012р.:

За таких умов, сума 3% річних за період з 10.12.2011р. по 10.02.2012р. складатиме 321,96грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 5) за період з грудня 2011р. по січень 2012р. сума інфляційних нарахувань становить 212,34грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з грудня 2011р. по січень 2012р. (включно):

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 126,59грн.

Відповідно до п.6.6. Договору сторони погодили, що за затримку оплати виконаних за договором робіт, підрядник платить штраф у розмірі 0,5% від договірної ціни за кожен день затримки.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно розрахунку позивача (а.с.5) сума штрафу згідно п.6.6. договору становить 116012,61грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобовязання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу наведеної правової норми, господарський суд дійшов висновку, що штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення оплати, передбачений пунктом 6.6. договору поставки, за своєю правовою природою є пенею, яка відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Водночас, подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, суперечить ст.61 Конституції України. З огляду на зазначене, правові підстави для стягнення з відповідача 116012,61 грн. штрафу, що по суті є пенею, яка обрахована позивачем за 63 дні затримки у розмірі 0,5% від договірної ціни за кожен день затримки - відсутні.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1663,45грн. за 62 дні прострочення виконання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачами не надано жодних доказів у спростування заявлених позовних вимог. Водночас, позивачем підтверджено належними доказами, зібраними в матеріалах справи, обґрунтованість заявленого позову.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 65406,40грн., з яких: 63294,40грн. заборгованості, 126,59грн. інфляційних нарахувань, 321,59грн. 3% річних, 1663,45грн штрафу. В решті в позові необхідно відмовити.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТ" ( м. Житомир, вул. Промислова, 4а, ідентифікаційний код 32008283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісбуд" ( 02660, м.Київ,бульвар Верховної ради,34, оф.605, ідентифікаційний код 36146554) - 63294,40 грн. основного боргу, 1663,45 грн. штрафу, 321,59 грн. 3% річних, 126,59грн. інфляційних, 1308,13грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Маріщенко Л.О.

Дата підписання 30.03.2012 р.

Віддрукувати:

1-в справу

2- позивачу за адресою - 02660, м.Київ,бульвар Верховної ради,34, оф.605

3-відповідачу (рек.з пов.)