Рішення № 22227405, 26.03.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.12 Справа № 8/5014/482/2012(1/85

За позовом Стаханово-Алчевської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Стаханов Луганської області в інтересах держави в особі Брянківської міської ради Луганської області, м. Брянка Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Брянка Луганської області, -

про стягнення 37587 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Кравцовій Г.А.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) Омельченко О.С. - прокурор відділу, - посвідчення № 229 від 08.11.11 року;

від позивача представник не зявився;

від відповідача ОСОБА_3 представник, - довіреність № 103 від 07.03.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: 19.10.10 року Стаханово-Алчевський міжрайонний природоохоронний прокурор Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Брянківської міської ради Луганської області (вих. № 1589 від 15.10.10 року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою про зобовязання його відшкодувати державі збитки у сумі 37587,00 грн., завдані у період з 28.11.08 року по 01.10.10 року шляхом безпідставного (без укладення договору оренди землі) користування земельною ділянкою площею 2234 м2, яка знаходиться за адресою: місто Брянка, вул. Ілліча, 6 Луганської області та на якій розміщена і обслуговувалася будівля клубу, що належала йому на праві власності.

29.11.10 року прокурор подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (вих. № 1938вих-10р. від 26.11.10 року), згідно якій просив суд стягнути з відповідача збитки у сумі 8474,00 грн. за період з 28.11.08 року по 01.11.10 року (т.1, а.с.30-32).

Судом прийнято цю заяву та враховано при вирішенні спору по суті (том 1, а.с.39-41).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.11.10 року по справі № 16/51, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.11 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.11 року по даній справі частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області - скасовано процесуальні рішення судів І та ІІ інстанцій, а справу спрямовано на новий розгляд до суду І інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Луганської області від 19.08.11 року по справі № 1/85/2011(16/51), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.11 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.12 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій по названій справі скасовано та у такий спосіб частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області, а справу спрямовано до суду І інстанції на новий розгляд.

Підставами для їх скасування суд касаційної інстанції визнав те, що під час розгляду судами цієї справи не було:

спростовано твердження прокурора про користування відповідачем спірною земельною ділянкою впродовж 2008-2010 років за відсутності відповідного договору оренди, зареєстрованого належним чином;

належним чином досліджено питання моменту набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на обєкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці;

досліджено наявність у діях винної особи усіх 4-х елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини та ступеню останньої у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.21 ГПК України у результаті розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду справу передано на новий розгляд судді Середі А.П., у звязку з чим їй надано номер 8/5014/482/2012(1/85/2011)(16/51).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 12.03.12 року до 26.03.12 року у звязку з неявкою позивача та прокурора.

До початку судового засідання 26.03.12 року прокурором та відповідачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не зявився, але поштою подав до суду відзив на позов (вих. № вн-30 від 21.03.12 року), яким поставив суд до відома про повну підтримку позову, заявленого прокурором в інтересах міської ради, та звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що, на його думку:

під час розгляду справи не були належним чином враховані приписи чинного законодавства та постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин";

у даному випадку з боку відповідача не мало місця самовільне зайняття земельної ділянки, а тому відсутні підстави для нарахування заявлених до стягнення збитків;

перевірка, на підставі матеріалів якої заявлено позов, була здійснена не у присутності відповідача, а у присутності іншої особи ОСОБА_4, а тому вони не є доказом по справі;

згідно рішення Брянківського міського суду від 17.09.08 року по цивільній справі № 2-1636/08 відповідач став власником обєкту нерухомого майна приміщення клубу, розташованого за адресою: м. Брянка, вул. Ілліча,6, державну реєстрацію права власності на вказаний обєкт він здійснив 30.09.08 року. На підставі розписки від 18.09.08 року відповідач продав обєкт нерухомості ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які з вказаної дати фактично стали користуватися ним. Відповідно до рішення Брянківського міського суду від 18.10.10 року по цивільній справі № 2-1962/2010 року за ними визнано право власності на цей обєкт нерухомості, державну реєстрацію якого вони здійснили 29.11.10 року, - а тому, на думку відповідача, він не повинен нести відповідальність за спричинення збитків, заявлених до стягнення по цій справі;

дії відповідача підпадають під ознаки адміністративного правопорушення (відзив на позовну заяву від 26.03.12 року за вих.№ б/н).

Прокурор та відповідач не заперечили проти задоволення клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши думку інших учасників розгляду спору з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору пор суті за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідач з 03.04.1996 року має статус фізичної особи-підприємця (далі ФОП) (том 1, а.с.10).

Як вбачається з рішення Брянківського міського суду Луганської області від 17.09.08 року по цивільній справі № 2-1636-08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, - 20.12.05 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_6 обєкт нерухомого майна приміщення клубу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області; про порядок та підстави користування ОСОБА_6 земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення клубу, у рішенні не йдеться.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили 27.09.08 року, позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю клубу.

Державну реєстрацію права власності відповідач ОСОБА_1 здійснив 30.09.08 року (том 1, а.с.18).

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції, чинній станом на 30.09.08 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В силу частин 3 та 4 ст.334 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, ви никає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 657 ЦК України містить імперативний припис про обовязкове здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Отже, право власності на приміщення клубу у відповідача виникло з 30.09.08 року.

На підставі заяви ФОП ОСОБА_1 Брянківська міська рада 28.10.08 року прийняла рішення № 33/17 "Про передачу в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1", - відповідно до якого затвердила технічну документацію з землеустрою зі складення документів, які підтверджують його право оренди зазначеної земельної ділянки площею 2234м2 (п.1), терміном на 49 років (п.2), при цьому вона зобовязала його у місячний термін укласти з нею договір оренди цієї земельної ділянки (п.4.1) (том 1, а.с.19).

З обставин справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки не уклав, - тобто не виконав рішення міської ради, - при цьому в ході розгляду спору він підтвердив, що обізнаний з приводу того, що в силу частин 2 та 3 ст.125 ЗК України (у редакції, чинній на день прийняття рішення міської ради від 28.10.08 року) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Причини неукладення договору у судовому засіданні пояснив посиланням на стан здоровя (документальні докази до справи не надано), зайнятість іншими справами, а також на те, що на підставі розписки від 18.09.08 року здійснив продаж приміщення клубу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після чого уже не вважав себе його власником.

Рішенням Брянківського міського суду від 18.10.10 року по цивільній справі № 2-1962/2010 року за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Територіальної громади Брянківської міської ради Луганської області, за участю третьої особи Брянківського бюро технічної інвентаризації про зміну статусу приміщення, визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок обєкту нерухомого майна, - позов задоволено у повному обсязі, - а саме: змінено статус нежитлового приміщення зі всіма господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнано дійсним договір купівлі-продажу названого обєкту нерухомості від 18.09.08 року, а також право власності позивачів на останній (том 1, а.с.51).

Державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснили 29.11.10 року, що підтверджується витягом № 28171559 (том 1, а.с.52).

Як вбачається з наявних у справі доказів, нові власники обєкту нерухомості відповідно до приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" звернулися до Брянківської міської ради з заявою про надання їм в оренду земельної ділянки, на якій він розташований.

Рішенням міської ради від 14.04.11 року № 7/48 "Про передачу земельної ділянки в оренду громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5.", останнім надано в оренду земельну ділянку площею 3663м2, (п.2), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1), терміном на 5 років (п.2), для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (п.1), - при цьому їх зобовязано у місячний термін укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки (п.3.1) (том 1, а.с.133).

На підставі цього рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 07.07.11 року уклали з міською радою договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого здійснено 07.07.11 року, реєстраційний № 441050004000028 (том 1, а.с.131-132;134-140).

Таким чином, наявними у справі доказами документально доведено, що право власності на приміщення клубу у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникло з 29.11.10 року, а у період з 30.09.08 року по 29.11.10 року таке право було зареєстроване за відповідачем по даній справі.

Оскільки відповідач не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований вищезгаданий обєкт нерухомості, Відділом Держкомзему у м. Брянці Луганської області відповідно до приписів статей 6 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" 09.07.10 року була здійснена перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, за результатами якої того ж дня був складений однойменний акт, у якому зафіксовано факт користування ним земельною ділянкою площею 2234м2, що знаходиться у АДРЕСА_1, - без правовстановлюючих документів, для обслуговування нежитлової будівлі клубу, що є порушенням ст.ст.125 та 126 Земельного кодексу України (том 1, а.с.7).

09.07.10 року на імя ОСОБА_1 названим відділом був внесений припис №000007, яким запропоновано усунути виявлені порушення закону у місячний термін, попереджено про відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ст.1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та того ж дня його (припис) вручено ОСОБА_4 (батькові відповідача) (том 1, а.с.8).

27.09.10 року Відділ Держкомзему у м. Брянці здійснив повторну перевірку стану дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено, що вищезгаданий припис ним не виконано, - тобто договір оренди земельної ділянки площею 2234 м2 не укладено, що зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.09.10 року (том 1, а.с.9).

24.11.10 року комісія, створена міською радою, здійснила обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та встановила, що на вказану дату договір її оренди ФОП ОСОБА_1 не укладено (том 1, а.с.33).

Відповідач в ході розгляду цього спору визнав факт невиконання рішення Брянківської міської ради від 28.10.08 року № 33/17 "Про передачу в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1" - в частині обовязку укласти з міськрадою договір оренди земельної ділянки, а також факт невиконання ним припису Відділу Держкомзему від 09.07.10 року за № 000007.

Сукупність вищевикладених обставин стала підставою для звернення виконавчого комітету Брянківської міської ради до Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора з листом (вих. № 121-П від 06.10.10 року) про ненадходження до міського бюджету за період з 28.11.08 року по 01.10.10 року орендної плати у загальній сумі 37587,70 грн. (том 1, а.с.11; 12-17); цей факт, у свою чергу, став підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

29.11.10 року прокурор зменшив розмір позовних вимог до рівня 8474,00 грн.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши прокурора та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Брянка Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Брянківська міська рада.

З обставин справи вбачається, що на день переходу права власності на обєкт нерухомого майна від громадянина ОСОБА_6 до ФОП ОСОБА_1 (30.09.08 року) був чинним Земельний кодекс України у редакції Закону України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, відповідно до частин 1-2 статті 120 якого при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки, - а відповідно до частини 5 цієї статті при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

З викладеного витікає, що ФОП ОСОБА_1 мав право користуватися земельною ділянкою, на якій розташований придбаний ним обєкт нерухомості, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, але, як вбачається з викладеного вище у цьому рішенні, незважаючи на наявність чинного рішення Брянківської міської ради від 28.10.08 року № 33/17 "Про передачу в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1", - не вчинив таких дій.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення згідно закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради сесії.

Отже, в силу сказаного у попередньому абзаці цього рішення та ст. 116 Земельного кодексу України 2001 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Механізм надання у користування земельної ділянки врегульовано ст.ст.123 та 124 ЗК України 2001 року.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Кодексу умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

З приписів цих статей Кодексу вбачається, що зазначені в них дії з подання документів покладаються на особу, зацікавлену в отриманні земельної ділянки, - а на органи місцевого самоврядування покладено лише дотримання строків їх розгляду та власне розгляд документів.

Відповідно до ст.ст. 124 та 125 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Суд дійшов висновку, що відповідач припустився неналежного виконання приписів чинного законодавства, у т.ч. ст.ст.123 та 124 Земельного кодексу, оскільки, отримавши рішення міської ради від 28.10.08 року № 33/17, яким було затверджено технічну документацію з землеустрою зі складення документів, які підтверджують його право оренди зазначеної земельної ділянки площею 2234м2 (п.1), терміном на 49 років (п.2), при цьому вона зобовязала його у місячний термін укласти з нею договір оренди цієї земельної ділянки (п.4.1) (том 1, а.с.19), - не уклав договір оренди останньої, не повідомив міську раду про відмову від користування зазначеною у названому рішенні земельною ділянкою та не повернув її власникові, хоча відповідно до приписів ст.144 Конституції України та ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, наданих їм законом, а також законні вимоги органів та посадових осіб місцевого самоврядування є обов'язковими; крім того, відповідач зобовязаний був це зробити також згідно ст. 141 ЗК України.

Отже, відповідач без поважних причин (інше по справі не доведено) не виконав приписів вищецитованого чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Аналогічна норма міститься у ст. 206 Земельного кодексу.

За приписами статті 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а згідно його ст. 13 - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 15 Закону "Про плату за землю" встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Відповідач, користуючись спірною земельною ділянкою у період з 29.11.08 року по 01.11.10 року, не уклав договір її оренди, не вносив будь-яку плату (земельний податок чи орендну плату) на користь бюджету та не надав до справи жодного доказу щодо спростування такого висновку суду.

З огляду на викладене прокурор та позивач, враховуючи повноваження міськради як власника земельної ділянки, приписи чинного законодавства та ухилення ФОП ОСОБА_1 від укладення договору оренди земельної ділянки, хоча був зобовязаний укласти його не пізніше 28.11.08 року, - правомірно поставили питання не про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою чи земельного податку, а саме збитків, заподіяних територіальній громаді міста Брянка внаслідок їх невнесення, оскільки договір оренди земельної ділянки не був укладений з вини саме ФОП ОСОБА_1, в той час, як земельна ділянка площею 2234м2 у період з 29.11.08 року по 01.11.10 року ним була зайнята та використовувалася для власних потреб, що унеможливлювало її власнику (міській раді) впродовж зазначеного періоду часу отримати дохід у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини 3 названої статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що збитки позивачу спричинені відповідачем шляхом користування земельною ділянкою площею 2234м2 у період з 29.11.08 року по 01.11.10 року без укладення договору оренди цієї ділянки.

В силу пункту "г" ч.1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (далі Порядок № 284) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У п.2 Порядку зазначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

У абз. 6 п.3 Порядку №248 зазначено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, - при цьому тут же надано поняття неодержаного доходу, яким є доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За приписами пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

За загальними приписами ЦК України підставами деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведена наявність усіх вищезазначених складових.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що є належним чином доведеними факти:

протиправної бездіяльності відповідача (неукладення ним договору оренди земельної ділянки у термін до 28.11.08 року, хоча він був зобовязаний його укласти на виконання рішення міської ради від 28.10.08 року № 33/17 та приписів чинного законодавства України);

користування у період з 29.11.08 року по 01.11.10 року земельною ділянкою площею 2234м2 без укладення договору її оренди;

невнесення відповідачем плати за користування земельною ділянкою ані у вигляді земельного податку, ані у вигляді орендної плати, що спричинило позивачеві збитки у розмірі 8474,00 грн.;

наявності причинного звязку між діями (бездіяльністю) відповідача та зазначеними негативними наслідками у вигляді вказаної суми збитків.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення прокурором) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь Державного бюджету України, при цьому їх розмір слід визначати відповідно до приписів законодавства, чинного на день подання позову до суду (19.10.10 року).

Судом взято до уваги, що відповідно до п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню:

відповідно до п. "а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 "Про державне мито" - державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.), тобто при ціні позову в 8474,60 грн. сума державного мита становить 102,00 грн.;

відповідно до розділу ІІ постанови КМ України від 05.08.09 року № 825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року № 1258" - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - а разом 338,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.90,123,124,125 Земельного кодексу України; ст.ст.11,16,22,1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь держави в особі Брянківської міської ради, ідентифікаційний код 26271280, яка знаходиться за адресою: місто Брянка, пл. Леніна, 9 Луганської області, - збитки у сумі 8474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - на користь Державного бюджету України на № 31214206783006, отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД 22030001, символ звітності банку 206, назва судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) - судовий збір у сумі 363 (триста шістдесят три) грн. 79 коп.; видати наказ Алчевській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.03.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 березня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л. Скокова