Постанова № 22204832, 13.02.2012, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., ГлосаЛ.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., ГуменюкаВ.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., КліменкоМ.Р., КовтюкЄ.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., КузменкоО.Т., ЛященкоН.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., ОхрімчукЛ.І., ПанталієнкаП.В., Патрюка М.В., ПивовараВ.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., РедькиА.І., РоманюкаЯ.М., СенінаЮ.Л., СкотаряА.М., Таран Т.С., ТерлецькогоО.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., ЯремиА.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Солекс» (далі Підприємство) до державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (далі ДПІ) про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

У серпні 2009 року Підприємство звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ від 5 травня 2009року №0002262330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі акта перевірки від 28квітня 2009 року №0406/26/57/23/24102644 та згідно з пунктом 2 статті17 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 265/95-ВР).

У акті перевірки зазначено про порушення позивачем пунктів1,2статті3Закону №265/95-ВР.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25 листопада 2009року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ДПІ від 5травня 2009року №0002262330.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 вересня 2011 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010року скасував та залишив у силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2009 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статей 3, 17 Закону №265/95-ВР у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 липня та 9 серпня 2011 року, які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, встановивши факт несумісності компютерно-касової системи «Фіскал» із гральними автоматами, що використовує у своїй діяльності позивач, виходив із того, що притягнення позивача до відповідальності за використання після 1 липня 2008 року [дата включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі Державний реєстр)] гральних автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи, є неправомірним.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за використання ним після 1 липня 2008 року гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції.

На думку Верховного Суду України, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР.

Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР на субєктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обовязок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України (стаття 11 Закону№265/95).

Пунктом 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7лютого 2001року №121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (даліпостанова№121) встановлено термін переведення субєктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, до 31грудня 2006року.

Статтею 12 Закону №265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови №121 на Міністерство промислової політики України було покладено обовязок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Таким чином, з викладеного вище випливає, що держава виконала взятий на себе обовязок щодо забезпечення переведення субєктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням РРО.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 28квітня 2009 року, тобто після включення зазначеної компютерно-касової системи до Державного реєстру, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО має місце.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону України від 7липня 2010року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційний суд розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом.

Виходячи зі змісту статей 161, 195, 220 КАС, встановлення фактів належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд має право лише перевіряти правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний

М.Р. Кліменко Г.В. Канигіна

Є.І. Ковтюк П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких В.І. Косарєв О.В. Кривенда

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко О.Т. Кузьменко

В.Л. Маринченко

Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь Т.С. Таран О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

В.Ф. Школяров

І.Б. Шицький

А.Г. Ярема

Розділ I. Спори із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень

Кат. 4. Виданих Державною податковою службою України

Правова позиція

16 лютого 2012 рокуСправа № 21-396а11

На думку Верховного Суду України, з моменту включення наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру компютерно-касової системи «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів, держава виконала взятий на себе обовязок щодо забезпечення переведення субєктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, з цієї дати субєкти господарювання зобовязані використовувати у своїй діяльності гральні автомати, оснащені компютерно-касовою системою «Фіскал», і не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливість застосування цієї системи.

Суддя

Верховного Суду України В.В. Кривенко