Рішення № 22227109, 27.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/50427.03.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «ОРАНТА»

про стягнення 4711,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 03.01.2012р.)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення 4711,00грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. (суддя Катрич В.С.) порушено провадження у справі № 8/504, розгляд справи призначено на 11.11.2011р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, представники сторін у судові засідання не зявлялись.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 23.02.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №8/504, у звязку з тривалою непрацездатністю судді Катрич В.С.

За результатом повторного автоматичного розподілу справи №8/504, який проведено 23.02.2012р., дану справу передано для розгляду судді Палію В.В.

За наведених обставин, ухвалою від 24.02.2012р. справа №8/504 прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., розгляд справи призначено на 13.03.2012р.

У судовому засіданні 13.03.2012р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи копії Звіту №24 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодження транспортного засобу від 24.03.2010р.

Клопотання судом задоволено. Долучені до справи документи передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2012р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи 13.03.2012р. відкладено.

У судове засіданні 27.03.2012р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Жилянська, 75, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою та вручені уповноваженій особі відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010р. о 00год. 10хв. на дворовій території по вул. Сосюри, 33 в м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля DAF 95, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2 та припаркованого автомобіля марки ВАЗ 217030-118-01, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Здолбудівського районного суду Рівненської області від 05.05.2010р. у справі №3-605 2010року.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки ВАЗ 217030-118-01, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

Відповідно до Звіту №24 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу від 24.03.2010р., матеріальний збиток, спричинений власнику колісного транспортного засобу ВАЗ 21703 держ. №НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 4525,46грн.

Згідно калькуляції вартості робіт Приватного підприємця ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ВАЗ 217030-118-01, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 5236,00грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 057714-02-17-01 від 30.03.2009р., з терміном дії з 14.04.2009р. по 13.04.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_3.

Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності статті 25 ЗУ «Про страхування»на підставі заяви Страхувальника від 24.03.2010р., акту огляду автомобіля від 24.03.2010р. та страхового акту у розмірі 4711,60грн. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 16260 від 28.12.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 4711,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 4711,60гр. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між НАСК «ОРАНТА»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс № ВС/5831290 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого НАСК «ОРАНТА» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Забезпечений транспоний засіб - DAF 95, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно Полісу № ВС/5831290 розмір франшизи складає 510,00грн.

Тип договору -3, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених в договорі.

Оскільки між НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «ВУСО»правомірно звернулось до НАСК «ОРАНТА» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4711,00грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” проведення оцінки майна є обовязковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

В матеріалах справи міститься Звіт №24 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу від 24.03.2010р. (наданий оцінювачем ОСОБА_5), згідно якого матеріальний збиток, спричинений власнику колісного транспортного засобу ВАЗ 21703 держ. №НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 4525,46грн.

Такий матеріальний збиток вирахувано як сума вартості відновлюваного ремонту з урахуванням фізичного зносу та втрати товарної вартості.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 4015,46 грн., (матеріальний збиток згідно до Звіту №24 від 24.03.2010р. складає 4525,46грн. -510,00грн. франшизи Згідно Полісу № ВС/5831290, на яку завжди зменшується страхове відшкодування) = 4015,46грн.

Відповідно до статей 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково .

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»(м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, код ЄДРПОУ 31650052) 4015,46грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 86,94грн. державного мита, 201,16грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій