Рішення № 22216200, 25.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.12р.Справа № 7/5005/1315/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна", м. Дніпропетровськ

про визнання договору укладеним та стягнення 49 070, 00 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, дов. б/н від 11.11.2011р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2, дов. б/н від 16.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" про:

визнання договору № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладеним;

стягнення з відповідача на користь позивача 49 070, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що у лютому 2010 року позивач направив відповідачу пропозицію укласти договір поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) № 03/02-01 від 03.02.2010р. з проектом даного договору, однак відповідач не повернув позивачу примірник договору, скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача. За таких обставин, як вважає позивач, позивачем та відповідачем не дотримано письмової форми договору позики. Разом з тим, у період з 03.02.2010р. по 23.12.2010р. позивач перераховував на банківський рахунок відповідача грошові кошти, посилаючись у платіжних документах на призначення платежу поворотна фінансова допомога згідно договору, а відповідач отримав перераховані йому позивачем кошти та використав їх для здійснення власної господарської діяльності. Наведене, на думку позивача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору позики. Загальна сума наданої позивачем відповідачу позики у зазначений період часу становить 49 070, 00 грн. Оскільки відповідач не повернув позивачу позику (грошові кошти у зазначеній сумі), незважаючи на відповідну вимогу позивача, позивач вбачає підстави стягнути її з відповідача у судовому порядку.

20.03.2012р. від позивача надійшла уточнена позовна заява. Відповідно до прохальної частини уточненої позовної заяви позивач просить лише стягнути з відповідача на свою користь 49 070, 00 грн.

Також, у судовому засіданні 22.03.2012р. позивач заявив про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання договору № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. укладеним, подав відповідну письмову заяву.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач стверджує, що позивач та відповідач не досягли домовленості щодо укладення договору поворотної фінансової допомоги. Відповідач заперечує доводи позивача про направлення на адресу відповідача проекту спірного договору та вимоги про повернення позики, оскільки відповідач відповідну кореспонденцію не отримав. Окрім того, відповідач зазначає, що на дату, яка зазначена як дата укладення договору поворотної фінансової допомоги, директором позивача та відповідача була одна і та ж особа ОСОБА_3, що свідчить про повязаність осіб та корисливі, незаконні наміри директора позивача. Директором відповідача стала інша особа лише 06.04.2010р. Однак і в подальшому, коштами, які надійшли від позивача на рахунок відповідача (ці обставини відповідач не заперечує), розпорядився ОСОБА_3, оскільки він, як учасник відповідача, мав доступ до операцій клієнт-банку. Відповідач посилається на обставини порушення у грудні 2011 року кримінальної справи № 69111191, яка прийнята в провадження слідчим відділу Дніпропетровського міського управління МВС України. Підставою для порушення кримінальної справи стала довідка, складена фахівцями податкової міліції м. Дніпропетровська. Відповідно до даної довідки підтверджені ознаки складів злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191 Кримінального кодексу України, а саме: шахрайство та привласнення майна організованою групою осіб в особливо великих розмірах. Посадовою особою, яка очолила організовану групу осіб, став ОСОБА_3 У звязку з наведеним відповідач заявив клопотання зупинити провадження у справі до завершення проведення слідства та прийняття рішення по кримінальній справі щодо ОСОБА_3

Суд відкладав розгляд справи з 01.03.2012р. на 20.03.2012р.

У судовому засіданні 20.03.2012р. оголошено перерву на 22.03.2012р.

У судовому засіданні 22.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" у двох примірниках проект договору № 03/02-01 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 01.02.2010р. (докази направлення а.с. 74, т.1).

За змістом запропонованого та підписаного позивачем проекту договору № 03/02-01 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 01.02.2010р. позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу (безпроцентну позику), а позичальник зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 49 070, 00 грн. без ПДВ з 03.02.2010р. по 31.12.2010р.

Відповідач запропонований позивачем для розгляду та підписання проект договору не підписав.

Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень позивач зі свого банківського рахунку перерахував на банківський рахунок відповідача кошти у загальній сумі 49 070, 00 грн., а саме:

платіжним дорученням № 19 від 03.02.2010р. у сумі 1 050, 00 грн.;

платіжним дорученням № 20 від 03.02.2010р. у сумі 50, 00 грн.;

платіжним дорученням № 39 від 16.02.2010р. у сумі 5 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 121 від 13.04.2010р. у сумі 3 400, 00 грн.;

платіжним дорученням № 270 від 21.06.2010р. у сумі 770, 00 грн.;

платіжним дорученням № 280 від 25.06.2010р. у сумі 4 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 307 від 09.07.2010р. у сумі 4 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 367 від 13.08.2010р. у сумі 10 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 378 від 13.08.2010р. у сумі 4 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 399 від 31.08.2010р. у сумі 400, 00 грн.;

платіжним дорученням № 444 від 28.09.2010р. у сумі 400, 00 грн.;

платіжним дорученням № 455 від 01.10.2010р. у сумі 8 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 533 від 17.11.2010р. у сумі 4 000, 00 грн.;

платіжним дорученням № 606 від 23.12.2010р. у сумі 4 000, 00 грн.

Відповідно до призначення платежу, зазначеного у всіх наведених вище платіжних дорученнях, позивач перерахував відповідачу кошти як поворотну фінансову допомогу згідно договору № 03/02-01 від 03.02.2010р.

Відповідно до наданих відповідачем виписок по банківському рахунку відповідача перераховані позивачем кошти у загальній сумі 49 070, 00 грн. згідно наведених платіжних доручень надійшли на рахунок відповідача.

10.03.2011р., вих. № 22-к, позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення останнім отриманої позики у сумі 49 070, 00 грн. в семиденний термін з моменту отримання претензії (докази направлення претензії а.с. 75, т.1).

Неповернення відповідачем одержаної ним від позивача позики у сумі 49 070, 00 грн. і є причиною спору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як встановлено вище, договір позики (договір про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики)) у відповідності з вимогами ст. 207 ЦК України, тобто у відповідності з вимогами до письмової форми правочину, між позивачем та відповідачем не був укладений.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, сам по собі факт відсутності між сторонами договору позики у письмовій формі, зміст якого був би зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або шляхом вираження волі сторін за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, не має наслідком його недійсність чи нікчемність.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у загальній сумі 49 070, 00 грн. з призначенням платежу поворотна фінансова допомога, виписки по банківському рахунку відповідача, якими підтверджується одержання від позивача коштів у наведеній сумі з відповідним призначенням платежу, відсутність письмових заперечень відповідача щодо іншого призначення одержаних ним коштів, з огляду на положення ч. 2 ст. 1047 ЦК України, підтверджують укладення між позивачем та відповідачем договору позики, відповідно, на суму перерахованих за цими платіжними дорученнями грошових коштів - 49 070, 00 грн.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено вище, 10.03.2011р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути поворотну фінансову допомогу у сумі 49 070, 00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа (а.с. 75, т. 1).

Таким чином, позивач дотримався положень, передбачених ч. 1 ст. 1049 ЦК України, щодо предявлення вимоги про повернення позики.

З огляду на наведене, строк повернення позики є таким, що настав.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Доказів повернення одержаної від позивача позики відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 49 070, 00 грн. не спростував.

Відповідно, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 49 070, 00 грн.

Позивач як усно (через свого представника), так і письмово, заявив про відмову від позову в частині заявлених вимог про визнання договору № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. укладеним.

Судом перевірені повноваження особи, що заявила про відмову від позову в зазначеній вище частині позовних вимог, на вчинення відповідної процесуальної дії. Повноваження представника позивача ОСОБА_1 підтверджуються виданою на її ім'я довіреністю від 11.11.2011р., оригінальний примірник якої міститься в матеріалах справи.

В порядку ст. 78 ГПК України судом розяснені наслідки прийняття відмови від позову.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, вважає, що відмова від позову в цій частині не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб; відмова від позову в наведеній вище частині підлягає прийняттю, а провадження у справі в цій частині припиненню.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень проти позову. Відповідач не заперечує ті обставини, що кошти у загальній сумі 49 070, 00 грн., перераховані позивачем, надійшли на рахунок відповідача.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 79 ГПК України.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений позивачем судовий збір за вимогою, за якою суд припиняє провадження у справі, а саме у сумі 1 073, 00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України решта сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 80 (п. 4 ч. 1, ч. 3), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору № 03/02-01 поворотної фінансової допомоги від 03.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" укладеним.

Щодо решти позовних вимог - позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Водіїв, буд. 20А, кв. 1, ідентифікаційний код 36365822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Повітряна, буд. 2, ідентифікаційний код 33906718) основний борг у сумі 49 070 (сорок дев'ять тисяч сімдесят) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Повітряна, буд. 2, ідентифікаційний код 33906718) з державного бюджету сплачений згідно платіжного доручення № 984 від 10.02.2012р., яке міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Суддя Л. А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 26.03.2012р.