Рішення № 22207682, 01.12.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-3802/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

01 грудня 2011р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Ткаченко Н.В.

при секретарі Омарбековій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2009р. ПАТ КБ „Приватбанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 08.10.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DND0AN02000895, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 12072,25 дол. США, з терміном повернення до 05.10.2012р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007 р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 12072,25 дол. США, на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 18.08.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 8201,70 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 65523,38 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 7193,53 дол. США; за відсотками за користування кредитом у розмірі 758,32 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 109,36 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 140,49 дол. США.

Представник позивача ОСОБА_3 (яка діє на підставі доручення від 27.09.2010р.), в наданій суду 01.12.2011р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме, передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 01.12.2011р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та розглядати справу за її відсутності, постановити по справі заочне рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 в попереднє судове засідання 14.07.2011р. не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження газеті - «Урядовий Кур,єр»за 07.07.2011р. Крім того, про час та місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся шляхом направлення судової повістки за останнім відомим суду місцем реєстрації та проживання, згідно відповіді ЦАС у Дніпропетровській області від 06.08.2010р. ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за рішенням суду. Конверти були повернуті до суду з відмітками «за вказаною адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання».

В судове засідання 01.12.2011р. відповідач не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за останнім відомим суду місцем реєстрації, конверт був повернутий до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»та шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження газеті - «Урядовий Кур,єр»за 29.11.2011р.

За таких обставин, суд вважає, що на підставі ч. 4,5,9 ст. 74, ч.2 ст. 77 ЦПК України (зі змінами від 07.07.2010р.), відповідач є належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, що 08.10.2007р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DND0AN02000895, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 12072,25 дол. США, з терміном повернення до 05.10.2012р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007 р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 12072,25 дол. США, на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 18.08.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 8201,70 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 65523,38 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 7193,53 дол. США; за відсотками за користування кредитом у розмірі 758,32 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 109,36 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 140,49 дол. США.

Як вбачається з наданої суду довідки ПАБ КБ «Приватбанк»на день винесення рішення, тобто на 01.12.2011р. заборгованість відповідача перед банком не зменшилася, а навпаки, значно зросла (більше, ніж у 3 рази) та складає 24023,37 дол. США, в тому числі є прострочена заборгованість по кредиту 5002,61 дол. США та відсоткам 2675,85 дол. США.

Проте, в розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде враховувати саме первісну ціну позову, оскільки банк позовні вимоги не уточнював.

З огляду на те, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобовязань за кредитним договором, має значну суму заборгованості, в тому числі прострочену по сплаті кредиту та відсотків, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DND0AN02000895 від 08.10.2007р., станом на 18.08.2009р. в розмірі 65523 грн. 38 коп., що є еквівалентом 8201,70 дол. США, звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме: легкового автомобіля марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 655 грн. 23 коп. (1% від цини позову в гривневому еквіваленті з урахуванням змін щодо розміру судового збору, встановлених Законом України «Про судовий збір», що 01.11.2011р. набрав законної сили ).

Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то з огляду на те, що 01.11.2011р. набрав законної сили Закон України «Про судовий збір», згідно якого ст. 81 ЦПК України «Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи»виключена з цивільно-процесуального кодексу України, суд не находить підстав для стягнення з відповідача на користь держави цих витрат, не дивлячись на те, що ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. стягнення витрат на ІТЗ було відстрочено до винесення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 589, 590, 1050 ЦК України, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. ст.ст. 8, 10, 11, 60, 74, 77, 88, ч.4 ст. 169, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ „ПриватБанк” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DND0AN02000895 від 08.10.2007р. станом на 18.08.2009р. в розмірі 65523 грн. 38 коп., що є еквівалентом 8201,70 дол. США, звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 655 грн. 23 коп.

Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. в частині накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб рухомого майна, а саме легкового автомобіля ВАЗ, модель 21121, 2007р.в., тип ТЗ: легковий комбі -В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 скасувати, в іншій частині ухвалу судді Ткаченко Н.В. від 19.10.2009р. залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.В.Ткаченко