Рішення № 22226315, 19.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.12 р. Справа № 5006/24/18/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда», м.Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с.Михайлівка

про: стягнення 72065,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довір. №28/12-11 від 28.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довір. б/н від 03.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» про стягнення 72065,24 грн., з яких 64708,33 грн. основний борг, 3% річних 5515,27 грн., інфляційні в сумі 1841,64 грн., крім того, судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач надав: копію видаткових накладних, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії рахунків-фактур, копії товаро-транспортних та податкових накладних, копію вимоги №25/02-09/1 від 25.02.2009р., розрахунок позовних вимог та статутні документи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що будь-яких претензій або вимог не отримував, тому строк для оплати не наступив, тому у позивача відсутні підстави для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних. Крім того відповідач зазначає, що спірні накладні, зокрема №А-00000468 від 20.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000282 від 06.02.2009р., мають посилання на договір №А-00000019 від 19.01.2009р., у той же час в матеріалах справи відсутній такий договір.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні, що відбулось 19.03.2012р., позивач підтримав позовні вимоги, відповідач підтримав свої заперечення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

За видатковою накладною №А-00000282 від 06.02.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв 7457,000 літрів дизельного пального на загальну суму 31692,25 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреність №74 від 05.02.2009р. на імя ОСОБА_3., податкова накладна (а.с.42-46)

За видатковою накладною №А-00000327 від 11.02.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв 7807,000 літрів дизельного пального на загальну суму 32164,84 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреність №78 від 11.02.2009р. на імя ОСОБА_3., податкова накладна, товарно-транспортна накладна (а.с.47-52)

За видатковою накладною №А-00000468 від 20.02.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв 7807,000 літрів дизельного пального на загальну суму 31462,21 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреність №90 від 20.02.2009р. на імя ОСОБА_3., податкова накладна, товарно-транспортна накладна (а.с.53-58)

Зазначені видаткові накладні мають посилання на договір №А-00000019 від 19.01.2009р., у той же час в матеріалах справи відсутній такий договір.

Матеріали справи також містять відповідні рахунки-фактури №А-00000282 від 06.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000468 від 20.02.2009р.

Згідно довідки Донецької обласної дирекції Базового відділення АТ «Райффайзен банк Аваль» від 19.03.2012р. (а.с.110) відповідач 17.02.2009р. перерахував позивачу 15000,00 грн. згідно рахунку 327 від 11.02.2009р.

Позивач звертався до відповідача з претензією №25/02-09/1 від 25.02.2009р. на суму 64708,33 грн., яка отримана останнім цього ж дня, про що свідчить відповідна відмітка (а.с.17)

У своїй відповіді №567 від 05.03.2008р. відповідач визнав наявність заборгованості та зобовязався погасити згідно договору цессії №46 від 25.02.2009р. (а.с.98)

В матеріалах справи відсутній договір цессії №46 від 25.02.2009р., як і відсутні докази погашення боргу у розмірі 64708,33 грн.

Згідно довідки позивача №15/03-2011 від 15.03.2011р. (а.с.97) посилання на договір №А-00000019 від 19.01.2009р. у видаткових накладних №А-00000468 від 20.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000282 від 06.02.2009р. є помилковим.

За поясненнями позивача, заборгованість відповідача за накладною №А-00000282 від 06.02.2009р. складає 1081,28грн., за накладною №А-00000327 від 11.02.2009р. 32164,84грн., за накладною №А-00000468 від 20.02.2009р. 31462,21грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача боргу за накладними №А-00000282 від 06.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000468 від 20.02.2009р. у розмірі 72065,24 грн., з яких 64708,33 грн. основний борг, 3% річних 5515,27 грн., інфляційні в сумі 1841,64 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч.1 ст.177 ГК України є договір.

Приписи ст. 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Укладання господарських договорів, у відповідності з п.1 ст.181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення давнього виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Отже, між позивачем та відповідачем в силу ст. ст. 11, 202, 207, 655 ЦК та ст. 181 ГК України виникли зобовязальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання відповідачем від позивача товару дизельного палива, а саме, видатковими накладними №А-00000282 від 06.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000468 від 20.02.2009р. та довіреностями відповідача на отримання матеріальних цінностей №74 від 05.02.2009р., №78 від 11.02.2009р., №90 від 20.02.2009р. на імя ОСОБА_3.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи (видаткові накладні, довіреності) свідчать про те, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, і, відповідно, виникли взаємні обов'язки, в даному випадку обов'язок відповідача оплатити за отриманий ним товар дизельне паливо, який відповідач всупереч ст. 692 та ч. 2 ст. 530 ЦК України не виконав протягом семи днів від дня пред'явлення кредиторської вимоги №25/02-09/1 від 25.02.2009р. на суму 64708,33 грн., а у своїй відповіді № 567 від 05.03.2008р. (а.с.98) відповідач визнав наявність боргу, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 64708,33 грн. підлягає задоволенню.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що спірні накладні, зокрема №А-00000468 від 20.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000282 від 06.02.2009р. укладені на виконання договору №А-00000019 від 19.01.2009р., оскільки жодною стороною такий договір суду не надано, а згідно довідки позивача №15/03-2011 від 15.03.2011р. (а.с.97) посилання на договір №А-00000019 від 19.01.2009р. у видаткових накладних №А-00000468 від 20.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000282 від 06.02.2009р. є помилковим. Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази (ст.38 ГПК України). Разом з тим, протягом розгляду справи, жодною зі сторін не було заявлено клопотання про витребування господарським судом доказів.

Крім того, матеріали справи містять рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2011р. №24/72 (а.с.99) за позовом ТОВ «ЕВР Компані» до ТОВ «Укрбудтранс», предметом спору у якій було стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлені за договором № 19 від 19.01.2009р. нафтопродукти у сумі 64708,33 грн., а також 7480,42 грн. пені, інфляційні у сумі 14708,25 грн. та 3% річних у розмірі 4838,27 грн. В матеріалах справи відсутні докази скасування чи зміни господарського суду Донецької області від 18.08.2011р. №24/72.

На підтвердження позовних вимог суду було надано ті ж докази, що і у справі №5006/24/18/2012, у тому числі видаткові накладні №А-00000468 від 20.02.2009р., №А-00000327 від 11.02.2009р., №А-00000282 від 06.02.2009р.

При розгляді справи №24/72 суд дійшов висновку, що накладні не є доказами отримання товару відповідачем саме за договором №19 від 19.01.2009р. Таким чином, дослідивши представлені позивачем докази суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності не підтверджують ані факту поставки нафтопродуктів за спірним договором, ані факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем саме за договором №19 від 19.01.2009р.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто проти України» зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Окрім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, які нараховані за період з 03.03.2009р. по 03.01.2012р.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програмного комплексу «Законодавство», господарський суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню частково. За підрахунком суду, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 5499,28 грн., а інфляційні склали 14664,36 грн., враховуючи, що позивачем предявлено до стягнення 1841,64 грн. і у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, тому інфляційні підлягають стягненню саме у заявленому позивачем розмірі, тобто 1841,64 грн.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1639,50 грн., у той же час, відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач повинен був перерахувати 1603,50 грн. судового збору. Тобто, позивачем надмірно сплачено 36 грн., які підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда», м.Макіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», с.Михайлівка, про стягнення 72065,24 грн., з яких 64708,33 грн. основний борг, 3% річних 5515,27 грн., інфляційні в сумі 1841,64 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» (85380, Красноармійський район, с.Михайлівка, вул..Шкільна, ЄДРПОУ 31468789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда» (86117, м. Макіївка, вул. Антропова, 15а, ЄДРПОУ 32315487) 64708,33 грн. основний борг, 3% річних 5499,28 грн., інфляційні в сумі 1841,64 грн., 1603,02 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2012р.

Суддя Величко Н.В.