Постанова № 22203442, 22.02.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року о 15-06 годині                               Справа № 2а-5112/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Рожик О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями

«АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя»

до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

третя особа: ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено виїзну планову перевірку ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт № 152/23-5/30599776 від 21.01.2009.

В акті перевірки зазначені порушення:

п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі – Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 352 гривень;

п.4.1 ст.4, п.5.1 ст. 5 вищевказаного закону, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 888325 гривень;

пп.3.1.1 п.3.1, абз. 2 пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 236848 гривень.

На підставі вказаного акту заступником начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 29.01.2009 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0 - з податку на прибуток у розмірі 44028 гривень, № 0000132301/0 - з ПДВ у розмірі 355272 гривень.

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатами оскарження скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0000132301/1, 0000122301/1 від 07.04.2009, №№ 0000132301/2, 22301/2 від 19.06.2009, №№ 0000132301/3 0000122301/3 від 04.09.2009.

З доводами, викладеними в рішеннях за результатами розгляду скарг, позивач не згоден, також вважає, що висновки акту перевірки необґрунтовані, а оскаржувані рішення є такими, що повинні бути скасовані, з наступних підстав.

На думку перевіряючих, підприємством порушено п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, оскільки ним не включено до валових доходів плату за оренду площадок, магазину, офісних приміщень і приміщень станції технічного обслуговування автомобілів, а також витрати на комунальні послуги. ДПІ вважає, що, відповідно до умов договору комісії № АТ/К009-22 від 28.04.2007, укладеному з ТОВ «Автосервіс-Т», зазначена вище орендна плата є витратами по зберіганню автомобілів, прийнятих на комісію за цим договором, а тому, на їх думку, ця орендна плата мала відшкодовуватися комітентом — ТОВ «Автосервіс-Т» та включатися до валового доходу «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя».

З цією думкою позивач не згоден, так як, відповідно до умов договору комісії № АТ/К009-22 від 28.04.2007 та додаткових угод до нього, в тому числі додаткової угоди від 30.04.2007, в переліку витрат комісіонера, що підлягають відшкодуванню комітентом, відсутні витрати на зберігання товару. Однак, незважаючи на те, що всі додатки до договору комісії були надані ДПІ в ході перевірки, з незрозумілих причин в акті перевірки ними залишена поза увагою додаткова угода від 30.04.2007 та вказані дані, що не відповідають дійсності, а саме: що згідно з договором комісії №АТ/К009-22 від 28.04.2007 до витрат комісіонера, які підлягають відшкодуванню та включені сторонами, відносяться витрати на зберігання товару.

Крім того, посилання відповідача на те, що віднесення плати за оренду площадок до валових доходів залежить від умов договору комісії щодо відшкодування витрат на зберігання комісійних автомобілів, є необґрунтованим тому, що на орендованих площадках зберігаються не лише комісійні автомобілі, а й такі, що придбаваються за іншими цивільно-правовими договорами, зокрема, договорами купівлі-продажу. Однак податковим органом відокремлення витрат на зберігання автомобілів по договору комісії від загальних витрат на оренду площадок не здійснюється.

У акті перевірки не вказано жодної з причин, на підставі якої суми, що дорівнюють сумам витрат на орендну плату за магазини, офісні приміщення, приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, на комунальні послуги включаються до складу валових доходів. Для такого збільшення сум валових доходів немає жодних підстав. В договорі комісії №АТ/К009-22 від 28.04.2007 в переліку витрат, які підлягають відшкодуванню, відсутні витрати на орендну плату за магазини, офісні приміщення, приміщення станції технічного обслуговування автомобілів та витрат на комунальні послуги.

Такі витрати не включались в звіт комісіонера та не оплачувались комітентом.

Основним видом господарської діяльності «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» є продаж автотранспортних засобів, а також проведення технічного обслуговування цих засобів. У зв'язку з цим витрати на оренду мають відноситись до складу валових витрат, оскільки така оренда використовується в господарській діяльності платника податків.

Враховуючи наведене, встановлення в акті перевірки факту заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29352 гривень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 888325 гривень є неправомірним.

Крім того, в акті перевірки вказано - на підставі того ж твердження про заниження валових доходів на суму 996 737 гривень (сума витрат на оренду) - що підприємством занижена база оподаткування з ПДВ. Але таке твердження не відповідає дійсності на наступних підстав.

Як вказано в акті перевірки, згідно із п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, «об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України....», а, згідно із п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, «база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...». При цьому в акті не вказано, які саме послуги надавало АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» для ТОВ «Автосервіс-Т», які первинні документи підтверджують факт надання послуг, яким договором підтверджується згода сторін на надання таких послуг.

Посилання перевіряючих на те, що вказані вище витрати комісіонера повинні відшкодовуватися комітентом, безпідставні. Підтвердженням того, що база для оподаткування ПДВ відсутня, є п 7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР, в якому йде мова про те, що «датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Жодна з подій в діяльності підприємства не відбувалася, відповідно, дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ відсутня.

Також в акті зазначено, що на порушення абз.2 пп. 3.2.7 п. 3.2. ст. 3 Закону № 168/97-ВР, АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при використанні товарного знаку на загальну суму 37 500 гривень.

При цьому відповідач робить висновок про те, що винагорода за використання товарного знаку за ліцензійним договором № АТ/Р015-22 від 28.04.2007, укладеним «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» з ТОВ «Автосервіс-Т», являється роялті - на підставі п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, та, відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2. ст. 3 Закону № 168/97-ВР, зазначена винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування ПДВ.

З вищевказаним висновком відповідача позивач також не згоден з наступних підстав.

Відповідно до договору № АТ/Р015-22, «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» (ліцензіат) отримало від ТОВ «Автосервіс-Т» (ліцензіар) за винагороду дозвіл на використання знаку для товарів та послуг. Щомісячна плата за користування товарним знаком перераховувалась ліцензіару. При цьому, на підставі акту виконаних робіт по наданих послугах з користування товарним знаком (знак на товари і послуги) та податкових накладних на надані послуги, «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» включило суми ПДВ до податкового кредиту.

В акті перевірки перевіряючими не враховано те, що торговий знак (знак на товари і послуги), відповідно до ліцензійних договорів, не придбано ліцензіатом, а останньому лише надано дозвіл на користування цим знаком.

У відповідності до норм Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг (пп. 3.1.1.). При цьому поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами (п. 1.4.).

У зв’язку з вищевказаним позивач просить скасувати всі оскаржувані рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просить суд задовольнити позов та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення, в яких зазначає, що перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» здійснює реалізацію автомобілів як за договорами купівлі-продажу з переходом права власності, так і за договором комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 з додатковою угодою від 25.04.2008, який укладено з ТОВ «Автосервіс-Т».

Позивачем по справі не включено до складу податкових зобов'язань суми витрат по зберіганню автомобілів, отриманих згідно з договором комісії, що є порушенням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4., пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

У ході перевірки перевіряючим було надано договір комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 з додатковою угодою від 25.04.2008.

Додаткова угода від 30.04.2007 до договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 підприємством під час перевірки не надавалася.

Отже, посилання позивача на додаткову угоду від 30.04.2007 як на доказ відсутності в переліку витрат комісіонера витрат на зберігання товару є безпідставними.

Також в ході перевірки встановлено, що АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» уклало договір з ТОВ «Автосервіс Т» № АТ/Р 015-27 від 23.04.2007, згідно якого АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» має право платно використовувати товарний знак «Автосервіса Т».

Якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті».

Перевіркою встановлено, що в порушення абз. 2 пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону № 168/97-ВР в частині: «не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з ... роялті...», підприємство віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ при використані товарного знаку, що призвело до заниження ПДВ.

Згідно умов договору, позивач по справі має право використовувати товарний знак, предметом вказаного договору є платна передача ліцензії на право використання товарного знаку. При цьому встановлено факт передачі дозволу від підприємства ТОВ „Автосервіс Т" позивачеві за умовами договорів, шо засвідчує досягнення домовленості про використання об'єктів інтелектуальної власності, а тому виплати, здійснені позивачем на користь вказаних підприємств за цими договорами, підпадають під визначення "роялті" у розумінні Закону № 334/94-ВР.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просить у позові відмовити.

          Представник третьої особи - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя – у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує (а.с.209 т.1).

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі було проведено планову документальну перевірку АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008.

В ході перевірки встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду здійснював реалізацію автомобілів як по договорам купівлі-продажу з переходом права власності, так і по договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 (додаткова угода від 25.04.2008 до вказаного договору комісії), укладеному з ТОВ «Автосервіс-Т» (а.с. 78-80 т.1).

За вказаною угодою позивач виступає комісіонером, а ТОВ «Автосервіс–Т» - комітентом.

Предмет договору: комісіонер бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснювати реалізацію автомобілів, аксесуарів до них та іншого товару третім особам за цінами, вказаними в специфікаціях.

Судом встановлено, що витрати, пов'язані з продажем автомобілів, понесені комісіонером, виставлялися комітенту та включалися до складу валових доходів комісіонера, окрім витрат, пов'язаних із зберіганням автомобілів.

Отримані від ТОВ «Автосервіс-Т» автомобілі як за договором комісії, так і за договором купівлі-продажу, знаходяться на орендованих позивачем площадках в м. Запоріжжя та м. Мелітополь.

Для здійсненні господарської діяльності «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» орендує майданчики, згідно із договорами, вказаними на сторінці 6 акту перевірки, -

№ К/А 003-282 від 15.12.2004,

№ К/А 003-281 від 30.12.2004,

№ К/А 003-192/1 від 30.12.2008,

№ К/А 003-42 від 25.02.2007,

№ К/А 28 від 01.07.2008,

№ К/А 003-230 від 14.12.2007,

№ К/А 003-13/4 від 20.02.2008,

№ К/А 003-02/1 від 03.01.2008.

На зазначених площадках позивач зберігав як автомобілі, придбані по договору купівлі-продажу, так і автівки, отримані за договором комісії.

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що за перевіряємий період одержано всього автомобілів на суму 172 558 593 гривень, з них по договору комісії на суму 162 150 406 гривень, по договорам купівлі-продажу – на суму 10 408187 гривень.

При цьому валові доходи позивачем не збільшувались на суму орендної плати (як передбачено п.2.1 договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007), яка і є витратами по зберіганню автомобілів, отриманих за цим договором.

Відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Згідно наданих до перевірки документів (звітів комісіонера), продаж автомобілів за договорами комісії відбувався на протязі місяця, отже, отримані за договором комісії автомобілі знаходились на орендованих позивачем майданчиках.

У зв'язку з тим, що «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» у декларації з податку на прибуток до складу валових витрат між іншими витратами включає понесені витрати з орендної плати та не перевиставляє комітенту ці витрати як витрати по зберіганню, у підприємства виникають збитки, тобто, діяльність позивача на протязі декількох років була збитковою, що не відповідає п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також позивачем не включено до складу податкових зобов'язань суми витрат по зберіганню автомобілів, отриманих за договором комісії, що є порушенням пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України ... .

Згідно із п. 4 1 ст. 4 вищевказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п. 4.1 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» здійснював реалізацію автомобілів як за договорами купівлі-продажу з переходом права власності, так і за договором комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 з додатковою угодою від 25.04.2008.

У ході перевірки перевіряючим надано договір комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 з додатковою угодою від 25.04.2008, згідно з умовами якого (російською мовою – мовою оригиналу):

- «ПИИ АО «Автоинвестстрой-Запорожье», именуемое в дальнейшем «комиссионер», с одной стороны и ООО «Автосервис-Т» именуемое в дальнейшем «комитент», заключили настоящий договор о нижеследующем:

- пп.1.1 п.1 «По настоящему договору Комиссионер берет на себя обязательство от своего имени и за счет комитента за обусловленное вознаграждение осуществлять реализацию третьим лицам автомобилей, мототехнику, дополнительного оборудования, а также аксессуаров к ним и расходных материалов, а также номерных агрегатов (в дальнейшем именуемых Товар), принадлежащих Комитенту, в количестве, ассортименте и по ценам, указываемых в Спецификациях на партию Товара..., обеспечить гарантийный ремонт реализованого Товара;

- пп.2.1 п.2 «К расходам Комиссионера, подлежащим возмещению и включенными сторонами, относятся:

расходы по погрузочно-разгрузочным работам;

расходы по сопровождению, транспортировке и охране товара;

расходы по хранению Товара;

расходы по рекламе Товара,

расходы по проведению гарантийного ремонта ....»

Згідно із додатковою угодою від 25.04.2008 (російською мовою):

«- п.1 дополнить абзацем следующего содержания «В стоимость автомобиля GEELY.

включается стоимость промежуточного техобслуживания после 1000 км пробега или 2 месяца эксплуатации»

- п 2.1 дополнить абзацем «расходы на проведение техобслуживания автомобиля

марки GEELY после 1000 км пробега или 2 месяца эксплуатации автомобиля.»

Судом встановлено, що додаткова угода від 30.04.2007 до договору комісії № АТ/К 009-22 від 28.04.2007 під час перевірки не надавалася позивачем перевіряючим.

При цьому, у ході перевірки «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» було надано лист № 43974/10/23-114 від 23.12.2008 з проханням надати пояснення та копії договору комісії, видаткових накладних до цього договору, договору оренди, податкових накладних тощо, що свідчать про заниження об'єктів оподаткування. Але листом «АТ» Автоінвестстрой-Запоріжжя» № 56-12/08 від 25.12.2008 було відмовлено ДПІ в наданні копій зазначених документів.

Також, в акті перевірки посадовими особами «АТ «Автоінвестстрой-Запоріжжя» підписами підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.

Під час судового розгляду представник позивача зазначав, що додаткова угода від 30.04.2007, якою було змінено п.2.1 договору комісії, а саме виключено зі списку витрат Комісіонера, що підлягають компенсації, витрати по зберіганню автомобілів, надавалась перевіряючим під час перевірки. Але це спростовується дослідженими судом доказами, наприклад, листом відповідача «Про розгляд заперечень до акту перевірки» від 28.01.2009 № 898/10/23-5. У цьому листі зазначається, що додаткова угода від 30.04.2007 до перевірки не надавалася. Також додатком 4 до акту перевірки, в якому наведені всі документи, які у ході перевірки надавалися перевіряючим: в ньому зазначено договір комісії лише з додатковою угодою від 25.04.2008.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при використанні товарного знаку, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з: передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізинг у користування лізингоотримувачу.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, «роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України».

Оскільки позивачу надано лише дозвіл на користування товарним знаком, а не його придбання, то суми платежів за використання товарного знаку є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ при використанні товарного знаку на загальну суму 37500 гривень.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.17,158-167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          позов задовольнити частково.

          Скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000122301/0 від 29.01.2009, 0000122301/1 від 07.04.2009, 0000122301/2 від 19.06.2009, 0000122301/3 від 04.09.2009, винесені ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в частині визначення підприємству з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» суми податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 56250 (п’ятдесяти шести тисяч двохсот п’ятдесяти) гривень, в тому числі 37500 гривень за основним платежем, 18750 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями «АТ Автоінвестстрой-Запоріжжя» 47 копійок судових витрат.

           Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш