Рішення № 22215108, 26.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 березня 2012 р. Справа 2/10/2012/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 30000, Хмельницька область, Славутський район, м.Славута, вул.Острозька, буд.138

до: Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" 23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул.Мічуріна, будинок 1

про стягнення заборгованості в сумі 89 586,13 грн. за договором поставки №1117 Н від 25.03.2009р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" про стягнення заборгованості в сумі 89 586,13 грн. в тому рахунку 67 189,83 грн. - основного боргу, 6853,36 грн. інфляційних збитків, 12 183,45 грн. - пені, 3359,49 грн. - 5% штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 р. порушено провадження у справі №2/10/2012/5003 та призначено справу до розгляду на 12.03.12 р.

Ухвалою суду 12.03.2012 року розгляд справи відкладено до 26.03.2012 року в звязку з неявкою в судове засідання представника позивача та з урахуванням поданого останнім клопотання про відкладення розгляду справи.

26.03.2012 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (за умовами договору - продавець) та Приватним сільськогосподарським орендним підприємством "Промінь" (за умовами договору - покупець) було укладено договір №1117н поставки насіння ячменю.

Згідно з п.1.1. договору продавець продає, а покупець купує насіння ячменю пивоварного.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав насіння ячменю на загальну суму 105 253,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №S-00000597 від 03.04.2009 р. та довіреністю серії ЯОР №400936 від 02.04.2009 року, виданою на ім"я ОСОБА_2

27.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (за умовами договору - постачальник) та Приватним сільськогосподарським орендним підприємством "Промінь" (за умовами договору - покупець) було укладено договір №1117з поставки засобів захисту рослин.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар) на умовах, які визначені у додаткових угодах до даного договору, що є його невід"ямною частиною.

На виконання умов договору №1117 з від 27.03.2009 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - засоби захисту рослин, що стверджується видатковою накладною №S-00000494 від 08.04.2009 року на суму 36 621,84 грн. та видатковою накладною №S-00000978 від 13.05.2009 року на суму 37 094,40 грн.

Відповідач повернув частину товару, що підтверджується накладними на повернення №S-00000005 від 22.05.2009 року на суму 6182,40 грн., №S-00000080 від 30.11.2009 року на суму 12 364,80 грн. та №S-00000079 від 30.11.2009 року на суму 25 231,12 грн. Всього було повернуто товару на суму 43 778,32 грн.

21.06.2010 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) було укладено угоду №8-п про пролонгацію та погашення боргу (далі - угода).

Згідно п.1. угоди сторони підтверджують, що загальна сума заборгованості боржника перед кредитором становить 135 191,40 грн., включаючи ПДВ (20%) - 22531,90 грн., що складається із: заборгованості за договором поставки насіння ячменю №1117н від 25.03.2009 року на суму 105 253, 48 грн., включаючи ПДВ (20%) - 17 542,25 грн., заборгованість за договором поставки засобів захисту рослин №1117 з від 27.03.2009 року на суму 29 937,92 грн., включаючи ПДВ (20%) - 4989,65 грн.

П.2. угоди встановлено, що сторони підтверджують, що загальна сума заборгованості кредитора перед боржником становить 68 001,57 грн., включаючи ПДВ (20%) - 11166,93 грн., що складається із заборгованість за договором поставки №1117 я від 25.03.2009 року на суму 68 0001,57 грн., включаючи ПДВ (20%) - 11166,93 грн.

Сторони погодили, що заборгованість боржника перед кредитором, зазначена у п.1. даної угоди, підлягає частковому погашенню на суму заборгованості кредитора перед боржником, зазначену у п.2 даної угоди, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України. Отже, сума заборгованості боржника перед кредитором після зарахування зустрічних однорідних вимог становить 67 189,83 грн., включаючи ПДВ (20%) - 11198,31 грн., що складається із: заборгованості за договором поставки насіння ячменю №1117н від 25.03.2009 року на суму 37 251,91 грн., включаючи ПДВ (20%) - 6208,65 грн., заборгованість за договором поставки засобів захисту рослин №1117 з від 27.03.2009 року на суму 29 937,92 грн., включаючи ПДВ (20%) - 4989,65 грн. (п. 3 угоди).

У звязку з порушенням строків розрахунків боржником, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену у п.3. угоди, суму штрафу в розмірі 5%. Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає погашенню боржником згідно даної угоди, становить 71 221,22 грн., включаючи ПДВ (20%) - 11870,20 грн. (п.4 угоди).

Згідно з п. 5 угоди боржник зобовязаний погасити суму боргу, зазначену в п.4 угоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора не пізніше 01 жовтня 2010 року.

Відповідно до п.6 угоди в разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положень п.6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідач в порушення умов укладеної угоди про пролонгацію та погашення боргу №8-П від 21.06.2010 р. не виконав свого обовязку та не розрахувався з позивачем.

За неналежне виконання відповідачем умов угоди крім суми основного боргу та штрафу позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6853,36 грн. інфляційних збитків та 12183,45 грн. - пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар за договором поставки насіння ячменю №1117н від 25.03.2009 року, за договором поставки засобів захисту рослин №1117 з від 27.03.2009 року з урахуванням положень угоди №8-п про пролонгацію та погашення боргу від 21.06.2010 р.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню в сумі 67 189,83 грн.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 6853,36 грн. інфляційних збитків за період з 01.10.2010 р. по 01.12.2011 р., 12 183,45 грн. - пені за період з 01.10.2010 р. по 01.12.2011 р., 3359,49 грн. - 5% штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

У звязку з порушенням строків розрахунків боржником, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену у п.3. угоди, суму штрафу в розмірі 5% (п.4 угоди).

Відповідно до п.6 угоди в разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положень п.6 статті 232 Господарського кодексу України.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу, інфляційних збитків є правомірними, оскільки відповідають умовам угоди та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку інфляційних збитків, пені, яка здійснювалась судом за допомогою бази даних "Законодавство", судом виявлено помилки, які полягають у їх невірному обрахуванні.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Виходячи з наведеного та матеріалів справи (встановленого в угоді терміну розрахунків), відповідач мав оплатити отриманий товар до 01.10.2010 р. включно.

Тоді як позивач припустився помилки, зазначивши початок нарахування пені з 01.10.2010 р., а не з наступного дня.

Разом з тим, визначення періодів за який проводиться нарахування є виключною прерогативою позивача і суд не вправі коригувати вказані в розрахунку значення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням виявлених помилок судом отримано 12 126,38 грн., які підлягають до стягнення. В стягненні 57,07 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків судом отримано 4051,15 грн. В стягненні 2802,21 грн. грн. інфляційних збитків слід відмовити як безпідставно заявлених.

Здійснивши перерахунок заявленого то стягнення штрафу, судом помилок не виявлено, а тому вказана вимога підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме: 3359,49 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 551 610, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського орендного підприємства "Промінь" (Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул.Мічуріна, будинок 1, код ЄДРПОУ 03734062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30000, Хмельницька область, Славутський район, м. Славута, вул. Острозька, буд. 138, код ЄДРПОУ 34863309) 67 189,83 грн. - основного боргу; 4051,15 грн. - інфляційних нарахувань; 12 126,38 грн. - пені; 3359,49 грн. - 5% штрафу; 1734,54 грн. - витрат на судовий збір.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 березня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 30000, Хмельницька область, Славутський район, м.Славута, вул.Острозька, буд.138

3 - відповідачу 23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул.Мічуріна, будинок 1