Рішення № 22227092, 27.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/3086-201227.03.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО

Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 12836,27грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. від 03.01.2012р.)

Від відповідача: ОСОБА_2- предст. (дов. від 01.01.2012р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»про стягнення з відповідача 12836,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті судового збору -1609,50грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2012р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/3086-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.03.2012р.

У судовому засіданні 27.03.2012р. представник позивача надав документи, які вимагались ухвалою суду із клопотанням про долучення останніх до матеріалів справи.

Вказані документи за резолюцією судді долучені судом до матеріалів справи та передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд у позові відмовити, так як позивачем не надано доказів на підтвердження того, що особа, яка керувала транспортним засобом марки Mitsubishi Pagero, номер НОМЕР_1, мала законні підстави для експлуатації транспортного засобу, зазначеного у Полісі №ВС/0769581.

Представник позивача звернувся до суду з усним клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки Mitsubishi Pagero, номер НОМЕР_1 під час ДТП.

У судовому засіданні суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання представника позивача, так як позивачем не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права або обовязки вказаної особи щодо однієї із сторін спору.

В усних поясненнях представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2008р. о 16год. 00хв. по вул. Львівській у напрямку вул. Потебні у м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Mitsubishi Pagero, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ОСОБА_4) та автомобіля марки FORD Fusion, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5. (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ВДАІ із обслуговування м. Луцька та автомобільно-технічної інспекції.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду з ВДАІ при УМВС України у Волинській області від 09.12.2008р. у справі №3-46600/2008.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки FORD Fusion, номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5.

Відповідно до висновку спеціаліста №2253/09 експертного автотоварознавчого дослідження від 31.01.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD Fusion, номер НОМЕР_2, на момент огляду, становить 18480,34грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки FORD Fusion, номер НОМЕР_2, на момент огляду становить 15090,88грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі Полісу №640565963 страхування засобів наземного транспорту , цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків з терміном дії з 04.10.2008р. по 03.10.2009р. Страхувальником та вигодонабувачем виступає Коваль Ігор Богданович.

На підставі Страхового акту №40547 від 16.02.2009р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Полісом №640565963 страхування засобів наземного транспорту , цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, сплатив власнику ОСОБА_5, суму страхового відшкодування в розмірі 12836,27грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1563 від 12.03.2009р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 12836,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки FORD Fusion, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 12836,27грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Страхова компанія «Україна»(страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник, яка є власником автомобіля марки Mitsubishi Pagero, номер НОМЕР_1) було укладено Поліс №ВС/769581 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Страхова компанія «Україна» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Даний Поліс був чинним станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.11.2008р.

Згідно Полісу №ВС/769581 розмір франшизи 510,00грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб за відсутності законних підстав, матеріали справи не містять (відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КпАП України відносно водія ОСОБА_3).

З урахуванням того, що сума страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12326,27грн. (12836,27грн. -510грн. франшизи = 12 326,27грн.)

Оскільки між ПАТ «Страхова компанія «Україна»та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»правомірно звернулась до ПАТ «Страхова компанія «Україна»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12836,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 12326,27грн.

Відповідно до статей 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 12326,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1545,55грн. судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій