Рішення № 22227005, 22.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/48222.03.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»

про стягнення коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Курдельчук І.Д.

Суддя Спичак О.М.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 41 від 31.12.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 33 від 11.11.2011р.).

В судовому засіданні 22 березня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»(відповідач) заборгованості в сумі 245074,36 грн. з них основного боргу 207776,74 грн., пені 15308,20 грн., втрат від інфляції 17612,03 грн. та 3% річних 4377,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 06463/4-13 від 19 березня 1999 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений договором строк не здійснював оплату за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в позові в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи було відкладено до 19.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2012 року.

16 січня 2012 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у звязку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 16.01.2012р. Голови Господарського суду міста Києва справу № 10/482 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»про стягнення коштів передано розглядати колегіально у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Курдельчук І.Д.; суддя Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року колегія суддів призначила розгляд справи на 14.02.2012 року.

В судовому засіданні 14.02.2012р. оголошено перерву до 15.03.2012р., про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 1999 року між Державним комунальним обєднанням «Київводоканал»(надалі Постачальник), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (далі по тексту Споживач або Абонент) (разом - сторони), було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 06463/4-13 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (далі по тексту - Правила).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору Постачальник зобовязується забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, а Абонент зобовязується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Позивач зазначає, що Постачальник належним чином виконував взяті на себе зобовязання за Договором та надавав Абоненту узгоджені за Договором послуги з водопостачання та водовідведення, однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості послуг у встановлені терміни та за передбаченими Договором тарифами належним чином не виконував, внаслідок чого у Абонента за період з 01.09.2010р. по 01.05.2011р. утворилась заборгованість перед Постачальником по їх несплаті, яка, за розрахунками позивача, становить 207776,74 грн. з них 53576,40 грн. по коду № 3-381 та 154200,34 грн. за кодом № 3-50381.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що в Абонента відсутня заборгованість перед Постачальником за Договором з оплати послуг. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на той факт, що в наданому позивачем розрахунку до позовних вимог враховані суми за послуги, що не мають відношення до укладеного між сторонами Договору від 19.03.1999р. № 6463/4-13.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом, 19 березня 1999 року між позивачем та відповідачем укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 06463/4-13 згідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р.

Пунктом 2.2 Договору послуг встановлено, що Абонент зобовязується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Згідно п. 3.6. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Позивач зазначає, що в порушення п. 3.7. Договору, у встановлені Договором строки, відповідач не направив свого представника до Постачальника з необхідними документами для проведення звіряння розрахунків у звязку з чим, зважаючи на положення умов Договору, облікові дані вартості та кількості наданих позивачем послуг вважаються прийнятими відповідачем та погоджені останнім.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування позовних вимог про існування у відповідача заборгованості за Договором позивачем надано до суду розрахунок вимог, що свідчить про існування боргу у Абонента в сумі 207776,74 грн. з них 53576,40 грн. по коду № 3-381 та 154200,34 грн. за кодом № 3-50381.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на травень 2011 року заборгованість Абонента перед Постачальником за Договором по коду № 3-381 складала 53576,40 грн., що підтверджується наданим відповідачем до відзиву розрахунковим листом та складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.11.2011р. (копії документів в справі).

Судом встановлено, що 09.08.2011р. та 24.10.2011р. відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 134000,00 грн., як оплату боргу за Договором по коду № 3-381, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 11, 11 (копії в справі).

З огляду на викладене, недоведеними є позовні вимоги про існування заборгованості Абонента перед Постачальником за Договором по коду № 3-381, станом дату звернення позивачем до суду /27.10.2011р./, а відтак, позовні вимог про стягнення 53576,40 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3. Договору послуг передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, враховуючи факт прострочення Абонентом у здійсненні оплати послуг Постачальника у період з вересня 2010 року по квітень 2011 року та існування станом на квітень 2011 року включно заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в розмірі 53576,40 грн., про що сторонами не заперечується та, по суті, свідчить про прострочення Абонентом у здійсненні на користь Постачальника оплати за отримані по Договору послуги за вказаний вище період, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4213,85 грн. пені за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення по коду № 3-381 за відповідний період.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням прострочення відповідачем у здійсненні оплати послуг за Договором в період з вересня 2010 року по квітень 2011 року включно по коду № 3-381, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4195,69 грн. втрат від інфляції та 877,85 грн. 3% річних.

Щодо заявлених вимог про стягнення 154200,34 грн. боргу за кодом № 3-50381 та санкцій.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Забезпечення житлового будинку № 3 по вул. Т. Драйзера в м. Києві водою, яка йде на виготовлення гарячої води здійснюється від виносних бойлерів які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго».

Вода, яка використовується для виготовлення гарячої води, постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів»визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

У той же час, умовами Договору не передбачено вказаний порядок обліку та визначення вартості послуг, а визначений інший порядок.

Зокрема, згідно пункту 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. А зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Згідно п 3.13 чинних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року, розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарче відання, користування, концесію.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер (АК «Київенерго») має купувати холодну воду для виробництва комунальної послуги з центрального постачання гарячої води у водопостачальних підприємств та відпускати її визначеному згідно законодавства виконавцю послуги для подальшого надання цієї послуги населенню.

Дана правова позиція знайшла своє відображення у відповіді Головного управління житлового господарства на колективне звернення чотирьох голів ЖБК житлового будинку № 27/23 по вул. Малиновського у м. Києві щодо розрахунків за спожиту холодну воду, що використовується для приготування гарячої води в бойлерах, які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго»(копія листа № 27/23 в справі).

У даному листі зазначено, що не існує такого виду комунальної послуги, як питної води, що використовується для приготування гарячої води. Таким чином, Головне управління житлового господарства вважає, що ВАТ «АК «Київводоканал»не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, спожиту для потреб гарячого водопостачання.

Отже, умовами Договору не регулюються постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленому на водопровідному вводі до групового бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер, а відтак включення позивачем до суми боргу вартості послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, не ґрунтуються на умовах Договору та є безпідставними.

Вищевикладене узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 05.03.2009 року у справі № 37/401 та від 06.10.2010 року у справі № 1/17.

З урахуванням викладеного, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором по коду № 3-50381 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього пені 10772,63 грн., втрат від інфляції 13416,34 грн. та 3% річних 3499,54 грн., нарахованих по відповідному коду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 9287,39 грн. з них пені 4213,85 грн., втрат від інфляції 4195,69 грн. та 3% річних 877,85 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 80,60 грн. (73,52 грн. державного мита та 7,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(іден. код 03327664) змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(іден. код 03327664, довідка АБ ЄДРПОУ № 154428), що відповідно є підставою для заміни позивача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-9»(ідентифікаційний код: 22883537, адреса: 02217, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 3, р/р 26009301290329, в Ленінгр.отд ПІБ м. Києва, МФО 322108), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код: 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені 4213,85 грн. (чотири тисячі двісті тринадцять гривень 85 копійок), втрат від інфляції 4195,69 грн. (чотири тисячі сто девяносто пять гривень 69 копійок), 3% річних 877,85 грн. (вісімсот сімдесят сім гривень 85 копійок) та судові витрати 80,60 грн. (вісімдесят гривень 60 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя О.М. Спичак

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання повного тексту рішення 26.03.2012р.