Рішення № 22217218, 20.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р. Справа № 10/006-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/006-12

за позовом комунального підприємства «Ірпіньводоканал», м. Ірпінь

до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари», м. Буча

про стягнення 107636,29 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 335 від 04.03.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Ірпіньводоканал»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» (далі-відповідач) про стягнення 107636,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договорів на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 119 від 01.09.2007 р. та № 25 від 01.02.2011 р. в частині оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 99528,91 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 6766,84 грн. пені, 1256,76 грн. 3 % річних та 83,78 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.02.2012 р. порушено провадження у справі № 10/006-12 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 28.02.2012 р. розгляд справи було відкладено, у звязку із неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

В судовому засіданні 15.03.2012 р. представником позивача надано суду заяву № 571 від 14.03.2012 р., в якій останній, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 84528,91 грн. заборгованості, 5535,71 грн. пені, 1256,76 грн. 3 % річних та 83,78 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 15.03.2012 р. був присутній представник відповідача, проте відзив на позов суду не надав.

В судовому засіданні 15.03.2012 р. судом оголошена перерва до 20.03.2012 р.

Присутнім в судовому засіданні 20.03.2012 р. представником позивача надано суду заяву № 585 від 19.03.2012 р., в якій останній, зменшуючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 79528,91 грн. заборгованості, 5535,71 грн. пені, 1256,76 грн. 3 % річних та 83,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року», під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.

Таким чином, судом розглядуються вимоги про стягнення з відповідача 79528,91 грн. заборгованості, 5535,71 грн. пені, 1256,76 грн. 3 % річних та 83,78 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить власний підпис повноважного представника на бланку перерви від 15.03.2012 р.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено, а з 01.02.2011 р. переукладено Договори на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 119 та № 25 (далі-Договори), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.3 яких постачальник взяв на себе зобовязання надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийом стічних вод в систему каналізації, а абонент в свою чергу взяв на себе зобовязання здійснювати своєчасну оплату наданих постачальником послуг на умовах, визначених договором. Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невідємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п. 2.2.1 договорів, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Умовами п.п. 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4 договорів визначено, що постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно в безготівковому порядку у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахунку, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5 (пятого) числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання згідно з умовами договорів, надавши відповідачу в період: січень 2011 р. - січень 2012 р. послуги з водопостачання та водовідведення, про що свідчать додані до матеріалів справи копії актів та довідок про облік наданих послуг із зазначенням обсягу наданих послуг.

Для оплати послуг з водопостачання та водовідведення, позивачем виставлені відповідачу рахунки, копії яких у кількості 13 штук додані до матеріалів позовної заяви.

Проте, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе згідно з умовами договорів зобовязання щодо своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення, у звязку з чим за період: січень 2011 р. - січень 2012 р. у нього утворилась заборгованість в сумі 79528,91 грн.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів, позивач неодноразово звертався до нього із попередженнями, в яких вимагав терміново сплатити наявну за відповідачем суму заборгованості.

Проте, зазначені попередження залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача за надані позивачем, на підставі Договорів на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі № 119 від 01.09.2007 р. та № 25 від 01.02.2011 р. послуги з водопостачання та водовідведення, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 79528,91 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі п. 4.2 договорів, просить суд стягнути з відповідача 5535,71 грн. пені, нарахованої за період з 06.03.2011 р. по 14.03.2012 р.

Умовами п. 4.2 договорів передбачено, що у разі порушення строків виконання зобовязань по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальник пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивача відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», крім того неоспорений відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Також, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманих послуг за водопостачання та водовідведення, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 1256,76 грн. 3 % річних та 83,78 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 97,51 грн., розрахованих судом за вказаний позивачем період на існуючу в цей період суму заборгованості, за наступною формулою:

сума заборгованості х 3 / 100 / 365 х кількість днів прострочення платежу

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 83,78 грн. інфляційних втрат, то судом перевірено правильність їх нарахування, встановлено, що розрахунок відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України та рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», є неоспорений відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84; код 30530431) на користь комунального підприємства «Ірпіньводоканал»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-А; код 03362471) 79528,91 грн. заборгованості, 5535,71 грн. пені, 97,51 грн. 3 % річних, 83,78 грн. інфляційний втрат, а також 1704,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 23.03.2012 р.