Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2012р.м.Київ№ 46/493-А
14:52
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»
ДоДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
Пропро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.03.06р. №0001242306/0 Суддя Власов Ю.Л.
Секретар судового засідання Восколович Л.С.
Представники: Від позивачаБезсмертний О.М. Від відповідача не зявились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, винесеного Відповідачем 24.03.2006 р. №0001242306/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1008572,34 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 223209,43 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 111604,71 грн.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення Позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з контрагентами п.7.2.3, 7.2.4., .7.2, 7.4.5, 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач стверджує, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»були здійснені з дотриманням вимог законодавства, при цьому останні видали належним чином оформлені податкові накладні, а Позивач здійснив фактичну оплату товару, сплативши при цьому суми податку на додану вартість в ціні придбаного товару. Таким чином, на думку Позивача, висновки Відповідача є безпідставними та такими, що суперечать Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення Позивач, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.05р. між Позивачем та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»був укладений договір №96 купівлі-продажу, відповідно до умов якого Приватне підприємство «ІнтерКомСервіс»зобов'язувалось продати та передати у власність Позивачу брухт кольорових металів, далі товар, згідно з технічними умовами і якістю, вказаними в даному договорі, а Позивач зобов'язувався оплатити товар на умовах даного договору та специфікацій.
Відповідно до п.3.2. договору товар вважається переданим Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»і прийнятим Позивачем по кількості - у відповідності до ваги зазначеної у приймально-здавальному акті, складеному у пункті поставки за вирахуванням засміченості згідно ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), довідкових таблиць засміченості; по якості - у відповідності до умов, вказаних в розділі 2 даного Договору, згідно приймально-здавальних актів.
На виконання зазначеного договору Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»протягом березня-травня 2005 року поставлено та передано Позивачу товар на загальну суму 4184458,62 грн., в тому числі ПДВ 697409,77 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними та приймально-здавальними актами. Позивач за отриманий товар розрахувався, що підтверджується розрахунками Позивача та наданими до справи платіжними документами.
15.03.05р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі» був укладений договір поставки №91, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»зобовязується поставити, а Позивач прийняти та сплатити лом свинцю (по вазі нетто), надалі товар, згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.2.4 приймання товару здійснюється за правилами, викладеними в Положенні про порядок збору та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів №223/154/165 від 31.12.96р., а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю (№П-6 та №П-7).
Згідно з п.2.7 право власності на продукцію переходить до Позивача з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п.2.9 договору товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі» зобовязується передати Позивачу наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, акт походження, копії ліцензій, свідоцтво про радіоактивну безпечність, свідоцтво про вибухобезпечність.
На виконання зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»протягом березня-травня 2005 року поставлено та передано Позивачу товар на загальну суму 1866975,47 грн., в тому числі ПДВ 311162,58 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними та приймально-здавальними актами. Позивач за отриманий товар розрахувався, що підтверджується розрахунками Позивача та наданими до справи платіжними документами.
24.03.06р. Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку з питання правильності формування відємного значення чистої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по операціях за березень, квітень, травень 2005 року.
За результатами перевірки Відповідачем складений акт від 24.03.06р. № 518-23/6-25411862 «Про результати документальної невиїзної перевірки з питання правильності формування відємного значення чистої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»за березень, квітень, травень 2005 року.»
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді (березень-травень 2005 року) Позивач мав взаємовідносини, в тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»по поставці товару на підставі договору № 91 від 15.03.05р. та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»по купівлі-продажу товару на підставі договору купівлі-продажу брухту кольорових металів №96 від 01.03.05р.
Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1008572,34 грн., в тому числі у березні 2005р. 262969,37 грн., в квітні 2005 року 581929,12 грн., в травні 2005 року 163673,85 грн. включені Позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242306/0 від 24.03.06р., яким Позивачу згідно з п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1008572,34 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 223209,43 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 111604,71 грн.
02.06.09р. рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №41571/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
11.08.06р. рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №2070/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
13.10.06р. рішенням Державної податкової адміністрації України №11212/6/25-0515 про результати розгляду повторних скарг спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
12.04.06р. рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-1299/06 визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі», а саме: свідоцтво про державну реєстрацію від 01.07.03 та статут, зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01.07.03, реєстраційний №08278, визнано недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»платником податку на додану вартість (№ 35631718 від 25.07.05р.) з дати прийняття судового рішення з 12.04.2006.
27.04.07р. постановою Господарського суду міста Києва у справі 28/100-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.08р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0002472306/0 та №0002482306/0 від 30.05.06р., якими Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 34789,14 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 69772,95 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 13954,59 грн., яке було включено Позивачем до складу податкового кредиту лютому 2006р. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі».
При цьому, Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 07.10.08р. вказав, що на час здійснення господарських операцій та складення податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому Позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних даною особою. Визнання установчих документів контрагентів на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування Відповідачем податкових зобовязань.
16.09.07р. постановою Господарського суду міста Києва у справі 11/353-А, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.08р. та Вищого адміністративного суду України від 22.06.11р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000232305/0-3790 від 20.01.07р., яким Позивачу згідно з п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 328436,00 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 328436,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 164218,00 грн., яке було включено Позивачем до складу податкового кредиту червні-серпні 2005р. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі».
При цьому, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.06.11р. вказано, що законодавство не ставить у залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт в залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Акт про анулювання реєстрації платника податку контрагента Позивача складено 13.06.06р., тобто на момент видачі Позивачу податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»було зареєстроване платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом.
Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядки та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»підставою притягнення платника до відповідальності є лише повна відсутність підтверджуючих документів - податкових накладних.
Згідно з пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.
Відповідно до п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Згідно з п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається зокрема у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.
Як встановлено судом, 01.03.05р. між Позивачем та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»був укладений договір №96 купівлі-продажу, відповідно до умов якого Приватне підприємство «ІнтерКомСервіс»зобов'язувалось продати та передати у власність Позивачу брухт кольорових металів, далі товар, згідно з технічними умовами і якістю, вказаними в даному договорі, а Позивач зобов'язувався оплатити товар на умовах даного договору та специфікацій. Відповідно до п. 3.2. договору товар вважається переданим Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»і прийнятим Позивачем по кількості - у відповідності до ваги зазначеної у приймально-здавальному акті, складеному у пункті поставки за вирахуванням засміченості згідно ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), довідкових таблиць засміченості; по якості - у відповідності до умов, вказаних в розділі 2 даного Договору, згідно приймально-здавальних актів. На виконання зазначеного договору Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»протягом березня-травня 2005 року поставлено та передано Позивачу товар на загальну суму 4184458,62 грн., в тому числі ПДВ 697409,77 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними та приймально-здавальними актами. Позивач за отриманий товар розрахувався, що підтверджується розрахунками Позивача та наданими до справи платіжними документами.
Як встановлено судом, 15.03.05р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»був укладений договір поставки №91, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»зобовязується поставити, а Позивач прийняти та сплатити лом свинцю (по вазі нетто), надалі товар, згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 2.4 приймання товару здійснюється за правилами, викладеними в Положенні про порядок збору та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів №223/154/165 від 31.12.96р., а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю (№П-6 та №П-7). Згідно з п. 2.7 право власності на продукцію переходить до Позивача з моменту підписання акту приймання-передачі. Відповідно до п. 2.9 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»зобовязується передати Позивачу наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, акт походження, копії ліцензій, свідоцтво про радіоактивну безпечність, свідоцтво про вибухобезпечність. На виконання зазначеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»протягом березня-травня 2005 року поставлено та передано Позивачу товар на загальну суму 1866975,47 грн., в тому числі ПДВ 311162,58 грн., що підтверджується видатковими, податковими накладними та приймально-здавальними актами. Позивач за отриманий товар розрахувався, що підтверджується розрахунками Позивача та наданими до справи платіжними документами.
Як встановлено судом, 24.03.06р. Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку з питання правильності формування відємного значення чистої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість по операціях за березень, квітень, травень 2005 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 24.03.06р. № 518-23/6-25411862 «Про результати документальної невиїзної перевірки з питання правильності формування відємного значення чистої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»за березень, квітень, травень 2005 року». З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді (березень-травень 2005 року) Позивач мав взаємовідносини в тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»по поставці товару на підставі договору № 91 від 15.03.05р. та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс»по купівлі-продажу товару на підставі договору купівлі-продажу брухту кольорових металів №96 від 01.03.05р. Суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1008572,34 грн., в тому числі у березні 2005р. 262969,37 грн., в квітні 2005 року 581929,12 грн., в травні 2005 року 163673,85 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Як встановлено судом, на підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001242306/0 від 24.03.06р., яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1008572,34 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 223209,43 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 111604,71 грн.
Як встановлено судом, 02.06.09р. рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №41571/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін. 11.08.06р. рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №2070/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін. 13.10.06р. рішенням Державної податкової адміністрації України №11212/6/25-0515 про результати розгляду повторних скарг спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
Як встановлено судом, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.06 року у справі №2-1299/06 визнано недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі», а саме: свідоцтво про державну реєстрацію від 01.07.03 та статут, зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 01.07.03, реєстраційний №08278, визнано недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі» платником податку на додану вартість (№ 35631718 від 25.07.05р.) з дати прийняття судового рішення з 12.04.06р.
Як встановлено судом, 27.04.07р. постановою Господарського суду міста Києва у справі 28/100-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.08р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0002472306/0 та №0002482306/0 від 30.05.06р., якими Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 34789,14 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 69772,95 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 13954,59 грн., яке було включено Позивачем до складу податкового кредиту лютому 2006р. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі». При цьому, Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 07.10.08р. вказав, що на час здійснення господарських операцій та складення податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому Позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних даною особою. Визнання установчих документів контрагентів на підставі рішення суду не може обґрунтовувати правомірність нарахування Відповідачем податкових зобовязань.
Як встановлено судом, 16.09.07р. постановою Господарського суду міста Києва у справі 11/353-А, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.08р. та Вищого адміністративного суду України від 22.06.11р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000232305/0-3790 від 20.01.07р., яким Позивачу згідно з п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 328436,00 грн., визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 328436,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 164218,00 грн., яке було включено Позивачем до складу податкового кредиту червні-серпні 2005р. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі». При цьому, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.06.11р. вказано, що законодавство не ставить у залежність право Позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт в залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Акт про анулювання реєстрації платника податку контрагента Позивача складено 13.06.06р., тобто на момент видачі Позивачу податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»було зареєстроване платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.
З наведеного вбачається, що на момент проведення перевірки Позивач на підтвердження суми податкового кредиту березня-травня 2005 року мав податкові накладні, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»та Приватного підприємства «ІнтерКомСервіс». Податковий кредит по операціям з придбання товарів формувався Позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку Відповідача не вказано.
Згідно з рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.06р. установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Примекс-Профі»визнані недійсними з дати прийняття судового рішення, тобто з 12.04.06р. Відтак, податкові накладні, виписані Позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю «Примеск-Профі»протягом березня-травня 2005 року є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Належних доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних відповідачем не надано. Посилання Відповідача у своїх запереченнях щодо відсутності товарних операцій між Позивачем та Приватним підприємством «ІнтерКомСервіс», не приймається судом, оскільки спростовується довідками №867/32371869 від 01.08.05р. та №1265/23-3-303/32371869 від 03.11.05р. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганська про результати невиїзної перевірки приватного підприємства «ІнтерКомСервіс»з питань взаєморозрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»за березень 2005р. та травень 2005р. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентами Позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобовязань за відповідні звітні податкові періоди. В матеріалах справи відсутні акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобовязань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджували б наявність податкового боргу у контрагента позивача саме внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.
Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Примеск-Профі»та Приватного підприємства «ІнтерКомСервіс»та що суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено Позивачем у березні-травні 2005 року до складу податкового кредиту.
При цьому господарський суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Також, відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обовязком податкових органів.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до п.7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з п. пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 7.7.7. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до викладеного Позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за спірний період на 1008572,34 грн., про що винесено спірне податкове повідомлення - рішення.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема той факт, що сума податкового кредиту задекларованого Позивачем в деклараціях за березень-травень 2005 року визнана судом правомірною господарський суд вважає висновок Відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1008572,34 грн. неправомірним, а спірні податкові повідомлення рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.
Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Відповідно до 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку Позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у Відповідача не було.
Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення не довів, доказів, які б спростували доводи позивача суду не надав.
Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0001242306/0 від 24.05.06 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Іста»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код 25411862) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
4. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.Л. Власов
Постанова складена та підписана 04.03.2012р.
Судове рішення № 22226592, Господарський суд м. Києва було прийнято 28.02.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 46/493-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: