Ухвала суду № 22225700, 28.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

95003, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

УХВАЛА

28.03.2012№02-21/971-2012 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровський район, смт. Кіровське, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Кіровський район, смт. Кіровське,

про стягнення 25026грн65коп., розірвання договорів та про спонукання до виконання певних дій

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не викликався.

Від відповідача: не викликався.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23600,00грн. боргу, 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 230,30грн. та штрафних санкцій у розмірі 1196,35грн., про розірвання договорів про надання послуг по наданню місця торгівлі №7 від 01 жовтня 2009 року, від 25 жовтня 2010 року, від 15 січня 2011 року та про зобовязання відповідача звільнити надане позивачем по договору №7 від 01 жовтня 2009 року торгове місце площею 30 кв.м. на території ринку «Уголок» в смт. Кіровське по вул.. Дзержинського; по договору від 25.10.2010 року торгове місце площею 18 кв.м. на території ринку «Уголок» в смт.. Кіровське по вул.. Дзержинського; по договору від 15.01.2011 року торгове місце площею 18 кв. м. на території ринку «Уголок» в смт. Кіровське по вул.. Дзержинського-Франко.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем Симоновим Максимом Володимировичем були укладені договори про надання послуг по наданню місця торгівлі №7 від 01 жовтня 2009 року, від 25 жовтня 2010 року, від 15 січня 2011 року. При цьому сторонами був узгоджений обовязок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щомісячно сплачувати встановлену вищезгаданими договорами орендну плату. Всупереч умовам вищезазначених договорів фізична особа-підприємець ОСОБА_2 систематично не сплачував орендну плату, в результаті чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати за оренду торгових місць. Вищенаведене і стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із позовом до суду про стягнення заборгованості, розірвання договорів та звільнення торгових місць.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню з огляду на наступне:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З прохальної частини позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що ним заявлена майнова вимога на суму 25026,65грн. та декілька вимог немайнового характеру: про розірвання договорів про надання послуг по наданню місця торгівлі №7 від 01 жовтня 2009 року, від 25 жовтня 2010 року, від 15 січня 2011 року та про зобовязання відповідача звільнити надане позивачем по договору №7 від 01 жовтня 2009 року торгове місце площею 30 кв.м. на території ринку «Уголок» в смт. Кіровське по вул.. Дзержинського; по договору від 15.01.2011 року торгове місце площею 18 кв. м. на території ринку «Уголок» в смт. Кіровське по вул.. Дзержинського-Франко; по договору від 25.10.2010 року торгове місце площею 18 кв.м. на території ринку «Уголок» в смт.. Кіровське по вул.. Дзержинського.

Відповідно до пункту 2 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, статтею 13 Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні.

В пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 №01-06/1175/2011 року зазначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановлених для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Втім, матеріали позовної заяви містять квитанцію №152210040 від 22 березня 2012 року, якою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив до Державного бюджету м. Сімферополь 1609,50грн. судового збору - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановлений з січня 2012 року, тобто оплатив вимогу лише майнового характеру.

Крім того, фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 порушено правило обєднання вимог.

В даній позовній заяві обєднано вимоги по трьом договорам про надання послуг по наданню місця торгівлі №7 від 01 жовтня 2009 року, від 25 жовтня 2010 року, від 15 січня 2011 року. Таким чином заявлені вимоги по трьом підставам, що є порушенням правил обєднання вимог в розумінні статті 58 Господарського процесуального кодексу України та сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме зясуванню прав та взаємовідносин сторін, суттєво утруднить вирішення спору.

Аналогічна позиція викладена в пункті 3 підпункту 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року №18.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що необхідно розєднати вимоги та звернутись із позовними заявами по кожній вимозі окремо.

В якості доказів надсилання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 копії позовної заяви і доданих до неї документів до матеріалів позовної заяви додана ксерокопія накладної (опис) на відправлену пошту та ксерокопію квитанції.

Стаття 56 Господарського процесуального кодексу України передбачає обовязок позивача при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55.

Аналогічну позицію містить пункт 2 підпункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року №18.

Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність наданих суду в якості доказів надсилання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 копії позовної заяви і доданих до неї ксерокопії накладної (опису) на відправлену пошту та ксерокопію квитанції згаданим вимогам. За таких обставин ксерокопії накладної (опису) на відправлену пошту та ксерокопію квитанції не можуть вважатись належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги.

Отже, підставами повернення позовної заяви, зокрема, є факт не подання належних доказів надсилання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви. Отже, сума судового збору у розмірі 1609,50 грн., яка сплачена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до квитанції №152210040 від 22 березня 2012 року, підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополь.

До відома: при повторному звернені до суду з врахуванням вимог договорів про надання послуг по наданню місця торгівлі №7 від 01 жовтня 2009 року, від 25 жовтня 2010 року, від 15 січня 2011 року щодо можливості розірвання договору в односторонньому порядку варто визначитись з предметом позову.

Керуючись п. 4,5, 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 позовну заяву та додані до неї матеріали без розгляду.

2.Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок №31211206783002, код ЄДРПОУ отримувача 38040558, банк отримувача: ГУ ДКСУ в АРК, м. Сміферополь) 1609,50грн. судового збору, сплаченого квитанцією №152210040 від 22 березня 2012 року.

Додаток: матеріали позовної заяви на 28 аркушах та поштовий конверт.

Суддя Толпиго В.І.