Постанова № 22224612, 22.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. справа № 2а/0570/574/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретаріВишневській О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Науково-виробниче об`єднання

«Павлоградський хімічний завод»

до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (м. Артемівськ)

про часткове скасування вимоги

за участю

представників сторін: від позивача Юрченко О.О.

від відповідача Скакун С.О.

третя особа не з`явився

Державне підприємство Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м Донецька (надалі відповідач) про часткове скасування вимоги № Ю-03-22/2/9 від 23.12.2011 року на суму 16237,39 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1 (надалі третя особа).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач у липні 2011 року одноразово здійснив виплату коштів на користь третьої особи та відповідно сплатив єдиний внесок у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за місяць, до якого відноситься фонд оплати праці. Рішення суду не містило зазначень щодо нарахування компенсації по місячно, тому позивачем не було здійснено нарахування та виплата по кожному місяцю. При цьому, позивач посилається на ч. 1 ст.. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону нарахування єдиного внеску особам, яким після звільнення з роботи згідно з рішенням суду виплачено середню заробітну плату за вимушений прогул, повинно здійснюватися шляхом нарахування на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Саме таким чином позивач повинен був здійснювати нарахування єдиного внеску за виплачені третій особі кошти, для того, щоб страховий стаж за період вимушеного прогулу був безперервний.

Третя особа проти задоволення позову заперечує та повністю підтримує позицію відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Філія «Донецьквибухпром» (код ЄДРПОУ 35684352) є філією Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) без права юридичної особи, знаходиться на обліку відповідача за № 05-15-03-13691.

Відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої 23.12.2011 року складений акт «Про результати позапланової перевірки Філіі «Донецьквибухпром» Державного підприємства Науково-виробничого об`єднання «Павлоградський хімічний завод» код за ЄДРПОУ 35684352 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування за період з 01.10.2010 року по 01.12.2011 року».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено вимогу № Ю-03-22/2/9 від 23.12.2011 року, якою позивачеві нарахована недоїмка на загальну суму 19550,95 грн.

Позивач вважає, що вказана вимога частково у сумі 16237,39 грн. підлягає скасуванню, тобто суттю даного спору є правомірність нарахування позивачеві недоїмки за 2009-2011 роки у сумі 16237,39 грн. за порушення ст. 7,9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» при нарахуванні та сплаті єдиного внеску при виплаті коштів третій особі за рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09.06.2011 року по справі № 22ц-4228/2011 р.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Ст. 7 Закону визначена база нарахування єдиного внеску. Згідно ч.2 цієї статті для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З матеріалів справи вбачається наступне.

У жовтні 2010 року третя особа звернулася до позивача із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Артемівського міськрайонного суду від 18.08.2009 року про поновлення на роботі та моральної шкоди на загальну суму 99312,18 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2011 року зазначений позов задоволений.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09.06.2011 року рішення суду першої інстанції змінено та на користь третьої особи стягнуто з позивача 50148,06 грн.

Рішення апеляційної інстанції було виконано позивачем і третій особі у липні 2011 року одноразово були сплачені вказані кошти, а також позивачем був сплачений єдиний внесок у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за місяць, до якого відноситься фонд оплати праці.

Відповідач вважає, що позивачем сплачений єдиний внесок у порушення ст.. 7,9 Закону і донарахований єдиний внесок за період з серпня 2009 року по липень 2011 року, що підтверджується актом перевірки (аркуш акту 15, аркуш справи 23).

У судовому засіданні представником відповідача також пояснено, що позивачеві за період з серпня 2009 року по липень 2011 року був донарахований саме єдиний внесок згідно Закону.

При цьому відповідачем не враховано, що, як вже зазначалося вище, Закон набрав законної сили з 01.01.2011 року.

До набрання чинності Законом на території України діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

І цей Закон визначав принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

До 01.01.2011 року законодавство про пенсійне забезпечення складалося з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Цей закон регулював відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначалися, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Ст. 20 цього закону визначалося обчислення та сплата страхових внесків.

З наведеного вбачається, що на період з серпня 2009 року до січня 2011 року до Пенсійного фонду нараховувалися страхові внески, а з 01.01.2011 року єдиний внесок.

Згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п.2 мотивувальній частині рішення у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, дія нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім цього, перевірка проводилась відповідачем за період з 01.10.2010 року по 01.12.2011 року, а єдиний внесок нарахований з серпня 2009 року, тобто поза перевіряємий період.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на норми ст.7, 9 Закону, оскільки, як вже зазначалося, згідно цих норм, мова йдеться про минулий період та про особливий порядок нарахування єдиного внеску по виплатам особам, яким після звільнення з роботи згідно з рішенням суду нараховано середню заробітну плату за вимушений прогул.

Але у рішенні Апеляційного суду Донецької області від 09.06.2011 року мова йдеться про часткове задоволення позову третьої особи про стягнення з позивача середнього заробітку саме за час затримки виконання рішення Артемівського міськрайонного суду від 18.08.2009 року про поновлення на роботі та моральної шкоди, а не про стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул.

Відповідно до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, зокрема, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність винесення спірної вимоги у сумі 16237,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 32 грн. 19 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Частково скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька № Ю-03-22/2/9 від 23.12.2011 року у сумі 16237,39 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Науково виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» судовий збір у сумі 32 грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 22.03.2012 року у присутності представників позивача та відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 березня 2012 року.

Суддя Маслоід О.С.