Рішення № 22203978, 22.03.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р.Справа № 5013/2297/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Тимошевської В.В., суддів Шевчук О.Б. та Коротченко Л.С. при секретарі судового засідання Приліпко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2297/11

за позовом: Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Ульяновка

до відповідача: Приватного підприємства "ТрейдСервіс", Кіровоградська область, смт. Голованівськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Грушка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відділ Держкомзему у Ульяновському районі Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Ульяновка

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-х осіб - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ульяновська районна державна адміністрація Кіровоградської області звернулась до господарського суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати недійсним договір оренди землі від 27 серпня 2010 року, який зареєстрований в Ульяновському відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №041038400028 від 27 серпня 2010 року, укладений між Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та приватним підприємством "ТрейдСервіс" та припинити його дію на майбутнє;

зобов'язати приватне підприємство "ТрейдСервіс" повернути позивачеві земельну ділянку, кадастровий номер 3525581300:02:000:9005, загальною площею 3,0946 га, яка була предметом договору оренди землі від 27 серпня 2010 року, який зареєстрований в Ульяновському відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис за №041038400028 від 27 серпня 2010 року.

Позовні вимоги заявлено з посиланням, зокрема, на ст. ст. 203, 204, 209, 210, 215, 216, 234, 236 Цивільного кодексу України, ст. ст. 122, 123, 134, 186-1 Земельного кодексу України та обґрунтовано:

порушенням порядку прийняття розпоряджень при розгляді клопотань приватного підприємства "ТрейдСервіс" (відповідач) про надання згоди на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та отримання в оренду;

відсутністю повноважень в Ульяновської РДА передавати в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації господарських будівель і споруд;

наданням в оренду земельної ділянки, на якій розміщенні будівлі та споруди, стосовно яких позивач є власником лише одного об'єкта, площа якого суттєво менша за площу наданої земельної ділянки, та відсутність у позивача оформленого права на інші розміщені об'єкти;

наданням земельної ділянки без проведення торгів;

порушенням процедури погодження документації із землеустрою та підготовки висновку державної експертизи;

підписанням спірного договору зі сторони позивача не уповноваженою особою, а зі сторони відповідача - невстановленою особою.

В додаткових поясненнях від 06.05.2011 р. позивач зазначив, що договір є неукладеним з підстав відсутності у нього всіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (том І а.с. 96-99); а в інших поясненнях від 06.05.2011 р. послався на нікчемність спірного договору на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, як такого, що порушує публічний порядок (том І а.с. 103-112).

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на обставини, встановлені в ході перевірки правоохоронними органами (том ІІІ а.с. 64-66). Крім того, відповідачем зазначено, що договір оренди з Ульяновською РДА було підписано 09.06.2010 р., а не 27.08.2010 р., на що вказує позивач.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2011 р. за клопотанням позивача до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Грушківську сільську раду.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2011 р., прийнятим по даній справі та залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 02.08.2011 р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав встановлення судом обставин не укладення договору, що оскаржується.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 р. зазначені рішення та постанова скасовані, справу направлено на новий розгляд.

При цьому, у зазначеній постанові Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що реєстрація спірного договору унеможливлює висновок судів про відсутність всіх істотних умов договору та про неукладеність договору; судами залишено поза увагою наявність двох примірників договорів і доводів відповідача щодо підписання договору 09.06.2010 р. та про наявність позитивного висновку про державну реєстрацію договору оренди від 08.06.2010 р. №08-03/945, довідки прокуратури Ульяновського району від 16.06.2010 р., довідки відділу Ульяновського відділу держкомзему від 23.05.2011 р. про передачу підписаних примірників договору для державної реєстрації 08.06.2010 р.; судами першої та апеляційної інстанції спір, виходячи з предмету та підстав позову, розглянутий не був, відповідна оцінка всім доводам сторін не надавалась.

При новому розгляді справи, предмет та підстава позову залишені позивачем без змін, про що надано додаткові пояснення (том ІV); відповідачем додаткових заперечень на позов не подано.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2012 р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відділ Держкомзему у Ульяновському районі Кіровоградської області.

Представником приватного підприємства "ТрейдСервіс" (відповідач) в судовому засіданні 30.01.2012 р. заявлено письмову заяву про відвід судді господарського суду Кіровоградської області Тимошевській В.В., яка за результатами автоматичного розподілу визначена для нового розгляду справи (том VІ а.с. 75-76).

Ухвалою господарського суду від 30.01.2012 р. у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

Ухвалами господарського суду від 02.02.2012 р. розгляд справи продовжено колегією у складі трьох суддів: головуючий - Тимошевська В.В., судді Шевчук О.Б. і Коротченко Л.С.

В судове засідання, призначене по справі на 22.03.2012 р., представники сторін та третіх осіб не з'явились. Натомість, від позивача засобами факсимільного зв'язку надійшло письмове повідомлення про підтримання в повному обсязі позовних вимог та про розгляд справи за відсутності представника позивача (том VІ а.с. 146). Відповідачем подано телеграфне повідомлення з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноважених представників через їх участь в іншому судовому засіданні (том VІ а.с. 145). Третіми особами причини неявки в засідання суду не повідомлено, хоча останні належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення (том VІ а.с. 135, 138-144).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи строк вирішення спору у даній справі та достатність часу для надання до суду доказів на підтвердження заявлених вимог і заперечень, з огляду на відсутність клопотань про витребування нових доказів та прийняття представниками сторін участі в інших судових засіданнях, проведених у даній справі, господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому відхиляє клопотання відповідача та розглядає справу по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, врахувавши пояснення представників сторін та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 08.11.2011 р., господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи, приватне підприємство "ТрейдСервіс" (відповідач) є орендарем земельної ділянки загальною площею 3,0946 га, кадастровий номер 3525581300:02:000:9005, що розташована на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області на підставі підписаного з Ульяновською районною державною адміністрацією (позивач) договору оренди землі, який оспорюється позивачем у даній справі.

Вказаний договір укладено на підставі розпорядження голови Ульяновскої районної державної адміністрації від 04.06.2010 р. № 253-р. (том І а.с. 32).

За умовами спірного договору орендодавець-Ульяновська районна державна адміністрація (надалі-Ульяновська РДА) передав, а орендар-приватне підприємство "ТрейдСервіс" прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розміщення та експлуатації господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Ульяновський район, Грушківська сільська рада (п. 1 договору).

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону).

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, зміст правочинів (договорів) не повинен суперечити Цивільному кодексу України та законам і нормативно-правовим актам відповідної галузевої приналежності.

Як звертає увагу Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди землі суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення; з'ясування наявності відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір; з'ясування чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Розподіл повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачений статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно частини 3 названої норми районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Разом з цим, за положеннями пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно відомостей відділу Держкомзему у Ульяновському районі (том ІІ а.с. 80, том ІІІ а.с. 38) земельна ділянка, яка передана Ульяновською РДА в оренду приватному підприємству "ТрейдСервіс" за спірним договором, знаходиться за межами населеного пункту Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка по категорії земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Розмежування земель державної та комунальної власності по Грушківській сільській раді не проведено.

З викладеного слідує, що земельна ділянка, яка передана в оренду відповідачеві за спірним договором, перебуває в розпорядженні Ульяновської РДА та вказаний орган має відповідні повноваження стосовно вказаної земельної ділянки, у т.ч. на передчу в оренду.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, регулюється статтею 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача земель здійснюється за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою і третьою статті 134 Земельного кодексу встановлені винятки із загального правила продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Одним із таких винятків є розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Тобто, наведена норма не передбачає продажу земельних ділянок чи прав на них у разі розміщення на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна.

Об'єктами нерухомого майна відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України є такі об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Право власності на такі об'єкти має бути зареєстрованим на підставі статті 182 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці, отриманій відповідачем в оренду за спірним договором, розташований об'єкт нерухомості - будівля свинарника, право власності на який зареєстровано з 2007 року за приватним підприємством "ТрейдСервіс" (том 1 а.с. 30, 115, том ІІІ а.с. 94).

Умовами використання земельної ділянки, отриманої відповідачем в оренду за спірним договором, є розміщення та експлуатація господарських будівель і споруд.

Позивачем не доводиться перевищення визначених статтею 120 Земельного кодексу України, статтею 377 Цивільного кодексу України розмірів земельної ділянки, наданої відповідачеві в оренду.

Отже, твердження позивача про необхідність проведення торгів при отриманні відповідачем в оренду земельної ділянки за спірним договором спростовується положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України та наведеними вище матеріалами справи.

Згідно з частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, отримання відповідачем в оренду земельної ділянки здійснювалось за рішенням РДА на підставі проекту землеустрою.

Так, 17.05.2010 р. приватне підприємство "ТрейдСервіс" звернулося до Ульяновської районної державної адміністрації із заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 49 років земельної ділянки загальної площею 3,0946 га, у т.ч. по угіддях 3,0946 га, під господарськими будівлями і дворами для розміщення та експлуатації господарських будівель та дворів, за рахунок земель сільськогосподарського призначення (том І а.с. 20).

Розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації №214-р від 17.05.2010 р. відповідачу надано згоду на розробку проекту землеустрою згідно поданої ним заяви (том І а.с. 21).

Закон України "Про місцеві державні адміністрації" встановлює, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження (ст. 6 Закону),

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. (ст. 41 Закону).

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку (ст. 43 Закону).

Отже, розпорядженням №214-р від 17.05.2010 р. підписано головою Ульяновської районної державної адміністрації у відповідності до його повноважень та в межах законодавчо встановленого строку розгляду відповідних клопотань.

Проект вказаного розпорядження пройшов погодження у структурних підрозділах Ульяновської РДА (том І а.с. 24).

Відсутність погодження проекту розпорядження комісією з вирішення питань надання та вилучення земельних ділянок, утвореної в РДА, на що вказує позивач, не є порушенням встановленого законодавством порядку отримання земельної ділянки в оренду. Більш того, вказане розпорядження є чинним та в установленому законодавством порядку не скасовано.

За вимогами абзацу 5 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 4 статті 123 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення відповідача товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградгеоінформ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічну документацію із землеустрою (том VІ а.с. 2-122).

Вказана документація із землеустрою пройшла погодження комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою на території Ульяновського району Кіровоградської області, про що членами комісії підписано висновок від 27.05.2010 р. (том ІІІ а.с. 84). Згідно названого висновку, комісія погодила наданий проект та не заперечила проти відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству "ТрейдСервіс".

Погоджений проект землеустрою подано комісією для проведення державної експертизи за супровідним листом від 27.05.2010 р. (том ІІІ а.с. 86).

03.06.2010 р. Головним управлінням Держкомзему у Кіровоградській області підготовлено позитивний висновок державної експертизи щодо наданої документації (том І а.с. 37, 116).

Слід відмітити, що у відповідності зі статтею 186-1 Земельного кодексу України та Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. N1420, порядок розгляду документації із землеустрою членом комісії визначається комісією. Документація із землеустрою, погоджена комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу. Результати роботи комісії оформлюються, у разі відсутності зауважень членів комісії, висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

У відповідності до статті 35 Закону України "Про державну землевпорядну документацію" результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо порушення при наданні відповідачеві в оренду земельної ділянки вимог ст. 123, ст. 186-1 Земельного кодексу України та положень постанови Кабінету Міністрів від 23.12.2009 р. №1420 стосовно порядку розгляду та погодження комісією документації із землеустрою, а також законодавчого порядку проходження державної експертизи. В матеріалах справи містяться підписані та ніким не скасовані Висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою на території Ульяновського району Кіровоградської області від 27.05.2010 р. та Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03.06.2010 р. № 541.

Згідно визначеного в статті 123 Земельного кодексу України порядку, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. (ч. 9).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.10).

У відповідності до викладеного, розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації від 04.06.2010 р. № 253-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано приватному підприємству "ТрейдСервіс" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 3,0946 га під господарськими будівлями та дворами, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Грушківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, для розміщення та експлуатації господарських будівель та споруд (том І а.с. 32).

Проект розпорядження пройшов погодження у структурних підрозділах Ульяновської районної державної адміністрації (том І а.с. 24)

Зазначене розпорядження стало підставою для укладення між Ульяновською РДА та приватним підприємством "ТрейдСервіс" оспорюваного позивачем договору оренди землі.

Згідно з пунктом 3 розпорядження РДА від 04.06.2010 р. № 253-р укладення договору оренди земельної ділянки доручено заступнику голови районної державної адміністрації ОСОБА_1, яким і було підписано спірний договір оренди землі.

Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язаний за повноваженням вчинити правочин від імені другої сторони які вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ст. 238 Цивільного кодексу України).

Право на вчинення дій від імені іншої особи може ґрунтуватись на різних юридичних фактах (ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України), одним з яких є акт органу юридичної особи.

Отже, в даному випадку представництво заступника голови Ульяновської РДА ОСОБА_1 на укладення з відповідачем договору оренди землі виникло на підставі акту органу юридичної особи - розпорядження голови РДА, що відповідає наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, підписання договору оренди землі зі сторони Ульяновської РДА заступником голови ОСОБА_1 не суперечило положенням цивільного законодавства.

Що стосується тверджень позивача про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання договору 27.08.2010 р. через його звільнення з посади заступника голови 29.06.2010 р., господарський суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що договір оренди землі, який ним оспорюється у даній справі, підписано з приватним підприємством “ТрейдСервіс” 27.08.2010 р., тоді як ОСОБА_1 звільнено з посади заступника 29.06.2010 р. Натомість, відповідач зазначає про іншу дату підписання договору 09.06.2010 р. та надає для долучення до справи інший примірник договору, датований у зазначену дату (том ІІІ а.с. 1-2, 97-102).

За вимогами Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962, державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п. 4.2.).

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (п.1.2. Тимчасового порядку).

З наданої до справи витягу з книги записів реєстрації вбачається, що договір оренди земельної ділянки кадастрового номеру 3525581300:02:000:9005, який укладено між Ульяновською РДА та приватним підприємством “ТрейдСервіс” зареєстровано 27.08.2010 р. за № 041038400028 (том ІІІ а.с. 59-63, том VІ а.с. 18-23). Аналогічна відмітка щодо дати та номеру реєстрації міститься у наданому позивачем примірнику договору оренди, датованого 27.08.2010 р.

Натомість, реєстрація примірника договору, наданого відповідачем, що датований 09.06.2010 р., книгою записів реєстрації не підтверджується (том ІІІ а.с. 59, том VІ а.с. 18).

Разом з цим господарський суд враховує, що за вимогами статті 20 Закону України “Про оренду землі” державній реєстрації підлягає лише укладений договір оренди землі.

У відповідності з пунктом 2.8. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель внесення оператором (реєстратором) запису про державну реєстрацію договору до книги реєстрації супроводжує видачу договору оренди землі. Тобто, реєстрація вже укладеного договору має здійснюватись під час його видачі.

Отримання оператором (реєстратором) договору для реєстрації здійснюється від територіального органу земельних ресурсів, який перевіряє достовірність відомостей, що відображені в технічній документації (реєстраційній справі), реєстраційній картці та договорі оренди землі і засвідчує таку достовірність підписом в реєстраційній картці (п. 2.4. Тимчасового порядку). Після вказаного територіальний орган земельних ресурсів передає реєстраційну картку оператору (реєстратору) разом з усіма примірниками договору оренди землі для їх видачі та державної реєстрації (п. 2.5. Тимчасового порядку).

Як слідує з матеріалів справи, реєстраційна картка земельної ділянки, отриманої відповідачем в оренду за спірним договором, була засвідчена територіальним органом земельних ресурсів 09.06.2010 р. (том ІІ а.с. 111-112, том VІ а.с. 14) та того ж дня передана разом з договором оренди землі і висновком Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області від 08.06.2010 р. про державну реєстрацію договору оренди до Ульяновського відділу Кіровоградської регіональної філії ДП "ЦДЗК" для реєстрації (том ІІ а.с. 110, 114, том ІІІ а.с. 39).

Згідно пояснень реєстратора Ульяновського відділення ДП "УДЗК" Сито А.П., відібраних в ході перевірки обставин реєстрації договору правоохоронними органами, остання повідомила про те, що в разі відсутності запису дати укладення договору, працівниками кадастрового відділення проставляється дата реєстрації даного договору (том ІІІ а.с. 109-112).

Наведені вище обставини дають можливість дійти висновку, що спірний договір оренди землі, який укладено між Ульяновською РДА та приватним підприємством "ТрейдСервіс", був підписаний до дати його реєстрації, а саме до 27.08.2010 р.

Вказане спростовує доводи позивача щодо підписання спірного договору саме 27.08.2010 р. та після звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови РДА.

Більш того, наданий позивачем примірник договору скріплено печаткою Ульяновської РДА (позивач) та печаткою приватного підприємства "ТрейдСервіс" (відповідач).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, печатка згідно з п. 2 ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України є обовязковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

Позивач не зазначає про незаконне використання печатки РДА і про наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки (том VІ а.с. 148-149). Матеріали справи не містять доказів звернення голови РДА із заявою про викрадення або втрату печатки до правоохоронних органів.

За наявності печатки на спірному договорі посилання на незаконність дій щодо підписання цього договору є безпідставним. Отже, позивачем не доведено відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання спірного договору.

Не доводиться матеріалами справи також підписання спірного договору зі сторони приватного підприємства "ТрейдСервіс" не директором Тетевою І.В., а іншою особою. Клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи позивачем не підтримано (том VІ а.с. 147).

Крім того, спірний договір оренди землі фактично виконано сторонами - підписано акт приймання-передачі та інші додатки, відповідачем сплачується орендна плата (том І а.с. 49-55, том ІІІ а.с. 4-8, 95, 132).

Доводи позивача, що договір є неукладеним з підстав відсутності у ньому всіх істотних умов, а саме: умов щодо орендної плати та умов передачі у заставу і внесення до статутного фонду права оренди землі, спростовуються фактом державної реєстрації такого договору.

В матеріалах справи міститься розрахунок орендної плати до договору, який підписано обома сторонами (том ІІІ а.с. 3, 103), умови договору визначають розмір орендної плати, порядок її внесення (п. 9 договору).

Порушення прав позивача у зв'язку з відсутністю в договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не встановлено.

Не підтверджуються матеріалами справи твердження позивача про отримання відповідачем в оренду земельної ділянки за спірним договором з розміщеними на ній іншими об'єктами нерухомого майна, що не належить позивачу.

Так, в проекті землеустрою, що затверджений позивачем, кадастровому плані земельної ділянки і додатках до договору відсутні відомості про розташування на земельній ділянці інших об'єктів нерухомого майна. Пункт 3 спірного договору фіксує, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля свинарника (складу), що належить відповідачеві, інші об'єкти інфраструктури за умовами договору - відсутні.

Зазначаючи про розташування нерухомого майна, позивач не підтверджує належними доказами як розташування такого майна на день передачі землі в оренду відповідачеві, так і правовий статус майна (рухоме чи нерухоме). Повідомляючи про наявність інших власників, позивач не зазначає конкретних осіб, не надає матеріали розпаювання та не обґрунтовує у зв'язку з цим порушення його прав.

Акт обстеження земельної ділянки від 27.05.2011 р., на що посилається позивач, складений особами, повноваження яких на складення таких актів законодавчо не визначено та за відсутності представника відповідача (том ІІІ а.с. 42). Названий акт та надані позивачем для долучення до справи фотокартки (том ІІІ а.с. 48-54) та акт від 05.01.2012 р. (том VІ а.с. 11), не підтверджують правовий статус майна, його власників та знаходження такого майна на земельній ділянки на час укладення спірного договору.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на ту особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів суду наявність обставин, які є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між сторонами і зареєстрованого в Ульяновському відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №041038400028 від 27 серпня 2010 року, та повернення земельної ділянки. Позивачем не підтверджено обставини того, що договір є неукладеним, та не доведено наявність підстав для кваліфікації спірного договору за статтею 228 Цивільного кодексу України.

За повідомленими позивачем підставами та на основі наявних у справі матеріалів, господарський суд визнає доводи позивача необґрунтованими та відмоляє у задоволенні позову повністю.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Примірники рішення направити учасникам судового процесу за наступними адресами: Ульяновській районній державній адміністрації Кіровоградської області (26400, Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Леніна, 72); приватному підприємству "ТрейдСервіс" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Леніна, 40); Грушківській сільській раді Ульяновського району Кіровоградської області (26420, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Грушка); відділу Держомзему у Ульяновському районі Кіровоградської області (26400, Кіровоградська область, м. Ульяновка, вул. Гагаріна, 21а).

Головуючий суддя В.В.Тимошевська

Суддя О.Б. Шевчук

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 27.03.2012 р.