Постанова № 22224038, 21.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. справа № 2а/0570/487/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріЗикун Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Біланової Н.В., розглянув у відритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за повозом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та стягнення 901,50 гривень,

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2008 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька, про визнання протиправними дій щодо стягнення фінансових санкцій та пені, та стягнення сум. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем була визнана недоїмка по сплаті страхових внесків в сумі 7128,29 гривень, і з відповідачем був узгоджений графік її погашення протягом 2006 року. Недоїмка була сплачена позивачем за квитанціями 24 січня 2006 року та 27 лютого 2007 року. 17 квітня 2008 року відділ Державної виконавчої служби у Калінінському районні міста Донецька повідомив позивача про накладення арешту на нерухоме майно згідно рішення відповідача №24 від 31 січня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені. У звязку із накладанням арешту позивач був змушений 7 травня 2008 року сплатити штрафні санкції та пеню. Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення №24 від 31 січня 2006 року, та стягнути на його користь 901,50 гривень.

8 квітня 2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії відповідача по стягненню з нього фінансових санкцій та нарахуванню пені за недіючим рішенням №24 від 30 січня 2006 року, а також стягнути з відповідача на його користь 901,50 гривень.

У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити уточненні позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, надала заперечення на адміністративний позов, в яких просила залишити позов без задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Станом на 31 березня 2005 року за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 7128,29 гривень.

5 квітня 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька винесена вимога про сплату боргу № Ф-427, якою від позивача вимагалося сплатити вказану недоїмку в десятиденний строк з дня одержання вимоги.

28 грудня 2005 року за вхідним №2733/33 відповідачем був зареєстрований лист позивача від 23 грудня 2005 року, в якому останній визнав заборгованість і самостійно визначив графік і період протягом, якого він бажає її погасити.

24 січня 2006 року позивач за квитанцією №36 частково сплатив недоїмку в сумі 1128,29 гривень.

30 січня 2006 року за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька своїм рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №24 (далі за текстом рішення №24) застосувало до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 564,14 гривень та нарахувало пеню в розмірі 337,36 гривень.

2 лютого 2006 року рішення №24 було отримано позивачем.

10 лютого 2006 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за вхідним №165/3 було зареєстровано скаргу ОСОБА_1 на рішення №24 від 30 січня 2006 року.

1 березня 2006 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням № 2035/04-3 залишило без задоволення скаргу позивача на рішення №24.

27 лютого 2007 року позивач за квитанцією №63 сплатив залишок недоїмки в сумі 6000,00 гривень.

7 травня 2008 року позивач за квитанціями №25 та №26 сплатив відповідно штрафні санкції в сумі 564,14 гривень та пеню в сумі 337,36 гривень, нараховані за рішенням №24. При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів, та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування були врегульовані Законом України №1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України від 10 січня 2006 року №3297-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 статті 106 Закону №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 13 статті 106 Закону №1058-IV передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.

Процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при оскарженні ними рішень про нарахування та накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону №1058-IV, регламентована «Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року за №81/8680 (далі Порядок).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Порядку у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у письмовій формі та супроводжується документами, що свідчать про неправильність рішення.

За нормою пункту 5.1 Порядку орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Пунктом 6.1 Порядку передбачено, що рішення за розглядом скарги та/або заяви страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, приймає керівник органу Пенсійного фонду (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень).

Перший примірник рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) страхувальнику, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій (абзац перший пункту 6.4 Порядку).

За приписами пункту 6.8 Порядку, якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідно до пункту 6.4 Порядку рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові під розписку чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження із повідомленням про вручення.

За визначенням, що міститься у пункті 3 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155 (далі Правила), які діяли на час оскарження позивачем дій відповідача, повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ).

Пунктом 114 Правил встановлено, що адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї в абонентську поштову скриньку адресата вкладаються повідомлення про надходження зазначених реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів).

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) внутрішні або міжнародні поштові відправлення (поштові перекази) зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення (поштові перекази) можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання. Поштові відправлення можуть бути повернені також у разі неправильно зазначеної адреси або у разі неможливості вручити їх через відсутність адреси одержувача (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору виконати обов'язки щодо надання послуг поштового зв'язку (пункти 131-132 Правил).

Отже з наведеного випливає, що належним підтвердженням надіслання особі рекомендованого листа є або отримане відправником повідомлення про вручення поштового відправлення, або самий цей лист, повернутий відправнику оператором поштового зв`язку із зазначенням причини, що унеможливлює виконання ним своїх обов'язків щодо надання послуг.

Керуючись частиною 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не враховує журнал вихідної кореспонденції Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як доказ надіслання (вручення) ОСОБА_1 копії рішення № 2035/04-3 про залишення без задоволення скарги позивача на рішення №24.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на твердження позивача, що він не отримував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на свою скаргу, та лист останнього №3404/08 від 07.03.2012 про неможливість надання документів, які б підтверджували надіслання (вручення) позивачу рішення про результати розгляду його скарги, суд приходить до висновку, що скарга позивача на рішення №24 від 30 січня 2006 року вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем строку, зазначеного в пункті 5.1 Порядку, тобто з 31 березня 2006 року.

Таким чином, 7 травня 2008 року позивач безпідставно сплатив за квитанціями №25 та №26 відповідно штрафні санкції в сумі 564,14 гривень та пеню в сумі 337,36 гривень, нараховані за рішенням №24 від 30 січня 2006 року.

Судом встановлено, що листом від 23 грудня 2005 року позивач визнав заборгованість і запропонував для узгодження графік сплати цієї заборгованості протягом 2006 року. Але відповідно до статті 106 Закону №1058-IV в редакції, що діяла на той час, узгоджена сума недоїмки мала бути сплачена позивачем протягом десяти робочих днів, а не за запропонованим ним графіком.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, 30 січня 2006 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька правомірно прийняло рішення №24 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача слід відмовити, а позовні вимоги про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів в сумі 901,50 гривень слід задовольнити.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, підлягають присудженню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька (вул. Овнатаняна, 50, м. Донецьк, 83052, ідентифікаційний код 21956234) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошові кошти в сумі 901 (девятсот одна) гривня 50 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 55 (пятдесят пять) гривень 35 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 21 березня 2012 року.

Постанова в повному обсязі складена 26 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.