Постанова № 22224129, 21.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2216/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 12 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кочанової П.В.

при секретаріДікусяк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1771 грн. 96 коп., -

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2 за дов. № 01-68/05 від 06.01.2012 р.

від відповідача:не зявився

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1771 грн. 96 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.05.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на роботу. У своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

10.05.2007 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Між тим, згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. за № 60/62 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 р. за № 232/16248, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням» здійснено обмін даними з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У результаті вказаної звірки була одержана інформація, що гр. ОСОБА_1 з 13.11.2002 р. перебуває на обліку в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про що складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним № 1094 від 28.10.2011 р.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю за період з 11.05.2007 року по 07.08.2007 року у розмірі 1771 грн. 96 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.

Причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надав. Заяву про визнання позовних вимог або заперечення проти них суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача не заперечувала проти проведення судового засідання по справі за відсутності представника відповідача.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до заяви від 10.05.2007 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про працевлаштування, в якій зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, та засвідчив заяву особистим підписом.

10.05.2007 року ОСОБА_1 згідно наказу Донецького міського центру зайнятості № НТ 070510 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

При цьому, наказом від 06.09.2007 року № НТ 070906 виплата по безробіттю була скорочена у звязку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» відповідно до пп. 5 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 5 п. 5.4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» на строк від 15 к.д. до 90 к.д. з 05.09.2007 р. по 05.10.2007 р.

Згідно з наказом від 08.10.2007 року № НТ 071008 припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку з невідвідуванням безробітним Центру зайнятості без поважних причин з 08.08.2007 р. та знято з обліку відповідно до п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних» з 06.10.2007 р.

Відповідно до Наказу № 111214 від 14.12.2011 р. Донецьким міським центром зайнятості прийнято рішення повернути виплату з 10.05.2007 р. по 08.08.2007 р.

Так, розрахунком сум допомоги по безробіттю, наданої безробітному ОСОБА_1, підтверджується, що відповідачу було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 11.05.2007 року по 07.08.2007 року у розмірі 1771 грн. 96 коп.

За результатами обміну даними з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, одержано інформацію, що гр. ОСОБА_1 з 13.11.2002 р. перебував на обліку в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_1 та актом № 1094 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Донецького міського центру зайнятості від 28.10.2011 р., що призвело до неправомірної реєстрації та подальшого надання статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю з 11.05.2007 року по 07.08.2007 року.

При цьому, неповідомлення відповідачем про здійснення підприємницької діяльності під час перебування на обліку в Центрі зайнятості, призвело до зайво виплаченої допомоги по безробіттю в період з 11.05.2007 року по 07.08.2007 року у розмірі 1771 грн. 96 коп.

З урахуванням викладеного вище, Донецький міський центр зайнятості прийняв рішення про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. № 915/5136 у сумі 1771 грн. 96 коп., про що 14.12.2011 року було видано Наказ № НТ 111214.

Центром зайнятості на імя ОСОБА_1 були прийняті заходи щодо досудового врегулювання питання про добровільну сплату отриманих коштів, а саме, на адресу відповідача було надіслано листа від 28.12.2011 р. № 08-09/2922 (вих. № 05625731) з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в добровільному порядку у сумі 1771 грн. 96 коп. Як вбачається судом, вищевказаним листом Центром зайнятості встановлено відповідачеві пятнадцятиденний термін для добровільної сплати суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю, проте станом на час розгляду справи судом сума боргу ОСОБА_1 не сплачена.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державна реєстрація засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.

Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Правові фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообовязкове держане соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто позивач у справі орган владних повноважень, в якому чинним законодавством надані владні управлінські функції.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення, належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Отже, на момент знаходження на обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 належав до зайнятого населення, що унеможливлювало надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, але він в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомив про здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 31 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зі змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої допомоги відповідачем склала 1771 грн. 96 коп.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, якщо час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. У разі, коли кошти не повернено в установлений строк, питання щодо повернення вирішується у судовому порядку відповідно до законодавства.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1771 грн. 96 коп. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327 в ГУДКСУ Донецької області, ЄДРПОУ 25671511, МФО 834016) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 96 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті, проголошена її вступна та резолютивна частини 21 березня 2012 року.

Повний текст постанови складено 26 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кочанова П.В.