Рішення № 22227355, 20.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р. Справа № 16/012-12

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс”, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді”, м. Київ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський мясокомбінат»,

м. Біла Церква

про визнання правочину недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.02.2012 р., представник;

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: ОСОБА_2, довіреність від 05.03.2012 р., представник

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліс” (далі позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 171/18 від 06.02.2012р. (вх. № суду 380 від 15.02.2012 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Велді” (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський мясокомбінат»(далі відповідач 2) про визнання правочину - Договору поруки від 24.12.2010 р., укладеного між сторонами, недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір поруки підписаний з боку позивача комерційним директором Коваль С.Я., у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відповідно до Статуту ТОВ “Поліс” компетенцією Загальних Зборів учасників товариства є вирішення питання щодо надання чи отримання поручительств.

Відповідно до ухвали від 17.02.2012 р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/012-12. Розгляд справи призначено на 06.03.2012р. о 10 год. 00 хв.

Відповідач 1 в судове засідання 06.03.2012 р. не зявився про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи, а саме відзив на позовну заяву, суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 17.02.2012 р., яка направлялася на адресу місцезнаходження відвідача 1 зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру серія АЖ № 775112 станом на 23.01.2012 р. доданий позивачем до позовної заяви).

Через канцелярію суду (вх. № 3545 від 06.03.2012 р.) відповідач 2 надав клопотання про організацію фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Через канцелярію суду (вх. № суду 3547 від 06.03.2012 р.) відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що Статутом позивача встановлена компетенція Загальних Зборів учасників товариства на надання поручительства, а отримання поручительства від третіх осіб не є питанням, що належить до виключної компетенції Загальних Зборів учасників позивача (в оскаржуваному Договорі позивач є «боржником», тобто отримує поручительство); генеральним директором позивача видано довіреність вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р., якою уповноважено комерційного директора позивача Коваль С.Я. укласти та підписати від імені позивача Договір поруки на суму договору не більше 15000000,00 грн. (копію довіреності додано до відзиву); при розгляді господарським судом Київської області справи № 24/009-11 про стягнення заборгованості за оскаржуваним Договором поруки в розмірі 12930000,00 грн. представник ТОВ «Поліс»визнав борг, обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для даного спору.

В судовому засіданні 06.03.2012 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом відповідача 2 та для надання письмових заперечень на відзив. Зазначене клопотання позивача судом задоволено, ухвалою суду від 06.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 20.03.2012 р. об 11 год. 20 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 4405 від 20.03.2012 р.) позивача надав письмові пояснення на відзив відповідача 2, в яких з запереченнями відповідача 2 на позов не погоджується та просить суд задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні 20.03.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні 20.03.2012 р. представник відповідача 2 проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 1 в судове засідання 20.03.2012 р. не зявився про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи, а саме відзив на позовну заяву, суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 06.03.2012 р., яка направлялася на адресу місцезнаходження відвідача 1 зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру серія АЖ № 775112 станом на 23.01.2012 р. доданий позивачем до позовної заяви).

Ухвала суду від 06.03.2012 р., яка направлялася відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі, повернута підприємством звязку із зазначенням причини повернення: «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу суду було надіслано за адресою, зазначеною а Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення стоку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається без участі представника відповідача 1 за наявними у матеріалах справи доказами, оскільки відповідач 1 був належним чином повідомний про час і місце розгляду справи у встановленому законодавством порядку. Не зявлення представника відповідача 1 в судові зсідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповіча 2, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

24 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді-Агро" (“поручитель”), Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді" (“кредитор”, надалі відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс»(«боржник», надалі позивач) був укладений Договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Велді-Агро»поручається перед відповідачем 1 за виконання позивачем обовязку в сумі не більше 15000000,00 грн. щодо виконання Договору № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем 1 та позивачем (основні договори).

Відповідно до протоколу № 7 загальних зборів учасників ТОВ «Велді-Агро»від 02.09.2011 р. прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «Велді-Агро»(ідентифікаційний код 31453945) на ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат»(ідентифікаційний код 31453945). 07 вересня 2011 року державним реєстратором зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат»(ідентифікаційний код 31453945). Тобто, ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат»є правонаступником ТОВ «Велді-Агро», який є стороною оскаржуваного Договору поруки («поручитель», надалі - відповідач 2).

Згідно п. 1.2 Договору поруки, у випадку порушення позивачем обовязку за основним договором, позивач та відповідач 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що відповідач 2 зобовязаний у разі порушення позивачем обовязку за основним договором, самостійно виконати зазначений обовязок позивача перед відповідачем 1 на підставі письмової вимоги відповідача 1 в строк 15 робочих днів шляхом направлення рекомендованого листа або вручення такого листа особисто відповідальній посадовій особі під підпис з зазначенням посади та прізвища.

Господарським судом Київської області розглядалась справа № 24/009-11 за позовом ТОВ «Велді-Агро»(на сьогоднішній день ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат») до ТОВ «Поліс»за участю третьої особи, що не заявляє самосійних вимог на перемет спору на стороні позивача ТОВ «Велді»про стягнення заборгованості за Договором поруки в розмірі 12930000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі №24/009-11 (суддя Лутак Т.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Поліс»на користь ТОВ «Велді-Агро»(на сьогоднішній день ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат») 12930000,00грн. заборгованості, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення суду набрало законної сили з 30.04.2011 р.

Зазначеним рішення господарського суду встановлено, що на виконання умов договору поставки № 01/09 від 01.01.2009 р., укладеного між ТОВ «Велді»та ТОВ «Поліс», ТОВ «Велді»по видаткових накладних поставило ТОВ «Поліс»товар на загальну суму 12930000,00 грн., ТОВ «Поліс» вказаний товар отримало, кошти за нього не сплатило. Відповідно до Договору поруки ТОВ «Велді-Агро»(на сьогоднішній день ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат») сплатило ТОВ «Велді»кошти у сумі 12930000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позовні вимоги у справі № 16/012-12 обґрунтовані тим, що оскаржуваний Договір поруки підписаний з боку позивача комерційним директором Коваль С.Я., у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відповідно до Статуту ТОВ “Поліс” компетенцією Загальних Зборів учасників товариства є вирішення питання щодо надання чи отримання поручительств. Зазначене є порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що тягне за собою визнання зазначеного Договору недійсним.

Згідно до п. 4.3 Статуту позивача, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 6 від 17.11.2009 р. (державну реєстрацію проведено 16.12.2009 р.) предметом діяльності позивача в тому числі є й заготівля сільськогосподарської сировини, в тому числі закупівля у населення за готівку; переробка, розфасовка та зберігання сільськогосподарської продукції; виробництво харчових продуктів, концентратів, консервів; мясна промисловість, тощо.

Відповідно до п. 10.1 Статуту для вирішення статутних завдань позивач має право будувати свої відносини з іншими підприємствами, організаціями, і громадянами у всіх сферах господарської діяльності на основі договорів.

Згідно п.п. 17 п. 12.4 Статуту позивача Загальні збори учасників товариства уповноважені приймати рішення щодо отримання позивачем кредитів, позик, передачу майна в заставу, надання гарантій, поручительств.

У оскаржуваному Договорі поруки позивач є боржником, тобто не позивач надає поручительство, а за нього, як боржника, поручаються.

Суд не погоджується з висновками позивача, викладеними у позові та у письмових поясненнях з посиланням на правила пунктуації в українській мові відповідно до яких зазначене речення Статуту позивача необхідно читати так, що до компетенції Загальних Зборів учасників товариства відноситься як отримання можливості для надання гарантій для третіх осіб ТОВ «Поліс», так і на отримання поручительства.

Отже, отримання поручительств позивачем від інших юридичних осіб не є питанням, що належить до виключної компетенції Загальних Збрів учасників позивача.

Відповідно до п. 14.1 Статуту позивача виконавчим органом товариства є генеральний директор, який обирається Зборами товариства. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Зборів учасників.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, від імені товариства в межах своїх повноважень видавати доручення, довіреності та здійснювати будь-які інші юридичні дії.

Відповідачем надано копію довіреності вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р., виданої ТОВ «Поліс»в особі генерального директора, який діє на підставі Статуту, якою уповноважено комерційного директора ТОВ «Поліс»Коваль Світлану Яківну укласти та підписати від імені ТОВ «Поліс»Договір поруки з ТОВ «Велді»та ТОВ «Велді-Агро»(на сьогоднішній день ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат») на суму Договору не більше 15000000,00 грн., де ТОВ «Поліс»є боржником.

Зазначена довіреність підписана генеральним директором та скріплена відбитком печатки позивача. Справжність підпису генерального директора ТОВ «Поліс»(який обіймав цю посаду не момент укладення оскаржуваного Договору поруки) та справжність печатки товариства представником позивача не ставилось під сумнів.

Представник позивача у своїх письмових поясненнях називає цю довіреність фіктивною та підробленою, але жодними доказами цього не обґрунтовує, доказів того, що зазначені факти було встановлено уповноваженими органами до суду не надано.

Ухвалою суду від 17.02.2012 р. зобовязано було позивача надати штатні розклади товариства, які були затверджені та діяла на момент укладення оскаржуваного Договору поруки. Позивачем було надано штатні розклади керівників і спеціалістів ТОВ «Поліс»та розклад робітників-погодинників станом на 01.03.2012 р., інших штатних розкладів позивачем до суду надано не було.

Представником позивача не спростовано того факту, що Коваль С.Я. працювала на посаді комерційного директора ТОВ «Поліс», зазначене також підтверджується листом позивача вих. № 326/18 від 05.03.2012 р., в якому зазначається, що Коваль С.Я. нарахована заробітна плата за грудень 2011 року і їй необхідно зявитися для отримання копії наказу про звільнення її з роботи з посади комерційного директора ТОВ «Поліс».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У своїх письмових поясненнях представник позивача посилається на норми Податкового кодексу України щодо повязаних осіб, однак на момент укладення оскаржуваного Договору поруки (24.12.2010 р.) Податковий кодекс України ще не набрав чинності (з 01.01.2011 р.).

Також у своїх письмових поясненнях на відзив відповідача позивач зазначає, що генеральний директор ТОВ «Поліс»Курцев Д.В. здійснював руйнівні дії, які суперечать Статуту позивача та вели до приховування поточного фінансово-економічного стану позивача від інших учасників товариства, збільшення заборгованості (неповоротних збитків) до 38 млн. гривень, намагання знищення в цілому такого субєкта підприємницької діяльності як ТОВ «Поліс», тому оскаржуваний Договір поруки є удаваним правочином.

Однак, на підтвердження вищевикладеного позивачем не надано доказів, що зазначені факти встановлені уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства.

Щодо приховування генеральним директором поточного фінансово-економічного стану позивача, то відповідно до п. 15.1 Статуту позивача контроль за фінансово-господарською діяльністю генерального директора здійснює контрольна комісія, що утворюється зборами учасників товариства у кількості трьох осіб. Перевірка діяльності товариства може проводиться контрольною комісією за дорученням зборів, і власної ініціативи або на вимогу учасників товариства.

Як зазначалось вище, оскаржуваний Договір поруки укладався в забезпечення виконання позивачем зобовязань по Договору № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем 1 та позивачем (основні договори). Визнання недійсним основного зобовязання, яке забезпечується укладенням поруки, тягне за собою недійсність і поруки. Доказів того, що основні договори, укладені між відповідачем 1 та позивачем, визнані недійсними до суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Договір поруки від 24.12.2010 р. був укладений позивачем в рамках здійснення господарської діяльності останнього, а отже укладення Договору або його виконання не тягне за собою порушення будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки такі дії свідчать про реалізацію свого статутного права позивачем та направлені на задоволення його потреб як субєкта господарювання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що обставини на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не підтверджені належними і допустимими доказами, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у справі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко