Рішення № 22203941, 22.03.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р.

Справа № 5004/103/12 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 15970 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - підприємець

від відповідача: ОСОБА_2. - підприємець

В судовому засіданні 19.03.2012р. було оголошено перерву до 20.03.2012р. до 15:00 год. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути 32 045 грн., з них: 3500 грн. заборгованості по орендній платі, 21425 грн. пені за прострочення по орендних платежах, 6720 грн. пені за прострочення по здачі обєкта оренди, 400 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на договір оренди від 01.06.2011р., договір оренди торговельного місця від 22.12.2010р., накладну № 27/04 від 17.04.2008р., вимогу про оплату від 25.01.2012р. та докази про її вручення.

16.03.2012р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 10423 грн. 20 коп., з них: 3500 грн. заборгованості по орендній платі, 186 грн. 20 коп. пені за прострочення по орендних платежах, 6720 грн. пені за прострочення по здачі обєкта оренди, 17 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні позивач повідомив, що між ним та відповідачем не досягнуто домовленості щодо предмету заявлених вимог; уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 20.02.2012р. долучив до матеріалів справи уточнений розрахунок пені, інфляційних втрат; належним чином завірені документи, які долучені до позовної заяви; докази сплати оренди торгівельного місця за період з 01.06.2011р. по 31.12.2011р., довідку про відсутність заборгованості по оренді торговельного місця за вказаний період; докази сплати судового збору належному порядку та розмірі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, разом з тим, письмових обґрунтувань та доказів на їх підтвердження суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив:

01.06.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (Орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (Орендарем) було укладено договір оренди обєкта малої архітектурної форми, площею 9м2 , що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до розділу 4 вказаного договору, сторони встановили, розмір орендної плати складає 500 грн. на місяць, яку Орендар зобовязався здійснювати не пізніше 5 числа кожного наступного місяця.

Строк оренди сторони визначили з 01.06.2011р. по 31.12.2011р. (р.3 договору від 01.06.2011р.).

На виконання умов договору від 01.06.2011р. позивач передав, а відповідач прийняв обєкт оренди металевий контейнер для здійснення торгівельної діяльності промисловими товарами на території ринку Ківерцівської РСС, площею 9м2 , що знаходиться в АДРЕСА_1, про що ствердив в судовому засіданні відповідач.

Водночас, взяті на себе зобовязання по сплаті за орендоване майно за червень грудень 2011 року відповідач не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.01.2012р. обєкт оренди Орендарем не повернуто. Дану обставину відповідач належними доказами не спростував.

Разом з тим, згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень належними доказами.

25.01.2012р. позивач направляв на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, яка є предметом даного судового розгляду.

Між тим, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору оренди.

Згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майна у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.5 ст. 762 Цивільного кодексу плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вартості орендної плати за один місяць, заборгованість за червень грудень 2011 року складає 3500 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, нараховані позивачем 17 грн. інфляційних втрат за період з червня по грудень 2011 року підставні та підлягають до стягнення в повному обсязі.

Звертаючись з позовом до суду, підприємець ОСОБА_1. просив стягнути з відповідача пеню в сумі 6720 грн. за прострочення по здачі обєкта оренди з 01.01.2012р. по 20.01.2012р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Як встановлено ст. 624 Цивільного Кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Отже, за своєю правовою природою, нарахована позивачем пеня в сумі 6720 грн. за прострочення по здачі обєкта оренди з 01.01.2012р. по 20.01.2012р. є неустойкою в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, нарахована позивачем підставно та підлягає до стягнення згідно п.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Розділом 8 договору оренди від 01.06.2011р. передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар зобовязаний сплати на вимогу Орендодавця пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення; у випадку несвоєчасної передачі обєкта, що орендується Орендарем, останній зобовязався сплатити на вимогу Орендодавця пеню в розмірі 2% від вартості обєкта за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України ( така правова позиція викладена у постанові верховного Суду України від 24.10.2011р. по справі №25/187).

З врахуванням викладеного, нарахована позивачем пеня згідно заяви про уточнення позовних вимог виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за перод з вересня 2011р. по лютий 2012р. в сумі 186 грн. підлягає до задоволення.

Беручи до уваги викладене, позов підлягає до задоволення повністю в сумі 10423 грн., з них: 3500 грн. заборгованості по орендній платі; 6720 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по поверненню об'єкта оренди, ; 17 грн. інфляційних нарахувань та 186 грн, пені за несвоєчасно здійснену оплату.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись, ст.ст. 16, 526, 546, 548, 625, 628, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю в сумі 10423 гн.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер 2871707330) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) 10423 грн., з них: 3500 грн. заборгованості по орендній платі, 6720 6906,грн. пені, 17 грн. інфляційних нарахувань та 1609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

22.03.12