Рішення № 22226985, 15.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/329-16/2-201215.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Карго"

до Державного підприємства "Авіаремонтний завод 410 завод цивільної авіації"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Академічний центр-Десантник"

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов.

Від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дов.

Від третьої особи: не з'явився

Від прокуратури: Цюкало Ю.В. прок. за посв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про зобов'язання Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Джет Карго" належний йому авіаційний двигун Д-36, реєстраційний номер №708036381А071.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. по справі № 53/329, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р., позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011р. по справі № 53/329 скасовано. Справу № 53/329 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №53/329 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 05.01.2012р. справу № 53/329 прийнято до провадження, присвоєно справі №53/329-16/2-2012 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

При новому розгляді справи:

Позивач позовні вимоги підтримав повністю. У письмових поясненнях позивач посилаючись на ст.ст. 321, 387 ЦК України, просить зобов'язати ДП "Завод 410 цивільної авіації" повернути ТОВ "Джет Карго" належний йому авіаційний двигун Д-36, реєстраційний номер №708036381А071, який він придбав у ТОВ “Авіакомпанія “Південні авіалінії” за договором № 59 від 12.08.2008 та з метою організації ремонту передав його ТОВ “Академічний центр “Десантник” за договором № 31- 08 від 15.08.2008, останній і в свою чергу передав його відповідачу для ремонту. Однак на даний час відремонтований двигун не повернутий позивачу.

20.01.2012р. через канцелярію суду відповідачем подано письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що спірний двигун потрапив до відповідача на підставі договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.09р. укладеного ним з ТОВ “Академічний центр “Десантник”. Виходячи з того, що ТОВ “Академічний центр “Десантник” не виконав свої зобовязання за вказаним договором, відповідач ви користав своє право на притримання відремонтованого двигуна, передбачене п.6.5. договору.

14.03.2012р. через канцелярію суду позивачем подані документи для долучення до матеріалів справи.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, свого представника в засідання суду не направила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, господарський суд, в с т а н о в и в:

12 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Південні авіалінії” (продавцем за договором) та позивачем (покупцем) було укладено договір №59, відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити авіаційний двигун типу Д-36 серії 1А, бувший у вжитку (далі-товар), згідно специфікації 1 та пасажирського літака цивільного авіації ЯК-42.

Специфікацією 1 до договору №59 визначено найменування та характеристики двигуна Д-36 №708036381А071, 1 шт., 1988 року випуску, 4653 годин напрацювання з початку експлуатації.

Пунктом 1.2 договору продавець гарантував, що товар належить йому на праві власності, в момент підписання даного договору нікому не проданий, не заставлений, не знаходиться під арештом, не є предметом позову та зобовязання перед третіми особами, та не обтяжений ніяким іншим чином.

Згідно пп. 2.2, 2.3 договору, загальна сума договору становить 75500,00 грн. в т.ч. НДС. Умови оплати: безготівковий перерахунок 100 % передоплати протягом 60 днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, перехід права власності і ризик випадкової загибелі здійснюється з моменту передачі товару отримувачу та підписання акту приймання-передачі товару в місці його отримання.

20 серпня 2008 року ТОВ “Авіакомпанія “Південні авіалінії” та позивачем був підписаний акт приймання-передачі двигуна по договору №59, згідно якого ТОВ “Авіакомпанія “Південні авіалінії” передало, а позивач прийняв авіадвигун Д-36.

На виконання умов договору №59 позивач перерахував відповідачу 75500 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 08.09.08р. на суму 36000 грн. та від 15.09.08р. на суму 39500,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частин першої та другої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, позивач набув у власність та є законним власником двигуна Д-36 №708036381А071, 1988 року випуску з 20 серпня 2008 року, що підтверджено належними та допустимими доказами на його право власності. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

15 серпня 2008 року між позивачем (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Академічний центр “Десантник” (виконавцем) було укладено договір № 31-08 по ремонту авіаційних двигунів Д-36.

Відповідно до пункту 1.1. договору, позивач доручає та оплачує, а ТОВ “Академічний центр”“Десантник” виконує організацію ремонту авіаційних двигунів Д-36.

За актом приймання-передачі авіаційного двигуна Д-36 від 09.10.2008р. до договору № 31-08 від 15.08.2008р. позивач передав відповідачу для організації ремонту двигун Д-36 № 708036381А071 1988 року випуску, напрацювання СНЄ 4635 годин. Двигун переданий на території ДП «Завод 410 ЦА».

Додатком №1 від 15.08.2008р. до договору № 31-08 від 15.08.2008р. сторони встановили, що ціна виконання робіт по договору становить 1169666, 00 грн., які замовник оплачує двома платежами: 1 платіж передоплата у розмірі 50% від вартості робіт (сплачується протягом 10 календарних днів з моменту підписання даного додатку до договору) та 2 платіж кінцевий розрахунок (оплата здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання замовником письмового повідомлення виконавця про готовність авіаційного двигуна).

В редакції додаткової угоди про зміну строків виконаних робіт (додаток №2 від 15.09.2008 року до договору №31-08, строк виконання робіт по ремонту двигуна становив 120 календарних днів, який відліковується з моменту зарахування передоплати на поточний рахунок ТОВ “Академічний центр “Десантник”.

Як вбачається з матеріалів справи, всього по договору №31-08 від 15 серпня 2008 року позивачем перераховано на рахунок третьої особи: 1 820 710,10 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 08.09.08р., 07.05.09р., 15.05.09р.

Таким чином, ТОВ “Академічний центр “Десантник” повинен був виконати роботи по ремонту двигуна та повернути позивачу відремонтований двигун не пізніше 8 березня 2009 року.

Як вказує позивач у позовній заяві, з пояснень ТОВ “Академічний центр “Десантник”, йому стало відомо, що належний йому двигун знаходиться у відповідача.

17.02.2011 року позивач звернувся до ТОВ "Авіаремонтний завод 410 завод цивільної авіації" із заявою про повернення майна з чужого володіння, в якій вказав, що належним власником двигуна є ТОВ «Джет Карго»та долучив до заяви підтверджуючі право власності документи: копії договору №59 від 12 серпня 2008 року та акту приймання-передання двигуна від 20 серпня 2008 року.

Відповідач листом №48-643 від 23 лютого 2011 року відмовив позивачу в поверненні двигуна, мотивуючи свою відмову відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем та можливістю повернення двигуна лише ТОВ “Академічний центр “Десантник” після оплати останнім наданих відповідачем послуг.

Позивач стверджує, що станом на дату звернення позивача до суду та на час розгляду справи судом, відремонтований двигун не був повернений позивачу.

Судом встановлено, що 2 березня 2009 року між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник” було укладено договір №ОМ/09-03/5-4юр на надання послуг з ремонту та сервісному обслуговуванню авіаційних двигунів Д-36.

Згідно пункту 1.1. договору №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року відповідач, як виконавець, зобовязався за дорученням ТОВ “Академічний центр “Десантник”, як замовника, виконати капітальний ремонт авіаційних двигунів у кількості та в строки, вказані в додатку до договору.

У відомості ремонту авіадвигунів Д-36 від 2 березня 2009 року (додаток №1 до договору №ОМ/09-03/5-4юр) були вказані три двигуни, які передавалися ТОВ “Академічний центр “Десантник” відповідачу для проведення ремонту, серед яких вказаний також спірний двигун.

Відповідно до додаткової угоди від 28 травня 2009 року до договору №ОМ/09-03/5-4юр (додаток №8) вартість ремонту спірного двигуна була визначена в розмірі 1980000,00 грн.

Рішення № 31/394 Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 стягнуто з ТОВ "Академічний центр "Десантник" 2 154 075,57 грн. заборгованість по договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009р. Відповідач стверджує, що станом на час розгляду справи № 53/329-16/2-2012 рішення суду вд 10.02.2010р. по справі № 31/394 не виконано, заборгованість по договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009 не погашено. 09.02.2011 в газеті “Голос України” № 24 було опубліковано оголошення про порушення провадження в справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Академічний центр “Десантник”.

Відповідач, посилаючись на п.6.5 договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009, п.4 ст. 390, ст.ст. 396, 397, 594 ЦК України, зазначає, що він володіє спірним майном правомірно, на законних підставах, захищаючи свої майнові інтереси.

Згідно пункту 6.5 договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009, у випадку невиконання замовником у встановлений строк зобов'язань з оплати відремонтованих двигунів, відповідач має право притримувати в себе відремонтовані авіадвигуни до повного виконання ТОВ "Академічний центр "Десантник" своїх зобов'язань.

Згідно частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Частинами першою третьою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Володіння відповідачем двигуном, який є обєктом права власності позивача, без згоди останнього, обмежує позивача в реалізації ним свого права власності, яке включає в себе юридично закріплені та гарантовані повноваження (правомочності) з володіння, користування та розпорядження належним на праві власності майном.

Згідно частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позиція відповідача стосовно неможливості повернути належний позивачу двигун у звязку з відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем є помилковою та такою, що не базується на нормах діючого законодавства, оскільки власник має право витребувати майно від особи, якій це майно не належить і за відсутності зобовязальних (договірних) відносин шляхом предявлення віндикаційного позову до особи, яка без належної правової підстави володіє майном власника.

Що стосується обставин здійснення відповідачем притримання спірного двигуна, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

При цьому, предметом притримання може бути лише майно, належне боржнику.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку це стосувалось відповідача, який мав довести суду що він правомірно володіє майном, та що власником авіаційного двигуна Д-36, реєстраційний № 708036381А071, який перебував у нього на капітальному ремонті за умовами укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю "Академічний центр "Десантник" договору № ОМ/09-03/5-4юр від 02.03.2009, за актом приймання-здавання в ремонт від 27.03.2009 та іншою технічною документацією є саме ТОВ "Академічний центр "Десантник", а не позивач.

Таким доказів суду не надано.

Судом встановлено, що спірне майно, яке належить на праві власності позивачу, було передано відповідачу для капітального ремонту, а не у володіння, тому воно не може бути предметом притримання відповідачем за зобовязаннями ТОВ “Академічний центр “Десантник”.

Встановлення в договорі між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник” положення щодо можливості притримання відповідачем майна, переданого йому ТОВ “Академічний центр “Десантник” для ремонту може мати юридичну силу лише у двох випадках: якщо б таким обєктом притримання виступало майно, належне на праві власності ТОВ “Академічний центр “Десантник” або якщо б на притримання відповідачем майна, яке не належить ТОВ “Академічний центр “Десантник”, надав свою згоду власник такого майна.

Однак, як встановлено судом, двигун не є власністю ТОВ “Академічний центр “Десантник”та позивач, як власник двигуна, не надавав своєї згоди на встановлення умови в договорі між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник” про право притримання двигуна у випадку невиконання ТОВ “Академічний центр “Десантник” зобовязань з оплати згідно умов такого договору.

Крім того, як виплаває з матеріалів справи, договір №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник”, на який відповідач посилається як на підставу здійснення ним притримання двигуна, втратив свою чинність 31 грудня 2009 року, що прямо передбачено пунктом 10.1. вказаного договору, а тому, згідно частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України, статті 631 Цивільного кодексу України, посилання на умови договору №ОМ/09-03/5-4юр від 2 березня 2009 року є безпідставними.

Згідно статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правомочності щодо розпорядження майном, тобто визначення юридичної та фактичної долі майна, належать виключно власнику.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що будь-яких правочинів між позивачем та відповідачем щодо передання чи надання права володіти, користуватися чи розпоряджатися двигуном не вчинялося. Тому у відповідача відсутні правові підстави для володіння, користування чи розпорядження двигуном поза волею (всупереч волі) його власника.

Вчинення правочинів між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник”не може впливати на обсяг прав чи обовязків (зокрема, в сторону зменшення кількісних та/чи якісних характеристик, які складають зміст прав), належних позивачу, оскільки відповідно до правила, передбаченого статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; лише у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Тому встановлення будь-яких обмежень за домовленістю між відповідачем та ТОВ “Академічний центр “Десантник”, так само як і встановлення обмежень самостійно відповідачем та/чи ТОВ “Академічний центр “Десантник” в здійсненні позивачем права власності на двигун, не може встановлювати будь-які обовязки чи обмеження для позивача.

Крім того, не може бути визнане правомірним володіння відповідачем майна, належним на праві власності позивачу за відсутності стосовно вказаного майна будь-яких договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Також, відповідно до вимог чинного законодавства, двигун, належний на праві власності позивачу, не може бути предметом притримання відповідачем за зобовязаннями ТОВ “Академічний центр“Десантник”.

За таких обставин, відповідач не позбавлений права отримати задоволення своїх майнових вимог до ТОВ “Академічний центр “Десантник” згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2010 року в справі №31/394 за рахунок майна, належного саме боржнику ТОВ “Академічний центр “Десантник” в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

При дослідженні питання про те, чи є позивач власником спірного двигуна відповідно до правил реєстрації авіаційної техніки, судом зясовано, що Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні, які затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 31 січня 2006 року № 67, визначають процедури та вимоги до реєстрації (перереєстрації) повітряних суден у державному реєстрі цивільних повітряних суден України, порядок виключення їх з цього реєстру, надання та нанесення державного і реєстраційного знаків на повітряні судна, а не регулюють питання реєстрації права власності на авіаційні двигуни.

Таким чином, реєстрація власником повітряного судна у державному реєстрі цивільних повітряних суден України є не тотожним поняттю реєстрації права власності на майно, у т.ч. авіаційний двигун, оскільки, відповідно до п.3.1 Правил, повітряне судно може бути зареєстровано в державному реєстрі цивільних повітряних суден України, не лише його власником, а й юридичною або фізичною особою України, яка орендує повітряне судно в іноземного власника.

Крім того, реєстраційне посвідчення повітряного судна не є правовстановлюючим документом, а лише міститься інформація про повітряне судно, яке зареєстровано в державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Зобовязати Державне підприємство “Завод 410 цивільної авіації”(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Джет Карго” (03151, м. Київ, вул. Курська, буд. 10, код ЄДРПОУ 24086681, п/р 26005542 в АКБ “Легбанк”, м. Київ, МФО 300056) належний Товариству з обмеженою відповідальністю “Джет Карго” авіаційний двигун Д-36, реєстраційний № 708036381А071, 1988 року випуску.

2. Стягнути з Державного підприємства “Завод 410 цивільної авіації”(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Джет Карго”(03151, м. Київ, вул. Курська, буд. 10, код ЄДРПОУ 24086681, п/р 26005542 в АКБ “Легбанк”, м. Київ, МФО 300056) 755 (сімсот пятдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено 27.03.2012р.