Постанова № 22222965, 03.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2012 р. Справа №2а-10421/11/0170/24 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКащеєвої Г.Ю., при секретарі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 31.05.2011 р.,

за участю:

представник позивача - Дрібний Ю.В.,

представник відповідача -не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоенергомонтаж 2004"до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 31.05.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в Сімферопольському районі помилково при проведенні перевірки діяльності позивача визнала господарські операції позивача з контрагентами нікчемними, що було повязано із відсутністю інформації щодо наявності у таких контрагентів складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, а також з недостатністю у них трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у запереченнях. Так, відповідач вважає, що позивачем по справі були занижені податкові зобовязання за угодами, які є нікчемними, не виконувалися, у звязку з тим, що контрагенти за такими угодами не є фактичними субєктами господарювання через відсутність матеріальної бази для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, як зазначає відповідач, деякі контрагенти включені до категорії "2", що означає, що виявлено розбіжності показників податкової звітності їх контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту контрагентами. Додаткові підстави, як зазначає відповідач, викладені в п. 3.1.2 п. 3.1 п. 3 Акту перевірки від 18.05.2011р. №815/23-02/33266863 (а.с. 295, т. 1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, судом встановлено.

18.05.2011р. ДПІ в Сімферопольському районі був складений акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Кримтеплоенергомонтаж 2004” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

Згідно Розділу 3.1.2 зазначеного акту „Валові витрати” (а.с. 21, т.1) перевіркою повноти визначення валових витрат за період, який перевірявся, було встановлено їх завищення на загальну суму 4091436,10 грн.

Так, зокрема, відповідно до зазначеного акту перевірки (а.с. 23, т.1) на порушення п.п. 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при декларуванні показників витрат на придбання товарів (робіт, послуг) позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати по отриманим послугам та матеріалам від ПП „Авакс-2006”, ТОВ „Ціль-Інвест”, ТОВ „Акеріт”, ТОВ „Ковенант”, ТОВ „Білдальянс”, ТОВ „ДССТРОЙ”, ПП „Базис Торг”, ТОВ „БФ „Елефант”, ТОВ „ТК Сігма Груп” на загальну суму 4091436 грн.

Відповідач зазначає, що безпідставно включено до складу валових витрат витрати по отриманим послугам від ПП „Авакс-2006” на загальну суму 198000 грн. (без ПДВ), в тому числі й за матеріали (задвижка) на загальну суму 237600 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 39600 грн. Проте, згідно висновків ДПІ в Сімферопольському районі, з ПП „Авакс-2006” знято зобовязань на суму ПДВ в розмірі 39600 грн. актом про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 29.06.2010р. № 01472/2301/34076821. Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ПП „Авакс-2006” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у м. Черкаси розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

На підставі вищенаведеного, відповідачем по даній справі був зроблений висновок щодо здійснення ПП „Авакс-2006” фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, а, відтак, позивач по даній справі здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, що повязані з наданням податкової вигоди третім особам (а.с. 24, т. 1).

Крім того, відповідач вважає, що виконані роботи ТОВ „Ціль-Інвест” на суму 874999,95 грн. (без ПДВ) були безпідставно включені позивачем по справі до валових витрат виходячи з наступного (а.с. 25, т.1).

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „Ціль-Інвест” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Крім того, згідно з актом, відповідно до деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ „Ціль-Інвест” має стан „11” припинено, але не знято з обліку.

Стосовно чого, суд зауважує, що суду пі час розгляду справи не надано жодного документального підтвердження припинення юридичної особи ТОВ „Ціль-Інвест” в розумінні Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, а також відповідачем не надано жодного пояснення щодо стану припинення підприємства, підстав, строків, тощо.

Крім того, в акті перевірки, відповідач зазначає, що ТОВ „Ціль-Інвест” не надавав до органів державної податкової служби податкових декларацій за квітень, травень та червень 2010 р.

Таким чином, на думку відповідача згідно акту перевірки (а.с. 26, т. 1) не підтверджується податковий кредит позивача, який був сформований за рахунок контрагента ТОВ „Ціль-Інвест” з ПДВ у сумі 174999,99 грн.

Крім того, згідно висновків, викладених в акті перевірки, позивачем неправомірно до складу валових витрат були включені витрати по отриманим від ТОВ „Акеріт” матеріалам на загальну суму 168240,00 грн., в тому числі й ПДВ 28040 грн.

Підставами для такого висновку були відомості даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої ТОВ „Акеріт” має стан „8” до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „Акеріт” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Податкові зобовязання ТОВ „Акеріт” не задекларовані, в тому числі й по прибутку та з ПДВ.

Крім того, відповідно до висновків акту перевірки відповідача (а.с. 27, т.1) позивач по даній справі безпідставно задекларував у складі валових витрат витрати по отриманим матеріалам від ТОВ „Ковенант” на загальну суму 662608,20 грн., в тому числі й з ПДВ в сумі 110434,70 грн.

Зазначений контрагент згідно автоматизованої бази органів державної податкової служби має статус „10” запит на встановлення місцезнаходження.

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „Ковенант” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток. Податкові накладні надані таким підприємством за липень та серпень 2010р. прийняті до відома та є недійсними.

У звязку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано суду правового обґрунтування та наявності у органів державної податкової служби прийняття до відома поданих платником податків податкових декларацій та визнання таких декларацій недійсними, у звязку з чим суд критично ставиться до зазначених висновків (а.с. 28, т.1).

Крім того, згідно відомостей акту перевірки на зазначеній сторінці ТОВ „Ковенант” має категорію „2” виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту на підставі документів, виписаних субєктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що подає податкову звітність з ПДВ.

Крім того, в акті перевірки викладені відомості щодо здійснених ТОВ „Ковенант” правочинів, які на думку органів державної податкової служби є нікчемними через безтоварність, стосовно чого суд зауважує, що таки відомості не можуть бути прийняті судом до уваги взагалі в рамках даної справи, в якості підтвердження фіктивності ТОВ „Ковенант”, оскільки правовідносини контрагента позивача по даній справі з третіми особами, не повязаними з позивачем господарськими правовідносинами, не можуть бути обґрунтуванням нікчемності правочинів, які були укладені між позивачем по даній справі та ТОВ „Ковенант”, та й не могли бути предметом дослідження органами державної податкової служби в рамках перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства в розрізі його фінансово-господарських відносин із ТОВ „Ковенант”.

Крім того, судом були досліджені висновки ДПІ в Сімферопольському районі щодо правочинів позивача, укладених із ТОВ „Білдальянс” та включення за такими угодами витрат на оплату ремонту обладнання котла, турбін, мазутного господарства на загальну суму 2650000,00 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 411666,67 грн. до складу валових витрат (а.с. 29, т.1).

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „Білдальянс” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Шевченківському районі розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток. Податкові накладні надані таким підприємством за липень, серпень, листопад 2010 р. прийняті до відома та є недійсними. Податкова декларація за грудень 2010 р. не надана.

У звязку з чим, суд повторно вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано суду правового обґрунтування та наявності у органів державної податкової служби прийняття до відома поданих платником податків податкових декларацій та визнання таких декларацій недійсними, у звязку з чим суд критично ставиться до зазначених висновків.

Крім того, згідно відомостей акту перевірки на зазначеній сторінці ТОВ „Білдальянс” має категорію „2” виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту на підставі документів, виписаних субєктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що подає податкову звітність з ПДВ.

Крім того, в акті перевірки викладені відомості щодо здійснених ТОВ „Білдальянс” правочинів, які на думку органів державної податкової служби є нікчемними через безтоварність, стосовно чого суд зауважує, що таки відомості не можуть бути прийняті судом до уваги взагалі в рамках даної справи, в якості підтвердження фіктивності ТОВ „Білдальянс”, оскільки правовідносини контрагента позивача по даній справі з третіми особами, не повязаними з позивачем господарськими правовідносинами, не можуть бути обґрунтуванням нікчемності правочинів, які були укладені між позивачем по даній справі та ТОВ „Білдальянс”, та й не могли бути предметом дослідження органами державної податкової служби в рамках перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства в розрізі його фінансово-господарських відносин із ТОВ „Білдальянс”.

Крім того, ДПІ в Сімферопольському районі були досліджені при проведенні перевірки взаємовідносини позивача по даній справі та ТОВ „ДССТРОЙ” та відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно були включені до складу валових витрат витрати на матеріали на загальну суму 98682,72 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 16447,12 грн.

Зазначений контрагент згідно автоматизованої бази органів державної податкової служби має статус „10” запит на встановлення місцезнаходження.

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „ДССТРОЙ” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Крім того, згідно відомостей акту перевірки на зазначеній сторінці ТОВ „ДССТРОЙ” має категорію „2” виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту на підставі документів, виписаних субєктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що подає податкову звітність з ПДВ.

ДПІ в Сімферопольському районі при проведенні перевірки були досліджені й взаємовідносини позивача по даній справі із контрагентом ПП „Базис Торг” та відповідач дійшов висновку щодо безпідставності включення до валових витрат - витрат по отриманим матеріалам від контрагента в сумі 8536,20, в тому числі й 1422,70 грн. ПДВ.

Згідно відомостей акту перевірки такий контрагент має стан „9” направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ПП „Базис Торг” не можливо у звязку з тим, що підприємство не зазначало основних засобів в декларації на прибуток згідно відомостей, наданих ДПІ у м. Сімферополі.

Крім того, згідно відомостей акту перевірки на зазначеній сторінці ПП „Базис Торг” має категорію „2” виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту на підставі документів, виписаних субєктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що подає податкову звітність з ПДВ (а.с. 32-33, т.1).

Відповідно до акту перевірки, позивач по даній справі безпідставно включив до складу валових витрат витрати за матеріали від ТОВ „БФ „Елефант” на загальну суму 7998,24 грн., в тому числі й 1333,04 грн. (а.с. 34, т.1).

Даний контрагент має стан „30” стан переходу до іншої ДПІ, згідно відомостей акту перевірки відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „БФ „Елефант” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до Феодосійської МДПІ розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ „ТК „Сігма Груп”, відповідачем в акті були зроблені висновки щодо безпідставності включення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання у ТОВ „ТК „Сігма Груп” матеріалів на суму 26061,60 грн., в тому числі й ПДВ на суму 4343,60 грн. (а.с. 35, т.1).

Згідно акту перевірки зазначене підприємство має стан „9” направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, встановити наявність будь-яких основних засобів ТОВ „ТК „Сігма Груп” не можливо у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ в м. Сімферополі розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. прийнята до відома та є визнана недійсною.

У звязку з чим, суд повторно вважає за необхідне зазначити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано суду правового обґрунтування та наявності у органів державної податкової служби прийняття до відома поданих платником податків податкових декларацій та визнання таких декларацій недійсними, у звязку з чим суд критично ставиться до зазначених висновків

Крім того, згідно відомостей акту перевірки на зазначеній сторінці ТОВ „ТК „Сігма Груп” має категорію „2” виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту на підставі документів, виписаних субєктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що подає податкову звітність з ПДВ.

На підставі вищезазначених висновків, ДПІ в Сімферопольському районі було встановлено, що податковий кредит на суми правочинів з вищепереліченими підприємствами, не підлягає формуванню, як такий, який не підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями (чи іншими подібними документами) (а.с. 40, т. 1), а, відтак, відсутні й обєкти оподаткування по зазначених операціях з придбання товарів (послуг) у зазначених контрагентів постачальників на загальну суму 4091436,10грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ в Сімферопольському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011р. за № 0000732301 на суму 255714,75 грн. штрафних санкцій у звязку зі збільшенням податку на прибуток в сумі 1022859 грн.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши висновок судово-економічного експерту по даній справі за №222/11 від 12.01.2012р. (а.с. 4-88, т. 3 без урахування додатків до нього), суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Підставою донарахування позивачу по даній справі податку на прибуток, а й відповідно штрафних санкцій, є покладений висновок ДПІ в Сімферопольському районі щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем із певними контрагентами, адже, на думку відповідача, таки правочини не спричиняють реального настання правових наслідків.

З таким висновком суд не може погодитися з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки та наданих суду документів, на виконання умов таких договорів позивач по даній справі отримав від контрагентів видаткові та податкові накладні, які були досліджені судом, як й надані відповідачу платіжні доручення, досліджені експертом при проведенні судово-економічної експертизи.

Так, згідно зазначеного експертного висновку, господарські операції позивача з ПП „Авакс-2006”, ТОВ „Ціль-Інвест”, ТОВ „Акеріт”, ТОВ „Ковенант”, ТОВ „Білдальянс”, ТОВ „ДССТРОЙ”, ПП „Базис Торг”, ТОВ „БФ „Елефант”, ТОВ „ТК Сігма Груп” підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: платіжними дорученнями, виписками банків, аналітичними відомостями бухгалтерського обліку, прибутковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2) в повному обсязі на суму 4 902 457,36 грн. за поставлені позивачеві контрагентами ТМЦ (послуги, роботи).

Таким чином, враховуючи той факт, що господарською операцією є діяльність будь-якої особи, направленої на отримання доходу, яка відображається в бухгалтерському обліку первинними документами, такими, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її дійсність та повинні мати обовязкові реквізити відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, то зважаючи на надані позивачем первинні бухгалтерські документи по оспорюваним господарським операціям, суд вважає висновки ДПІ в Сімферопольському районі помилковими.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на висновок експерта щодо використання у подальшої господарської діяльності позивача придбаних за такими правочинами ТМЦ (а.с. 47-58). Відтак, спростовуються твердження ДПІ в Сімферопольському районі щодо безтоварності зазначених правочинів.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували недійсність податкових накладних та фіктивність проведених позивачем господарських операцій в розрізі їх безтоварності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагентів ТМЦ (послуг, робіт) формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальників податкових накладних визнається судом правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань за основним платежем визнається судом, відповідно підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення й в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III.

Суд також враховує й арифметичні помилки, припущені ДПІ в Сімферопольському районі при складанні акту перевірки, у звязку з чим розбіжності в частині формування валових витрат, показаних позивачем становлять відповідно до висновку експерту 6054,96 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 1513,74 грн. Отже, як наслідок були й помилково донараховані суми податку на прибуток, які були покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.

Додатково, суд вважає за необхідне зауважити щодо правозастосування відповідачем положень ст.ст. 207, 208 ГК України, ст. 215 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 207 Господарського Кодексу, який набрав чинності 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Постановою про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 08.09.2011р., прийнятої прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури АР Крим, постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА в АР Крим від 18.08.2011р. про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України стосовно директора ТОВ „Кримтеплоенергомонтаж 2004” ОСОБА_3 була скасована як така, що ґрунтується на припущеннях. Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено, що дослідчою перевіркою не здобуто відомостей, які б вказували на ухилення від сплати податків.

За таких обставин, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у звязку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

У звязку зі складністю справи судом 03.02.11 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 08.02.11 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000732301 від 31.05.2011р. ДПІ в Сімферопольському районі, прийняте стосовно ТОВ „Кримтеплоенергомонтаж 2004” на суму 1278573,75 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоенергомонтаж 2004” (Сімферопольський район, с. Молодіжне, вул. Будівельників, 9, код за ЄДРПОУ 33266863) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кащеєва Г.Ю.