Постанова № 22224775, 15.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року (о 15 год. 50 хв.) Справа № 0870/349/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Тєтєрєвої К.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Савенка В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області

про скасування податкового повідомленнярішення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Оріхівському районі Запорізької області (далі ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000011701 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 25787,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково наданих поясненнях до позовної заяви (вх. № 4973 від 06.02.2012). В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (далі ЦК України), Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV (далі ГК України). Зокрема зазначає, що працівниками ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період липень, серпень 2011 по взаєморозрахункам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за результатами якої складено Акт від 22.12.2011 № 51/17-01/НОМЕР_2. На підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000011701, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання на загальну суму 25787,50 грн. Позивач вважає, що обставини та висновки, викладені в Акті перевірки, на підставі яких донараховано податкові зобовязання, не відповідають дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству та прийняте з порушенням вимог ПК України. Просить суд скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданих запереченнях від 23.02.2012. Зокрема, зазначає, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками та покупцями суперечать положенням ЦК України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. З урахуванням викладеного, просить у задоволені позову відмовити.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа-підприємець Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області 03.10.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № НОМЕР_3.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 про реєстрацію платника податку на додану вартість, дата початку дії якого 30.11.2008.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір поставки від 01.07.2011 № 010711 вторинної сировини, згідно п. 1.1. якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (постачальник) зобовязується передати у власність покупця ФОП ОСОБА_3 вторинну сировину, в подальшому товар, ціна та кількість якого зазначені в Додатку до Договору. Додатком № 1 від 01.07.2011 до договору № 010711 передбачено асортимент і ціна товару з 01.07.2011, а саме макулатура МС5б по ціні за 1т з ПДВ 1365,00 грн. та макулатура МС-7б по ціні за 1т. з ПДВ 1365,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору № 010711 від 01.07.2011 (далі Договір) передбачено, що постачальник відвантажує товар покупцю узгодженими партіями. Відповідно до п. 2.2 Договору за умовами даного Договору партією вважається: при поставці автомобільним транспортом товар, поставлений в одній автомашині або одному автопотязі (автомашина з причепом). Оплата здійснюється по фактично прийнятій вазі та фактично прийнятій марці. Протягом 10 банківських днів після дати прийняття товару на складі покупця оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунка-фактури (п. 2.3 Договору). Як передбачено п. 3.1, 3.2 Договору приймання товару по якості та кількості відбувається згідно з ДСТУ 3500-2009 з обовязковою присутністю представника постачальника. Передача товару від постачальника до покупця здійснюється за довіреністю та супроводжується оформленням видаткової накладної, податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписано ФОП ОСОБА_3 наступні податкові накладні:

- № 765 від 01.07.2011 (номенклатура товару - макулатура МС-5б, 17 т 820 кг по 1137,5 грн.) на суму 24324,30 грн. у т.ч. ПДВ 4054,05 грн.;

- № 766 від 04.07.2011 (номенклатура товару - макулатура МС-5б, 19 т 140 кг по 1137,5 грн.) на суму 26126,10 грн. у т.ч. ПДВ 4354,35 грн.;

- № 767 від 06.07.2011 (номенклатура товару - макулатура МС-5б, 18 т 960 кг по 1137,5 грн.) на суму 25880,40 грн. у т.ч. ПДВ 4313,40 грн.;

- № 768 від 11.07.2011 (номенклатура товару - макулатура МС-5б, 17 т 580 кг по 1137,5 грн.) на суму 23996,70 грн. у т.ч. ПДВ 3999,45 грн.;

- № 769 від 19.07.2011 (номенклатура товару - макулатура МС-5б, 17 т 180 кг по 1137,5 грн.) на суму 23450,70 грн. у т.ч. ПДВ 3908,45 грн.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться видаткові накладні виписані ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ФОП ОСОБА_3, а саме:

- № 01072 від 01.07.2011 (товар - макулатура МС-5б) на суму 24324,30 грн. у т.ч. ПДВ 4054,05 грн.;

- № 04071 від 04.07.2011 (товар - макулатура МС-5б) на суму 26126,10 грн. у т.ч. ПДВ 4354,35 грн.;

- № 06072 від 06.07.2011 (товар - макулатура МС-5б) на суму 25880,40 грн. у т.ч. ПДВ 4313,40 грн.;

- № 11071 від 11.07.2011 (товар - макулатура МС-5б) на суму 23996,70 грн. у т.ч. ПДВ 3999,45 грн.;

- № 19071 від 19.07.2011 (товар - макулатура МС-5б) на суму 23450,70 грн. у т.ч. ПДВ 3908,45 грн.

Факт транспортування макулатури і відповідно її доставка від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: - товарно-транспортна накладна серії 01АА від 01.07.2011; - товарно-транспортна накладна серії 01АА від 04.07.2011; - товарно-транспортна накладна серії 01АА від 06.07.2011; - товарно-транспортна накладна серії 01АА від 11.07.2011; - товарно-транспортна накладна серії 01АА від 19.07.2011. З зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що постачання товару з м. Луганськ до м. Запоріжжя здійснювалось автомобільним транспортом із замовленням спеціалізованих підприємств перевізників.

Таким чином, з наданих позивачем документів вбачається, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» поставило ФОП ОСОБА_3 макулатуру на загальну суму 123778,20 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 151 від 09.08.2011 позивачем перераховано на користь ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» платіж у сумі 76330,80 грн. (призначення платежу: плата за макулатуру ЗГ PAX № 010711 від 01.07.2011 у сумі 63609,00 грн., ПДВ 20% ). Відповідно до платіжного доручення № 152 від 10.08.2011 позивачем перераховано на користь ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» платіж у сумі 47447,40 грн. (призначення платежу: плата за макулатуру ЗГ Договору № 010711 від 01.07.2011 у сумі 39539,50 грн., ПДВ 20% 7907,90 грн. ).

В подальшому вторинна сировина була реалізована позивачем. Відповідно до п. 1.1. договору від 10.06.2011 № 60, укладеного між позивачем (продавець) та ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» (покупець), продавець зобовязується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, а саме макулатура марок: МС-7Б, МС-8В по ціні за 1т без ПДВ 1520,00 грн. з доставкою. Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 05.08.2011, який є додатком № 2 до договору № 60 від 10.06.2011, сторони погодили ціну за 1 т макулатури марки МС-7Б, МС-8В з транспортними витратами у розмірі 1350,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження поставки товару в матеріалах справи містяться наступні податкові накладні: - № 1 від 04.07.2011, - № 3 від 05.07.2011, - № 4 від 08.07.2011, - № 5 від 11.07.2011, - № 2 від 20.07.2011, - № 6 від 24.07.2011 та наступні видаткові накладні: - № 10 від 04.07.2011, № 11 від 05.07.2011, № 13 від 08.07.2011, № 14 від 11.07.2011, № 15 від 20.07.2011, № 16 від 24.07.2011.

Із матеріалів справи вбачається, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську супровідним листом від 17.11.2011 № 60284/23-220 на адресу податкових органів направлено акт від 11.11.2011 № 803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області на адресу позивача листом від 02.12.2011 № 3495/10/17-011 направлено запит стосовно надання завірених у встановленому порядку копій документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином платіжні доручення, виписки банківських установ, видаткові касові ордери та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.12.2011 № 453, виданого ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області, державним податковим інспектором сектору реєстрації та обліку платників податків згідно з п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області від 22.12.2011 № 878 проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень, серпень 2011 по взаєморозрахункам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

За результатами перевірки складений акт від 22.12.2011 № 51/17-01/НОМЕР_2 (далі - Акт). Із змісту Акта вбачається, що висновок стосовно завищення позивачем податкового кредиту за липень-серпень 2011 по операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зроблений відповідачем на підставі акту перевірки контрагента, а саме акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11.11.2011 № 803/23-25554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

Згідно Акту перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем за період липень 2011, серпень 2011 завищено податковий кредит у сумі 20629,70 грн., у т.ч. по періодам: липень 2011 в сумі 16721,26 грн., серпень 2011 в сумі 3908,45 грн.

2. ч. 5 ст. 203, 207, ч. 1, 2 ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 665 та 656 ЦК України.

На підставі Акта та виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000011701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25787,50 грн., в тому числі за основним платежем 20630,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5157,50грн. Вказане податкове повідомлення-рішення особисто отримано позивачем 06.01.2012, про що свідчить відповідна відмітка на корінці податкового повідомлення-рішення.

Оскільки ФОП ОСОБА_3 вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000011701 прийняте відповідачем всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обовязкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення), а придбані товарно-матеріальні цінності використані в оподатковуваних господарських операціях позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо не підтвердження господарських відносин та нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час вчинення правочинів вимог ст. 203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт відповідачем спростовано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобовязання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011701 від 06.01.2012, прийняте Державною податковою інспекцією у Оріхівському районі Запорізької області.

Присудити на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 257 (двісті пятдесят сім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В. Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 20.03.2012.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В. Батрак