Рішення № 22226797, 02.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/41402.09.11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до Приватного акціонерного товариства «Інком»

про стягнення 92926,07 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 19.05.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи»про стягнення 92 926,07 грн., що становить перераховану попередню оплату здійснену по ордеру № 46730 від 12.09.2008 року на яку не була здійснена поставка обладнання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 12.09.2008 року сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 92926,07 грн. згідно платіжного доручення № 46730 від 12.09.2008. Зазначені кошти були перераховані відповідачу згідно рахунку-фактури № СКБ-6506 від 10.09.08. за поставку обладнання.

18.04.2011 року позивач направив відповідачу лист з вимогою здійснити відвантаження обладнання або повернути перераховані грошові кошти.

Станом на день подання позовної основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 92926,07 грн. не сплачена, доказів отримання обладнання позивачу суду не надано.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.11 р. було порушено провадження у справі № 8/414 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.09.11.

У судове засідання 02.09.2011 року представник позивача не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду виконав, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, просить припинити провадження у справі виходячи з наступного. За твердженням відповідача факт односторонньої відмови позивача від прийняття товару та факт виконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки товару в повному обсязі встановлено рішенням господарського суду м. Києва по справі № 4/137 від 22.07.10, яке набрало законної сили.

В судовому засіданні 02.09.11 представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідок їх недійсність.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст. 639 ЦК України).

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, між ВАТ КБ «Надра», що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», (позивач) та ЗАТ «Інформаційні компютерні системи», що змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Інформаційні компютерні системи», (відповідач) було укладено договір про поставку відповідачем обладнання та надання послуг по його монтажу на загальну суму 92926,07 грн. шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури Скб-6506 від 10.09.08 та оплати вказаного рахунку позивачем відповідно до меморіального ордеру № 46730 від 12.09.08.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати..

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що ним було здійснено 100% передоплату за поставку обладнання в сумі 92926,07 грн., однак відповідач поставку вказаного обладнання та виконання робіт по його монтажу не здійснив.

18.04.11 позивач направив відповідачу лист № 1-5-8731, з проханням здійснити відвантаження обладнання згідно оплачених рахунків в т.ч. і рахунку-фактури № Скб-6506 від 10.09.08 або повернути перераховані сплачені грошові кошти в строк до 29.04.11. вказаний лист було отримано відповідачем 20.04.11, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Станом на момент розгляду справи обладнання відповідачем не поставлено, грошові кошти позивачу не повернуто.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та наявні у матеріалах справи докази, а також факт односторонньої відмови відповідача від договору, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи»про стягнення основного боргу в сумі 92 926,07 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 92926,07 грн.

Судом не приймаються твердження відповідача щодо односторонньої відмови позивача від прийняття товару, які викладені у відзиві на позов, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду доказів поставки ним обладнання позивачу та його монтажу (видаткові накладні, акти виконаних робіт), так само як і належних доказів на підтвердження факту відмови позивача від прийняття товару, що зробило б поставку товару відповідачем неможливою. Лист відповідача № 329/1 від 02.04.10, яким останній обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не приймається судом, оскільки, у вказаному листі відповідач посилається на рахунок-фактуру № Скб-6506 від 10.09.08 на суму 90682,07 грн., в той час як предметом дослідження у вказаній справі є заборгованість, що виникла у відповідача внаслідок оплати позивачем рахунку № Скб-6506 від 10.09.08 на суму 92926,07 грн.

Оскільки кожна сторона, відповідно до ст. 33 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд, відповідно до ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає недоведеним відповідачем факт відмови позивача від прийняття товару.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за непоставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 92926,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 206, 525, 526, 530, 692, 693 ЦК України, 193, 266 ГК України, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інформаційні компютерні системи» (03005 м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, ідентифікаційний код 21670779) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) основний борг у сумі 92 926 (девяноста дві тисячі девятсот двадцять шість) грн. 07 коп. за невиконані зобовязання по рахунку № Скб-6506 від 10.09.08 року, 929 (девятсот двадцять девять) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання: 22.03.2012 р.