Рішення № 22226614, 02.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-42/11806-65/25-201202.03.12 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного закладу “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця”

до Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”

про стягнення заборгованості у розмірі 69611,19 грн.

за участю представників:

від прокуратури :не зявився

від позивача-1 :ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 958 від 21.11.2011 р.

Від позивача-2 :не зявився

від відповідача :не зявився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного закладу “ Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” з позовом до Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” про стягнення заборгованості у розмірі 69611,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору про надання медичної допомоги застрахованим особам за ПДМСЗ-ЛЗ в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” утворилась заборгованість в сумі 69611,19 грн.

У позові Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного закладу “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” суму основного боргу в розмірі 52588,78 грн., пеню за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. в сумі 3530,27 грн., інфляційну складову боргу в сумі 9834,00 грн. та 3% річних в розмірі 3658,14 грн. за період з 01.04.2009 р. по 28.02.2011 р., що разом складає 69611,19 грн.

У судовому засіданні 02.03.2012 року представник позивача заявив клопотання про заміну сторони по справі на підставі ст. 25 ГПК України, а саме позивача Державного закладу “Дорожня лікарня № 2 станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” на правонаступника Державний заклад “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця”.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи подане представником позивача клопотання, суд прийшов до висновку про можливість задоволення клопотання про заміну позивача у справі правонаступником. Також, присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України та ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладено представництво інтересів держави при наявності порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Зі змісту ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Міністерство інфраструктури України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення впровадження державної політики в галузі автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового звязку, телекомунікацій, інформації, користування радіочастотним ресурсом України.

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ державний заклад “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” є юридичною особою та перебуває у державній власності.

Згідно статуту Державний заклад “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” є державним лікувально-профілактичним закладом, створеним для здійснення медичної практики шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів та послуг медичного характеру, а також інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Судом встановлено, що 29.02.2008 р. між Державним закладом “Дорожня лікарня № 2 станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” (позивач) та Приватним акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” (відповідач) укладено договір ЛЗ ІТР № НСМД-2008 про надання медичної допомоги застрахованим особам.

Відповідно до умов договору, позивач надає застрахованим особам експертну та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі та стаціонарі на дому своєчасно та належної якості, а відповідач зобовязаний відшкодувати лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності (пп. 3.1.1, 3.1.2, 4.1 договору).

Відповідно до п. 3.2.5 договору позивач має право щомісячно отримувати від відповідача винагороду за виконану роботу у розмірі 10 % від суми здійснених страових відшкодувань за попередній звітній місяць.

Згідно з п. 3.3.1 договору відповідач зобовязаний відшкодовувати позивачу вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків відповідно до програми страхування у межах ліміту відповідальності відповідача по окремому страховому випадку за період лікування застрахованої особи.

Відповідно до п.п. 3.3.2, 3.3.3 договору відповідач, щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним перераховує позивачу винагороду за роботу у розмірі 10 % від суми здійснених страхових відшкодувань за попередній звітний період (місяць). До 25 березня 2008 р. страхова компанія здійснює авансування позивачу в розмірі 100% від середньомісячного відшкодування.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до звітів про закінчені страхові випадки та актів звірки взаєморозрахунків у період з 01.11.2008 р. по 01.04.2009 р., відповідачем були отримані послуги, вартість яких складає 52588,78 грн.

10.08.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 572, відповідно до якої позивач просив перерахувати заборгованість за надані послуги в сумі 52 588,78 грн. на його рахунок. До претензії позивач додавав акт звірки взаємних розрахунків.

11.12.2009 р. та 03.02.2010 р. позивачем повторно направлено на адресу відповідача претензії № 940 та № 76 згідно яких позивач просив перерахувати заборгованість за надані послуги в сумі 52 588,78 грн. на його рахунок. До претензії позивач додавав акт звірки взаємних розрахунків.

Однак, відповідей на вказані претензії позивач не отримав, а зобовязання залишились не виконані, акти звірки взаємних розрахунків відповідач не підписав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк( (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріал справи, відповідач свої зобовязання за договором в строк встановлений договором не виконав, повністю не сплатив позивачу відшкодування за фактично надані позивачем застрахованим особам послуг.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів оплати наданих відповідачу послуг матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення на користь позивача відшкодування за надану медичну допомогу застрахованим особам підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. в сумі 3530,27 грн., інфляційну складову боргу в сумі 9834,00 грн. та 3% річних в розмірі 3658,14 грн. за період з 01.04.2009 р. по 28.02.2011 р.

Згідно п. 4.5 договору за прострочення термінів здійснення платежів, передбачених договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання основного платежу.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, відсутність заяви про застосування строків позовної давності, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р. в сумі 3530,27 грн., інфляційна складова боргу в сумі 9834,00 грн. та 3% річних в розмірі 3658,14 грн. за період з 01.04.2009 р. по 28.02.2011 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного закладу “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” про стягнення заборгованості заборгованості у розмірі 69611,19 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13-Є, ідентифікаційний код 31451838) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного закладу “Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО “Львівська залізниця” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С. Петлюри, 72, ідентифікаційний код 23889513) 52 588 (пятдесят дві тисячі пятсот вісімдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу, 3 530 (три тисячі пятсот тридцять) грн. 27 коп. пені, 9 834 (девять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 658 (три тисячі шістсот пятдесят вісім) грн. 14 коп. 3% річних.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 березня 2012 р.

Повний текст рішення підписано 07 березня 2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна