Рішення № 22217074, 19.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа № 5009/115/12

Суддя Боєва О.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторембуд” (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5)

до Українсько-Германського Товариства з обмеженою відповідальністю “Друк Уніон” (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5)

про стягнення суми 17162,07 грн.

Суддя Боєва О.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 12.01.12)

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 10.02.12)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 17162,07 грн., у тому числі: суми 14164,70 грн. основного боргу за договором на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків від 06.01.2006р., суми 1138,52 грн. пені, суми 1273,18 грн. збитків від інфляції, суми 585,67 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/115/12, судове засідання призначено на 07.02.2012р. Ухвалою суду від 07.02.2012 р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.02.2012р., потім на 01.03.2012р. Ухвалою суду від 01.03.2012р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено до 20.03.2012р., розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 13.03.2012р., потім - на 19.03.2012р.

19.03.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяв, зазначивши, зокрема, про наступне. На підставі укладеного між сторонами договору на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків від 06.01.2006р., відповідач користувався каналізаційної мережею, яка належить позивачу на праві власності, для скидання промислових та побутових стоків сплачуючи при цьому відповідну плату. Однак, починаючи з січня 2009р. ТОВ “Друк Уніон” припинило оплату за користування майном (каналізаційною мережею), у звязку з чим, станом на 28.12.2011р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 14164,70 грн. Оскільки ТОВ “Друк Уніон” своє зобовязання щодо своєчасного внесення оплати за користування майном не виконало, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нарахована сума 1273,18 грн. збитків від інфляції за загальний період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р. та сума 585,67 грн. 3% річних за загальний період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р., а також на підставі ст. 232 ГК України сума 1138,52 грн. пені за загальний період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р. Позивач просить на підставі ст. ст. 193, 216, 230, 232 ГК України, ст.ст. 611, 625 ЦК України позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у своєї відповіді на позовну заяву (яка надійшла до суду 21.02.2012р.) та у додатку до відповіді на позовну заяву (надійшло до суду 13.03.2012р.), та пояснив, що про існування укладеного договору на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків від 06.01.2006р. відповідачу стало відомо лише після отримання претензії позивача № 1/11 від 20.10.2011р. про сплату заборгованості за даним договором. Відповідач посилаючись на ч. 1 ст. 215 ЦК України вважає, що даний договір є нікчемним та неукладеним. Крім того, відповідач зазначає, що на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа»від 22.01.2007р. та виконавчого листа Хортицького районного суду м. Запоріжжя (Рішення від 14.06.2007р. по справі № 6-94/2007) право власності на 27/50 частин приміщення в промисловому корпусі (Літера Б-2) будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5, Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»було зареєстровано за громадянином Німеччини ОСОБА_3. Цьому ж громадянину на підставі договору оренди землі від 18.09.2008р. належить земельна ділянка 0,28909 га, на якій розташовано промислово-побутовий корпус (Літера б-2), та до якого належить каналізаційна мережа, призначена для відведення та очищення стічних вод, у звязку з зазначеним відповідач вважає, що ТОВ “Друк Уніон” не є субєктом правовідносин щодо питань власності, оренди, розподілу мереж трубопроводів водовідводу (каналізації), які належать певним власникам та розташовані на земельних ділянках до яких відповідач не має відношення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2006р. між ТОВ “Авторембуд” (постачальник, позивач у справі) та ТОВ “Друк Уніон” (споживач, відповідач) було укладено договір на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків № б/н, відповідно до умов якого позивач відповідно до листа УГ ТОВ “Друк Уніон” № 099/02 від 11.10.2002р. надав згоду на користування каналізаційною мережею, яка належить позивачу на праві власності для скиду промислових та побутових стоків, відповідно доданої схеми. Стоки відповідача скидаються з каналізаційного колодязя КК-3 (який належить відповідачу) в каналізаційний колодязь КК-2 (який належить позивачу) і далі по каналізаційної мережі позивача до скиду в міську каналізацію, що в подальшому - «майно»(1.1.).

Відповідно до п. 5.1., 5.3. договору, він діє з 06.01.2006р. по 31.12.2006р. У випадку відсутності зави однієї зі сторін за місяць до спливу строку дії договору, він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору відповідач вступає в строкове платне користування каналізаційною мережею позивача з моменту підписання договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату до 5 числа поточного місяця за користування майном в розмірі 200 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата за майно підлягає індексації відповідно до офіційних індексів інфляції. Оплата за майно підлягає зміні у випадках змін цін тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Оскільки відповідач взяті не себе зобовязання щодо оплати платежів за користування каналізаційною мережею не виконав, позивач звернувся з позовом до суду.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 285 ГК України орендар зобовязаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у період з 01.01.2009 по 30.11.2011р. користувався каналізаційною мережею позивача, але взяті на себе зобовязання щодо здійснення орендних платежів не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за користування майном.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 14164,70 грн. основного боргу з урахуванням індексації суми платежів та їх збільшення внаслідок змін тарифів.

Факт порушення відповідачем зобовязання щодо здійснення оплати за договором на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків від 06.01.2006р. суд вважає доведеним, але що стосується саме визначеного позивачем розміру суми основного боргу з урахуванням зміни тарифів, як-то зазначено у розрахунку до позовної заяви, зазначає наступне.

В п. 3.3. договору, зокрема, зазначено, що оплата за майно підлягає зміні у випадках змін цін тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Приписами ст. 188 ЦК України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Зміни до договору щодо розмірів орендної плати у звязку із зміною тарифів КП «Водоканал»сторонами не вносилась, відповідні додаткові угоди не укладались.

Отже, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення суми основного боргу з урахуванням зміни тарифів.

Крім того, в позовній заяві позивач простить стягнути суму боргу за користування майном за період з січня 2009р. по листопад 2011р. включно (про що позивач також зазначив і у судовому засіданні 19.03.2012р.), проте у своєму розрахунку до позовної заяви не вірно визначає строки оплати орендних платежів, вказуючи, що прострочення по кожному місяцю виникає з шостого числа місяця наступного за звітнім.

Відповідно ж до п. 3.1. договору, відповідач здійснює оплату до 5 числа поточного місяця за користування майном в розмірі 200 грн. в місяць.

У звязку з чим, суд коригує розрахунок суми основного боргу щодо періоду його нарахування не змінюючи при цьому кількість місяців користування майном, а саме: з відповідача підлягає стягненню сума 7060,60 грн. основного боргу з урахуванням індексації за час користування каналізаційною мережею в період з 01.01.2009р. по 30.11.2012р. включно. При цьому, враховуючи, передбачений договором порядок оплати за користування майном, а саме: до 5 числа поточного місяця, суд бере орендну плату за місяць (200 грн.) з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню сума 7060,60 грн. основного боргу (з рахуванням індексації) за користування каналізаційною мережею за період з 01.01.2009р. по 30.11.2012р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 585,67 грн. 3% річних за загальний період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р. та суму 1273,18 грн. збитків від інфляції за загальний період з лютого 2009р. по грудень 2011р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 7060,60 грн. основного боргу з урахуванням індексації, але без урахування зміни тарифів, то, відповідно, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на суму боргу з урахуванням змін тарифів є безпідставним.

За таких обставин, суд здійснює перерозрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, а саме: з відповідача підлягає стягненню сума 314,06 грн. 3 % річних та сума 680,51 грн. інфляційних витрат.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1138,52 грн. за загальний період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р.

Згідно з п. 3.2. договору, несвоєчасно перерахована оплата або не в повному обсязі споживачем, сплачується з урахуванням нарахованої пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобовязується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобовязань.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність. Так, згідно положень коментованої статті до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач у відповіді на позовну заяву та у судових засіданнях не заявляв про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, а факт порушення зобовязання є доведеним, судом позовна давність до вимог про стягнення пені не застосовується.

Перевіривши розрахунок пені, суд також вважає за необхідне перерахувати суму пені не змінюючи при цьому період нарахування, а саме: за період з 06.02.2009р. по 28.12.2011р. сума пені складає 491 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 591 грн. пені за період з 02.06.2009р. по 28.12.2011р.

За таких обставин, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві. Крім того, суд звертає увагу, що договір на користування каналізаційною мережею для скиду промислових та побутових стоків № б/н від 06.01.2006р. містить всі істотні умови, передбачені ст. ст. 180, 284 ГК України.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що вказаний договір до грудня 2008р. включно сторонами виконувався, в т.ч., відповідач здійснював оплату за користування майном, що не дає підстави вважати його неукладеним. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Германського Товариства з обмеженою відповідальністю “Друк Уніон” (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5; код ЄДРПОУ 24511863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторембуд” (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 5; код ЄДРПОУ 03120970) суму 7060 (сім тисяч шістдесят) грн. 60 коп. основного боргу, суму 314 (триста чотирнадцять) грн. 06 коп. 3% річних, суму 680 (шістсот вісімдесят) грн. 51 коп. інфляційних втрат, суму 591 (пятсот девяносто одна) пені, та суму 711 (сімсот одинадцять) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 26.03.2012р.