Постанова № 22202603, 14.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р. справа № 2а/0570/521/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретаріСметані М.В.

за участю представника позивача Гавриленкова Д.Ю.,

відповідач до судового засідання не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 11076,64 грн. -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Маріупольський міський центр зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 11076,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 15.10.2007 по 08.10.2008 року, але, як встановлено при перевірці, останній зареєстрований як фізична особа-підприємець з 03.04.2003 року. Просили стягнути з ОСОБА_3 суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 11076,64 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі

Відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але на адресу суду поверталися конверта з відміткою «за закінченням терміну зберігання». На виконання вимог статті 39 КАС України, відповідача було повідомлено шляхом публікації в друкованому засобі масової інформації. Враховуючи викладене суд вважає, за можливим розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 ОСОБА_3 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 15.10.2007 по 08.10.2008 року.

15.10.2007 року ОСОБА_3 було подано заяву про надання статусу безробітного, в якій вказав, що станом на день подання заяви він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Маріупольським міським центром зайнятості при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що ОСОБА_3 з 18.01.2008 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За результатами перевірки складено акт № 174 від 05.08.2011 року (а.с. 9).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація ОСОБА_3 здійснена 03.04.2003 року (а.с. 6-7), про що складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 267 від 10.09.2010 року (а.с. 14)

Листом № 1257 від 27.09.2010 направлено наказ № 559 від 14.09.2010 щодо відшкодування коштів в сумі 11076 грн. 64 коп. (а.с. 15).

Відповідно ч.1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі п.п1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

На підставі п.1 ст. 47 вищезазначеного закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, ОСОБА_3 на день постановки на облік був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 31 Закону №1533-III встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною 3 ст.36 Закону №1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю у сумі 11076, 64 грн.

Станом на день винесення постанови, допомога по безробіттю відповідачем не сплачена.

Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 11076,64 грн. та підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 11076,64 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37170300901052, банк ГУ УДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24815706) допомогу по безробіттю у сумі 11076 (одинадцять тисяч сімдесят шість) гривень 64 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 березня 2012 року у присутності представника позивача.

Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.