Постанова № 22224776, 24.03.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року (11 год. 03 хв.) Справа № 2а-844/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріСандига В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Обслуговуючого кооперативу «Мирта», м. Мелітополь Запорізької області

до: Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області

про: скасування акту та податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, діє на підставі довіреності б/н від 24.02.2010;

ОСОБА_2, діє за усним клопотанням представника позивача, паспорт НОМЕР_1 від 19.02.2004;

від відповідача: ОСОБА_3, діє на підставі довіреності №27175/10/10-010 від 31.08.2009,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов обслуговуючого кооперативу «Мирта» до Мелітопольської обєднаної держаної податкової інспекції Запорізької області, в якому позивач просить суд скасувати акт відповідача №1519/152-33351356 від 11 грудня 2009 року та податкове повідомлення-рішення №0005021503/0 від 11 грудня 2009 року.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, зокрема зазначили, що 11 грудня 2009 року Мелітопольською ОДПІ Запорізької області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005021503/0. Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення обслуговуючий кооператив «Мирта» зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання за платежем 30133020100 по збору за спеціальне використання водних ресурсів. Вважають що на ОК «Мирта» ніяким чином не може поширювати свою дію наказ «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року № 231/539/118/219, оскільки ОК «Мирта» здійснюється використання води для задоволення питних і санітарно-гігієнічних виключно власних потреб та потреб членів кооперативу.

У зв'язку з чим притягнення ОК «Мирта» Мелітопольським ОДПІ Запорізької області до податкової відповідальності є незаконним, а акт від 11 грудня 2009 року № 1519/152-33351356, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2009 року № 0005021503/0 повинні бути скасовані через неправомірність віднесення ОК «Мирта» до платників збору за спеціальне використання водних ресурсів, просять позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає, що вимоги позивача є безпідставними та неправомірними у звязку з тим, що позивач є платником збору за спеціальне водокористування водних ресурсів.

Вислухавши пояснення сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління юридичних осіб Мелітопольської ОДПІ Шкарбедою К.Ю., проведено перевірку своєчасності подання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів обслуговуючого кооперативу «Мирта» за 9 місяців 2009 року.

Перевіркою встановлено, що платник податків ОК «Мирта» не надало до Мелітопольської ОДПІ розрахунок по збору за спеціальне використання водних ресурсів за період 9 місяців 2009 року, чим порушено встановлений граничний термін подання звітності, про що складено акт №1519/152-33351356 від 11 грудня 2009 року.

На підставі акту перевірки Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005081503/0 від 11 грудня 2009 року, яким ОК «Мирта» визначено податкове зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 170 гривень.

Суд з законністю прийнятого відповідачем податковим повідомленням-рішенням погодитися не може, оскільки відповідно до Наказу Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України №231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» та Постанови Кабінету міністрів України №1494 від 16 серпня 1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту», п. 3 зазначеної постанови платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту зазначеної постанови; п. 2 передбачає, що збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод; п. 15 встановлено, що водокористувачі, які використовують у встановленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів за обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів; п. 16 чітко встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів; за воду, що використовується у шахтах для пилозаглушення; за морську воду, крім води з лиманів; за воду, що забирається науково-дослідними установами для наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису; за воду, втрачену в магістральних і міжгосподарських каналах зрошувальних систем; за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засолення, заболочення, зсув тощо); за воду, що забирається підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів у природні водойми і водосховища.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не доказана правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0005081503/0 від 11 грудня 2009 року, та не доведено те, що позивач є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів в розумінні Постанови Кабінету міністрів України №1494 від 16 серпня 1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту» на яку він також посилається в акті перевірки №1519/152-33351356 від 11 грудня 2009 року.

Щодо вимоги позивача про скасування акту перевірки №1519/152-33351356 від 11 грудня 2009 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 КАС України також визначає компетенцію адміністративних судів, зокрема щодо, спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт №1519/152-33351356 від 11 грудня 2009 року про результати перевірки своєчасності подання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів, який позивач просить скасувати, не є рішенням субєкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, оскільки: не встановлює обовязкових до виконання позивачем вимог, а лише констатує факт виявлених порушень вимог податкового законодавства; не виконання акту перевірки не забезпечується заходами державного примусу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов обслуговуючого кооперативу «Мирта» до Мелітопольської обєднаної держаної податкової інспекції Запорізької області про скасування акту та податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005021503/0 від 11 грудня 2009 року Мелітопольської обєднаної держаної податкової інспекції Запорізької області.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 14 червня 2010 року.

Суддя/підпис/Д.В. Татаринов