Рішення № 22217052, 22.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/9/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.12 Справа № 5009/370/12

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Забава”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31 від 25.01.2012р.

Відповідач: не зявився.

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Забава»на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж 3169 грн. 59 коп. боргу.

Ухвалою суду від 30.01.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.03.2012 р. Судове засідання відкладалось до 22.03.2012р.

Ухвала суду від 30.01.2012р. була повернута на адресу господарського суду поштовим відділенням з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Зясовуючи місцезнаходження відповідача судом встановлено, що місцезнаходження відповідача є: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 20-а (спеціальний витяг з ЄДРС), тобто таж адреса, що вказана позивачем в позовній заяві.

З ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (абзац шостий статті 1 в редакції Закону N 2452-IV (2452-15) від 03.03.2005р.).

Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 ( v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Ухвала суду від 14.03.2012р. також направлялася за адресою зазначеною у витязі з ЄДР.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання, розпочате 14.03.2012р. не зявився. Відповідач не надав поважних причин невиконання вимог суду викладених в ухвалі від 30.01.2012р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, продовженому 22.03.2012р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обємі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання, продовжене 22.03.2012р., не зявився повторно. Відповідач не виконав вимоги суду, витребуванні судом документи не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 22.03.2012р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (позивач по справі, постачальник по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Забава»(відповідач по справі, споживач по договору) укладено договір № 10386 від 06.11.2007 р. про постачання електричної енергії (далі договір).

Згідно з умовами договору, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 договору).

У відповідності зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910, (далі ПКЕЕ) договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, і визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків.

Згідно п.1.3 ПКЕЕ, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У п.10.2 ПКЕЕ зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

У відповідності до п. 2.3.4 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію»та додатка №5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 2.5. договору передбачено, що у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії за 20 діб до зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Згідно п.2.6. договору, сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів, статусу платника податку на прибуток, реєстрації платника податку на додану вартість тощо) не пізніше ніж через 5 днів після настання таких змін.

Згідно з п. 5 додатка № 4 договору, споживач не пізніше 14-00 годин другого робочого дня, наступного за розрахунковим направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою «Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію».

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

Згідно з п. 7 додатка № 4 договору, за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію»та інших умов договору, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Згідно з п. 11 додатка № 4 договору, споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим здійснити сплату.

Згідно п. 6.21 ПКЕЕ, у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодів середньої фактичної величини споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду), електропередавальна організація (постачальник електричної енергії) має висунути вимогу до власника цих засобів обліку щодо приведення розрахункового обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (якщо таке зниження споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії не передбачено проектними рішеннями).

Мінімально допустимий рівень завантаження схеми обліку визначається:

- у разі, якщо схема обліку не обладнана трансформаторами струму, виходячи із струму навантаження, який дорівнює порогу чутливості лічильника прямого включення;

- у разі встановлення у схемі обліку трансформаторів струму, виходячи з величини, яка є більшою: мінімального струму первинних обмоток трансформаторів струму, при яких нормується їх похибка, або добутку порога чутливості засобу обліку (лічильника) на коефіцієнт трансформації трансформаторів струму.

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

Відповідно до п.3.4. ПКЕЕ, якщо протягом 2 послідовних розрахункових періодів спостерігається зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму до рівня, меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ та/або технічними характеристиками заводу-виробника щодо завантаження трансформаторів струму, то протягом наступного розрахункового періоду постачальник електричної енергії, електропередавальна організація або споживач має право звернутися до власника засобів обліку щодо приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку, за винятком випадків обліку електричної енергії, використаної споживачами з нерівномірним споживанням електричної енергії протягом року (зменшення відповідно до технологічного циклу роботи споживаної потужності у 5 та більше разів протягом строку, який є не меншим одного розрахункового періоду).

У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. У такому разі сторонами переглядається величина дозволеної потужності.

Термін приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або до технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку має не перевищувати 1 місяць (для обліку в мережах 0,4 кВ) та 3 місяці (для обліку в мережах 6 кВ та вище) з дня складення акта.

У разі відмови представника власника засобу обліку від підпису в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками сторони, що складає акт.

Згідно п.7.5. ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

03.12.2010р. представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго»та представником відповідача був складений двосторонній акт про невідповідність метрологічних характеристик розрахункового обліку (копію акту долучено до матеріалів справи), оскільки на протязі двох послідовних розрахункових періодів обсяг споживання електричної енергії по розрахунковому був нижче мінімального допустимого рівня завантаження схеми обліку розрахованого згідно п. 6.21. ПКЕЕ.

На підставі вищезазначеного, згідно п. 3.4. ПКЕЕ, була висунута вимога (акт від 03.12.2010р.) до відповідача щодо приведення засобу обліку у відповідність до вимог технічних характеристик заводу-виробника, а також зазначено, що у разі невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації в зазначений термін відповідач буде відключений від мереж живлення, керуючись п.7.5.6. ПКЕЕ.

У зв'язку із невиконанням вищезазначених вимог відповідачем, обсяг спожитої електричної енергії був розрахований позивачем, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів, згідно п. 6.21 ПКЕЕ.

27.04.2011 року відповідача було відключено від електропостачання за несплату боргу, про що складений двосторонній акт, копію якого долучено до матеріалів справи.

Таким чином, загальна кількість використаної відповідачем електричної енергії, за період з 01.03.2011р. по 27.04.2011р., складає 5812 кВт/год, на загальну суму 5352 грн. 56 коп. (копію розрахунку долучено до матеріалів справи).

Відповідач свої обовязки належним чином не виконав, здійснив лише часткову сплату у розмірі 2182 грн. 97 коп., внаслідок чого, на момент розгляду спору по суті, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість 3169 грн. 59 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3169,59 грн. боргу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, те, що, на момент розгляду спору по суті, відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожиту електроенергію, та заборгованість підтверджена матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3169,59 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю «Забава»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Забава»(69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-а, код ЄДРПОУ 32756104) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260313141419 в ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926) 3169 (три тисячі сто шістдесят девять) грн. 59 коп. боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Забава»(69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-а, код ЄДРПОУ 32756104) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, розрахунковий рахунок № 260030231709 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00130926) 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет