Рішення № 22216522, 26.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.12р.Справа № 17/5005/1223/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел-Рогань", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Вікові традиції", м. Дніпропетровськ

про стягнення 141615,78 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 24.02.12р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марбел-Рогань" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Вікові традиції" (далі - відповідач) суму 93883,91 грн. основного боргу, 27666,10 грн. пені, 6592,77 грн. 3% річних, 13473,00 грн. інфляційних, а всього 141615,78 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору поставки № 16/2010 від 29.07.10р.

Представник позивача наполягав на задоволені позову.

Відповідач у судове засідання не зявився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

29.07.2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 16/2010 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник в строк та у відповідності із замовленнями до цієї угоди передав покупцю товар загальною вартістю у сумі 543883,91 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами викладеними у п. 3.4 Договору покупець зобовязаний оплатити вартість отриманого товару на протязі 60-ти календарних днів з дня поставки.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Проведений аналіз матеріалів справи не відображає належного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в частині повноти та строків сплати вартості отриманого спірного товару.

Позивач стверджує про те, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у звязку із чим виникла основна заборгованість в розмірі 93883,91 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

З дотриманням умов п. 6.3 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, розмір якої за період з 01.01.10р. по 23.03.11р. становить суму 27666,10 грн. та відображається в розрахунку позивача.

Також, на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивач нарахував відповідачу за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року інфляційні на суму 13473,00 грн., а також за період з 01.10.10р. по 12.09.11р. розмір 3% річних на суму 6592,77 грн.

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру пені, інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає їх обґрунтованими частково, а отже задовольняє за такі ж періоді, що взяті позивачем, пеню на суму 26341,68 грн., інфляційні на суму 12730,21 грн., 3% річних на суму 6332,07 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Вікові традиції" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 50: ЄДРПОУ 36572896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел-Рогань" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159; ЄДРПОУ 31149708) суму 93883,91 грн. (девяносто три тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 91 коп.) основного боргу, 26341,68 грн. (двадцять шість тисяч триста сорок одна грн. 68 коп.) пені, 6322,07 грн. (шість тисяч триста двадцять дві грн. 07 коп.) 3% річних, 12730,21 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять грн. 21 коп.) інфляційних, 2785,56 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят пять грн. 56 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров