Постанова № 22203599, 14.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5253/2011

14 лютого 2012 року 16год. 12хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коленченко О.О.,

відповідача: представники Капустинська Н.П., Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 20.10.2011 року № 0003582342, № 0003592342, № 0003602342 від 20.10.2011 року.

В обґрунтування позову позивач вказує на хибність висновків податкового органу про встановлені перевіркою порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України та зазначає про безпідставне зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87261 грн. за II квартал 2011 року. Позивач вважає, що податковим органом довільно тлумачаться відповідні приписи податкового законодавства України, оскільки пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися в складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення відємного значення.

Також позивач заперечує порушення п.1.11 ст.1, п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України та вказує на безпідставність донарахованого податку на додану вартість на суму 1083211 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на 1040478 грн., за березень 2011 року на 42733 грн., та безпідставність зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 250000,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" договори поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, при виконанні яких на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" одночасно формувалися податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача. Застосування відповідачем до зазначених господарських операцій касового методу позивач вважає таким, що суперечить п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім цього, зазначає, що податковим органом використано процентне співвідношення в визначенні податкових зобов'язань при розрахунках податкового кредиту за касовим методом, яке не встановлене жодним законом з питань оподаткування.

Також позивач вказує на неправомірність висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл". Зазначає, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були діючими підприємствами, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Бухгалтерські документи, якими оформлено поставку матеріалів та послуг, є первинними в розумінні закону, підтверджують реальність господарських операцій, були пред'явлені до перевірки. Зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту по зазначених правовідносинах вважає протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.57-59 т.2). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" в 2010 році мало взаєморозрахунки з ТОВ "ТПГ "Дилема" на суму 99231,00 грн., в т.ч. ПДВ 16538 грн. Згідно баз даних органів Державної податкової служби ТОВ "ТПГ "Дилема" має стан - 5 "порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію), знято з обліку 31.08.2011 року. ТОВ "ТПГ "Дилема" сформовано ризиковий податковий кредит з ПДВ та валові витрати на придбання ТМЦ та робіт (послуг) від суб'єктів господарювання, в яких відсутні виробничі потужності і відповідні можливості для виконання робіт (надання послуг), постачання товарів, та в ланцюгах постачання яких є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності. На думку відповідача вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТПГ "Дилема" та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України обумовлені правочини є нікчемними.

Також зазначає, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" у 1 кварталі 2011 року мало взаєморозрахунки з ТОВ "Стікс-Оіл" на суму 1065144,00 грн., ПДВ 166600,75 грн. Згідно баз даних Державної податкової служби ТОВ "Стікс-Оіл" сформовано ризиковий податковий кредит з ПДВ та валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарювання, в яких відсутні виробничі потужності та відповідні можливості на виконання робіт (надання послуг), та в ланцюгах постачання яких є суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності. З наведених підстав господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відповідач вважає нікчемними, такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім цього, відповідач зазначає, що дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. В порушення вказаної норми закону ТОВ "Рівнетеплоенерго" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року на суму 12 237 700 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго", застосовуючи касовий спосіб для визначення податкових зобов'язань за грудень 2010 року, не застосовує його до визначення суми податкового кредиту за грудень 2010 року, чим порушено п.11.11 ст.11, п.1.11 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість". Всього не оплаченого податкового кредиту вказаного податкового періоду 807890 грн. Відсоток податкових зобов'язань, нарахованих платником за касовим способом, становить 92% від загальної суми податкових зобов'язань грудня 2010 року. Відповідно, до податкового кредиту грудня 2010 року по касовому методу неможливо віднести у відсотковому співвідношенні неоплачений кредит в сумі 743259 грн., у зв'язку з чим платником податків завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 743259 грн.

З наведених підстав представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 07.08.2009 року, відповідно до довідки з ЄДРПОУ види діяльності за КВЕД: постачання пари та гарячої води; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; будівництво будівель. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.22-38 т.2).

На підставі направлень, виданих ДПІ у м. Рівне від 05.09.2011 року № 1162/23-100, № 1163/23-100, № 1184/23-100, № 283/27-100, № 1172/23-100, згідно ст.20 розділу I , п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, ст.78, п.82.1 ст.82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, наказу начальника ДПІ у м. Рівне № 1188 від 22.08.2011 року, в період з 05.09.2011 року по 30.09.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" код ЄДРПОУ 36598008 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1178/23-100/36598008 від 07.10.2011 року (а.с.23-63 т.1).

Перевіркою встановлено порушення (що стосуються предмету спору в справі):

пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87261 грн. за II квартал 2011 року;

п.1.11 ст.1, п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 1 083 211 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 1 040 478 грн., за березень 2011 року на суму 42 733 грн., та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 250 000,00 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки (а.с.64-67 т.1) податковим органом були відхилені (а.с.68-76 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки № 1178/23-100/36598008 від 07.10.2011 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0003582342 від 20.10.2011 року форма "Р", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 343 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 083 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 260 120,00 грн. (а.с.27 т.1);

податкове повідомлення-рішення № 0003592342 від 20.10.2011 року форма "В4", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 250 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн. (а.с.78 т.1);

податкове повідомлення рішення № 0003602342 від 20.10.2011 року форма "П", яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз."в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року на 87 261,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн. (а.с.79 т.1).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої Державною податковою адміністрацією в Рівненській області скаргу платника податків залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без зміни (а.с.80-84 т.1).

Перевіряючи доводи та заперечення сторін в частині визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-й квартал 2011 року, суд встановив та врахував наступне.

В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року в рядку 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року" ТОВ "Рівнетеплоенерго" задекларовано 14 422 754 грн. (а.с.119-142 т.1).

В акті перевірки зазначено, що на формування даного показника мало вплив:

від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 12 237 700 грн.,

від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року в сумі 2 185 054 грн.

На думку суду, висновок податкового органу про те, що з набранням чинності з 01.04.2011 року розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається, - є таким, що не відповідає нормам матеріального закону з таких підстав.

Відповідно до абзацу 5 п. 1 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Таким чином, при складанні декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року платник податків керувався нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі статті 6 названого Закону, відповідно до якої, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення (збитки) минулих років є складовою валових витрат I-го кварталу 2011 року, оскільки їх включення до складу валових витрат саме в цьому періоді (1-й квартал 2011 року) було передбачено п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З 01.04.2011 року порядок обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів здійснюється з урахуванням ст.150 Податкового кодексу України, згідно якої якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Порядок обліку від'ємного значення в 2011 році, починаючи з 2-го кварталу 2011 року, здійснюється з урахуванням приписів пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до вищевказаної норми, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В свою чергу в декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" від 29.03.2003 року № 143, яка, зокрема, складалась за наслідками 1-го кварталу 2011 року, від'ємне значення (збитки) відображалися в рядку 08 "Об'єкт оподаткування позитивний (+) від 'ємний (-) ((± 03 -(± 0б) -07)".

Таким чином, з урахуванням приписів статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначений в рядку 08 показник декларації з податку на прибуток підприємства - це показник 1-го кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

До складу валових витрат поточного (звітного) податкового періоду при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на підставі статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається від'ємне значення попереднього податкового періоду, тобто, в даному випадку від'ємне значення за 2010 рік.

Таким чином, в декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2011 року при розрахунку рядка 08 "Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) ((± 03- (± 0б) -07)" безпосередньо приймало участь від 'ємне значення минулого податкового періоду (2010 року) (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства).

При цьому вказаний в рядку 08 декларації показник не розщеплюється на "від 'ємне значення (збитки) минулих років" і "від'ємне значення (збитки) 1-го кварталу 2011 року". Таке розщеплення вказаного показника в рядку 08 декларації не було передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" від 29.03.2003 року № 143, ні діючими нормативними актами - Податковим кодексом України, Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 28.02.2011 року № 114.

В новій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій Наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114, яка складається платником податків за 2-й квартал 2011 року, для відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, розрахованого за результатами 1-го кварталу 2011 року, слугує рядок 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року), тобто саме рядок 0.8 декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2011 року.

В пункті 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Тобто, рядок 07 "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності = рядок 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" мінус рядок 04 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування", який в свою чергу вираховується (тобто бере участь у розрахунку) як сума рядка 05 "Витрати операційної діяльності" та рядка 06 "Інші витрати". В свою чергу рядок 06 вираховується як сума рядків з 06.1 по 06.6 включно, а рядок 06.6 в декларації за 2-й квартал 2011 року і є тим від'ємним значенням об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, який у відповідності до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Окрім того, сам пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не встановлює порядку розрахунку об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств у 1-му кварталі 2011 року, а лише визначає порядок врахування результату розрахунку об'єкту оподаткування за підсумками 1-го кварталу 2011 року, коли таким результатом є від'ємне значення. При цьому, спеціальну норму щодо порядку включення від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке розраховане у 1-му кварталі 2011 року, до витрат 2-го кварталу 2011 року містить саме абзац перший вказаного пункту. Другий абзац, який повинен застосовуватися з урахуванням змісту першого абзацу, останньому не суперечить і стосується порядку включення від'ємного значення об'єкта оподаткування 1-го кварталу 2011 року не тільки в 2-му кварталі 2011 року, а й у другому і третьому кварталах, другому - четвертому кварталах 2011 року, тобто здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності з п. 22.4 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від'ємне значення 2010 податкового року позивачем враховано в валових витратах першого кварталу 2011 року. А у відповідності з п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України якщо від'ємне значення об'єкта оподаткування в підсумках першого кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

В податковому законодавстві відсутня норма, за якою від'ємне значення минулого 2010 податкового року підлягає виключенню з результатів звітного (податкового) періоду 1 кварталу 2011 року, при розрахунку об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року, а також відсутня норма, яка забороняє платнику податків включати до складу валових витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, який, в свою чергу, включає й від'ємне значення 2010 року, а пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України навпаки вказує на необхідність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року до витрат другого кварталу 2011 року.

Згідно з п.56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічної правової позиції притримується Комітет Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, який своїм листом від 10.11.2011 р. N 04-39/10-1160 вказав, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного адміністративного спору у вищезазначеній частині суд враховує, що рішенням Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України" Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року правомірно враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, що увійшло до вказаного показника I кварталу 2011 року.

Крім цього, в акті перевірки зазначено про завищення ТОВ "Рівнетеплоенерго" задекларованих показників в рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток підприємств "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11" за III квартал 2010 року на суму 82 692 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ "Дилема" та за I квартал 2011 року на суму 1 065 144 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Стікс-оіл".

Також, за висновками акта перевірки, ТОВ "Рівнетеплоенерго" завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість: за липень 2010 року на суму 16538,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ "Дилема"; за серпень 2010 року на 89805 грн., за березень 2011 року на 42733 грн., за червень 2011 року на 250000 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Стікс-Оіл".

Господарські операції ТОВ "Рівнетеплоенерго" з вказаними контрагентами податковий орган з покликанням на п.1 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України вважає нікчемними правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи доводи та заперечення сторін, висновки акта перевірки, в ході судового розгляду справи підлягали дослідженню фактичні обставини щодо одержання позивачем товарів (робіт, послуг) від названих контрагентів, реальності руху активів позивача, правомірності формування валових витрат та податкового кредиту від вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що 02.07.2010 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупець) та ТОВ "ТПГ "Дилема" (постачальник) укладено договір поставки, предметом якого є поставка товару (труби різного діаметру) (а.с.208-210 т.1).

На виконання договірних зобов'язань ТОВ "ТПГ "Дилема" поставлено для ТОВ "Рівнетеплоенерго" товарно-матеріальні цінності (труби) на суму 99231 грн., в т.ч. ПДВ 16538 грн. згідно накладної № 23 від 02.07.2010 року (а.с.206 т.1).

ТОВ ТПГ "Дилема" на вказану операцію позивачу виписано податкову накладну № 23 від 02.07.2010 року на суму 99231,00 грн., в т.ч. ПДВ 16538,50 грн. (а.с.207 т.1).

За даними акта перевірки, по бухгалтерському обліку ТОВ "Рівнетеплоенерго" вищевказану операцію відображено по рахунках: Дт 201 "матеріали" - Кт 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", Дт 631 - Кт 311 "розрахунковий рахунок". До перевірки надано реєстр отриманих податкових накладних за липень 2010 року із включенням до податкового кредиту податкової накладної № 23 від 02.07.2010 року. Розрахунки проведені грошовими коштами (а.с.30 т.1).

Судом встановлено, що поставлені ТОВ "ТПГ "Дилема" труби отримано уповноваженою особою ТОВ "Рівнетеплоенерго" на підставі довіреності, зареєстрованої в журналі реєстрації довіреностей (а.с.178 т.2).

Як вбачається з акта перевірки, під час проведення перевірки інвентаризація активів ТОВ "Рівнетеплоенерго" не проводилась, однак відповідач вказує на відсутність труб у ТОВ "Рівнетеплоенерго". В ході судового розгляду справи встановлено, що придбані від ТОВ "ТПГ "Дилема" труби позивачем оприбутковано на склад та використано при проведенні капітального ремонту тепломережі та трубопроводів гарячого водопостачання та їх аварійних ділянок.

Вказані обставини підтверджені дослідженими судом доказами: картками рахунку 201, накладними на внутрішнє переміщення, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року, актом № 22 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року, нарядом-завданням на проведення ремонтних робіт № 22 за січень 2011 року, розрахунками витрат матеріалів; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом № 113 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, нарядом-завданням на проведення ремонтних робіт № 113 за серпень 2011 року; нарядом-завданням № 18 на виконання ремонтних робіт за вересень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, актом № 188 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, нарядом-завданням № 188 за жовтень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, актом № 31 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, нарядом-завданням № 31 за лютий 2011 року, дефектним актом від 04.02.2011 року, нарядом-завданням № 45 за листопад 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актом № 263 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, нарядом-завданням № 263 за грудень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актом № 264 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, нарядом-завданням № 264 за грудень 2011 року (а.с.86-177 т.2).

Доводи відповідача про те, що згідно баз даних органів ДПС ТОВ "ТПГ "Дилема" знято з обліку в ДП у Ворошиловському районі м. Донецька 31.08.2011 року суд відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, позаяк взаєморозрахунки позивача з даним контрагентом здійснювались у липні 2010 року.

На дату виписки податкової накладної (02.07.2010 року) ТОВ "ТПГ "Дилема" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової служби України (а.с.212 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ТПГ "Дилема" зареєстроване як юридична особа 01.04.2010 року; види діяльності: будівництво будівель, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, діяльність у сфері інжинірингу, рекламна діяльність, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту; станом на 23.11.2011 року не перебуває в процесі припинення (а.с.211 т.1, а.с.56 т.2).

Крім цього, судом встановлено, що 22.03.2010 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" (замовник) та ТОВ "Стікс-Оіл" (виконавець) укладено договір № 1/22/03/10, предметом якого є виконання виконавцем режимно-налагоджувальних робіт котлоагрегатів на котельнях підприємства замовника. Загальна вартість договору складає 2876917,60 грн., в т.ч. ПДВ 479486,27 грн. (а.с.18-20 т.2).

На виконання договірних зобовязань ТОВ "Стікс-Оіл" виконано режимно-налагоджувальні роботи котлів на обєктах:

по вул.Соборній,225к, вул. Київській,6а, вул. Київській,60б, вул. Дворецькій,108д, вул. Березовського,20 в м. Рівне, здача-приймання яких оформлена актом № 1 від 27.01.2011 року на загальну суму 881233,20 грн., в т.ч. ПДВ 146872,20 (а.с.1 т.2),

по вул.С.Бандери,30б в м. Рівне, здача-приймання яких оформлена актом № 2 від 31.01.2011 року на суму 143638,80 грн., у т.ч. ПДВ 23939,80 грн. (а.с.12 т.2),

по вул.Жукова,22 в м. Рівне, здача-приймання яких оформлена актом № 5 від 10.03.2011 року на суму 253300,00 грн., у т.ч. ПДВ 42216,80 грн. (а.с.15 т.2),

Фактичне виконання робіт на вказаних обєктах підтверджується дослідженими судом доказами: довідками про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (а.с.2-11, 13-14,16-17 т.2).

За даними акта перевірки, по бухгалтерському обліку ТОВ "Рівнетеплоенерго" вищевказані операції відображено по рахунках: Дт 231 "виробництво" - Кт 685 "Розрахунки з іншими дебіторами", Дт 685 - Кт 611 "розрахунковий рахунок" (а.с.33 т.1).

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту ТОВ "Рівнетеплоенерго" безпідставно віднесено суму податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Стікс-оіл»на суму 382538 грн., а саме:

№ 96 від 04.08.2010 року на суму ПДВ 89805,40 грн. включено до податкового кредиту за березень 2011 року,

№ 24 від 10.03.2011 року на суму ПДВ 41984,20 грн. включено до податкового кредиту за березень 2011 року,

№ 23 від 09.03.2011 року на суму ПДВ 232,6 грн. включено до податкового кредиту за березень 2011 року,

№ 25 від 11.03.2011 року на суму ПДВ 515,8 грн. включено до податкового кредиту за березень 2011 року,

№ 72 від 08.06.2011 року на суму ПДВ 250000,00 грн. включено до податкового кредиту за червень 2011 року (а.с.47 т.1).

Суд відхиляє доводи відповідача в обґрунтування підстав зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту про те, що в ланцюгах постачання ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл" встановлено субєктів господарювання з ознаками фіктивності.

При цьому суд враховує, що при дослідженні факту здійснення господарської операцій повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-оіл" як його безпосередніми постачальниками.

Також суд враховує судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні якого від 22.01.2009 року в справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

На думку суду, обгрунтування податковим органом зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку здійсненню донарахування суми податкового зобов'язання повинно було передувати дослідження та оцінка зі сторони податкового органу обставини щодо реальності здійснення господарських операцій позивачем та правильності формування ним даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Актом перевірки стверджується, що позивачем всі документи на підтвердження оформлення господарських операцій були надані до перевірки в повному обсязі, позаяк такі документи в акті перевірки описані, однак безпідставно не взяті до уваги відповідачем.

Суд критично оцінює покликання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та обумовленими контрагентами. При цьому суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл", визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, відповідач на такі судові рішення не покликається, а представник позивача їх наявність заперечує.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні відомості про вирок суду в кримінальній справі, на наявність такого доказу відповідач не вказує.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких об'єктивних доказів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-Оіл".

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи у їх відповідності приписам закону, суд враховує, що у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З викладеного слідує, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, тобто витрат, які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Визначальною ознакою віднесення витрат по оплаті товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат вважається безпосереднє використання таких товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності, а саме у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом документи, які підтверджують оформлення та виконання угод постачальниками товарів (робіт, послуг), містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують зміст та обсяг господарської операції, реальність руху активів учасників правовідносин, є первинними в розумінні закону, а відтак є належною та достатньою підставою для податкового обліку позивача.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що валові витрати ТОВ "Рівнетеплоенерго" в III кварталі 2010 року, I кварталі 2011 року по взаємовідносинах з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, сформовані у відповідності до вищевказаних приписів чинного податкового законодавства, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх використання в господарській діяльності, з метою отримання прибутку.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, що за результатами судового розгляду справи не доведено порушення ТОВ "Рівнетеплоенерго"п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим висновок податкового органу про завищення платником податків відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 87 261 грн. за II квартал 2011 року суд вважає неправомірним, що виключає нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Оцінюючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд враховує, що відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями (чинного на час формування податкового кредиту в 2010 році) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

З 01.01.2011 року набрали чинності норми Податкового кодексу України, які врегулювали відповідні правовідносини.

Так, відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як стверджено матеріалами справи, податковий кредит позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ «Дилема", ТОВ "Стікс-Оіл" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх відсутність при перевірці чи невідповідність приписам закону відповідач не покликається. Постачальники товарів (робіт, послуг) на час видачі податкових накладних зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Товари, роботи та послуги придбані позивачем з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ «Дилема", ТОВ "Стікс-Оіл" сформований позивачем у відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. Суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіряючи правомірність висновку податкового органу про встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 743259 грн., суд встановив та врахував таке.

ТОВ "Рівнетеплоенерго" (покупець) укладено з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договори поставки природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання, зокрема:

договір № 1455-БО-28 від 14.10.2010 року - для бюджетних та інших організацій по ціні 2959,30 грн. з ПДВ за 1000 м.куб. (а.с.155-162 т.1),

договір № 1454-ТЕ-28 від 14.10.2010 року - для населення по ціні 1309,20 грн. з ПДВ за 1000 м. куб. (а.с.147-154 т.1).

За даними акта перевірки, розрахунки з постачальником у грудні 2010 року проведено на суму 8 291 312,18 грн., в т. ч. ПДВ 1 381 885,36 грн.

Фактична поставка природного газу підтверджена актами передачі-приймання природного газу від 31.12.2010 року:

на суму 4594020,08 грн., в т.ч. ПДВ 765670,01 грн. по договору № 1455-БО-28 від 14.10.2010 року (а.с.163 т.1);

на суму 8544636,50 грн., в т.ч. ПДВ 1424106,08 грн. по договору № 1454-ТЕ-28 від 14.10.2010 року (а.с.164 т.1).

Постачальником ДК "Газ України" виписано позивачу податкові накладні:

№ 17199 від 31.12.2010 року на суму 8544636,50 грн., у т.ч. ПДВ 1424106,08 грн. (а.с.165 т.1),

№17200 від 31.12.2010 року на суму 4594020,09 грн., у т.ч. ПДВ 765670,02 грн. (а.с.166 т.1).

Відповідно до п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також: житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також: база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Відповідно до Статуту позивача та довідки про включення позивача до ЄДРПОУ (а.с.22-34,38 т.2) основним видом діяльності позивача є виробництво, збирання та розподілення пари та гарячої води для центрального опалення, виробництва енергії та інших цілей, а також виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставні) йому товарів (послуг).

Суб 'єктний склад за даною статтею наступний:

1. платник податку (позивач), який продає теплову енергію, включаючи вартість транспортування, з одного боку (виконавець послуг з теплопостачання) та

2. фізичні особи, бюджетні установи (які є або не є платниками ПДВ) з іншого боку (споживачі послуг з теплопостачання) та/або

3. ЖЕКИ (як платники ПДВ, так і не платники ПДВ), які здійснюють збір коштів від зазначених покупців (фізичних осіб та бюджетних установ) з метою подальшого їх перерахування продавцю (позивачу) таких товарів (послуг) (теплової енергії з врахуванням вартості її транспортування) у компенсацію їх вартості.

Для застосування касового методу позивачем для визначення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним касовим способом необхідною є наявність обов'язкових умов, а саме суб'єктного складу (фізичні особи, бюджетні установи, ЖЕКИ з одного боку та позивач з другого боку) та наявність операції з поставки теплової енергії, включаючи вартість її транспортування позивачем вищевказаним особам.

Причому застосовувати касовий метод позивач зобов'язаний лише по фактах поставки товарів (послуг), визначених в п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", а не будь-яких інших товарів (послуг), оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює спеціальних правил щодо дати виникнення права на податковий за придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять до вищезазначеного переліку, а тому в цій частині податкові відносини регулюються загальними нормами, які визначені в статті 7 вказаного Закону, тобто за "першою подією".

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем за основу розрахунку було взято до уваги податковий кредит, сформований по господарських операціях з ДК "Газ України" за грудень 2010 року у повному обсязі, тобто як податковий кредит, сформований позивачем за договорами для постачання газу для населення,так і податковий кредит, сформований позивачем за договором постачання газу для бюджетних установ та інших категорій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг.

Відповідно до групи "інші споживачі" входять всі інші споживачі, які не ввійшли до перших двох груп: фізичні особи-підприємці, всі юридичні особи, окрім бюджетних установ.

При цьому, до групи "інші споживачі" неможливо застосовувати касовий метод при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі особи не вказані в пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому формування податкових зобов'язань з ПДВ з такими споживачами здійснюється за загальними правилами, правилом першої події, яке передбачено пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, відповідачем не було проведено розмежування обсягу податкового кредиту, сформованого позивачем по господарських операціях з ДК "Газ України" в грудні 2010 року в розрізі споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі), а взято до уваги весь обсяг податкового кредиту грудня 2010 року, в тому числі й податковий кредит по категорії "інших споживачів", податковий кредит за якими формується за правилом "першої події", а не за касовим методом.

Окрім того, по господарських правовідносинах позивача з ДК "Газ України" не підлягає до застосування касовий метод, оскільки не дотримуються умови пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", позаяк позивач є юридичною особою приватного права, а не фізичною особою чи бюджетною установою, а отже податковий кредит повинен формуватися за загальними правилами, передбаченими пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Придбання позивачем природного газу у постачальника та подальша його реалізація населенню та бюджетним установам є окремими господарськими операціями.

В свою чергу, процес формування податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї господарської операції.

В спірному випадку придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Окрім того, при розрахунках податкового кредиту позивача за касовим методом податковим органом було використано процентне співвідношення податкових зобов'язань до податкового кредиту у розмірі 92 %. Разом з тим, встановлення будь-якого процентного співвідношення в податковому зобов'язанні та використання його при розрахунку суми податкового кредиту Закон України "Про податок на додану вартість" чи будь-який інший закон з питань оподаткування не передбачає.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення ТОВ "Рівнетеплоенерго" п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", що виключає донарахування грошового зобовязання та застосування штрафних санкцій.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 20.10.2011 року № 0003582342, № 0003592342, № 0003602342 є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 20.10.2011 року № 0003582342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 343 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 083 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 260 120,00 грн., від 20.10.2011 року № 0003592342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн. за червень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн., від 20.10.2011 року № 0003602342, яким ТОВ "Рівнетеплоенерго" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за I квартал 2011 року в розмірі 87 261,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн., - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надміру сплачений судовий збір у розмірі 0,77 грн., сплачений 23.11.2011 року згідно квитанції № 4224.1018.1 від 23.11.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.