Постанова № 22202368, 06.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р. справа № 2а/0570/22255/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю:

представника позивачаКухар Ю.Д.,

представників відповідача Севідової К.М., Кузьменко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування висновків акту перевірки від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Система адміністративних будівель» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування наказу начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 579 від 26.07.2011 «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Система адміністративних будівель».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі зазначеного вище наказу, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у звязку з отриманням постанови слідчого СГ СУ ПМ ДПА України від 23.06.2011 про призначення у кримінальній справі позапланової документальної невиїзної перевірки в період з 26.07.2010 по 01.08.2010 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742.

Згідно висновку цього акту, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість на 33848141,94 грн.

Вважає, що видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обовязків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, тому зазначений наказ є таким, що має правове значення. Також, посилаючись на п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 85.2 ст. 85, п. 86.1 ст. 86 ПКУ зазначає, що спірним наказом позбавлено можливості виконати свої обовязки, надати необхідні документи, бути присутнім при проведенні перевірки, надавати пояснення щодо встановлених фактів, оскаржувати результати перевірки.

Крім того, зазначає, що достовірність нарахування бюджетного відшкодування вже була перевірена відповідачем, про що складалися відповідні довідки. Тобто, фактично відповідач провів повторну перевірку за відсутності до цього законних підстав, чим порушив вимоги Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» та п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.

Просив позов задовольнити (а.с. 2-6).

До початку розгляду справи по суті позивач змінив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву (а.с. 15-19), згідно якої просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Ленінського районі м. Донецька від 26.07.2011 № 579 «Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Система адміністративних будівель», скасувати висновки акту від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742.

Ухвалою суду від 06.03.2012 провадження у справі закрито у частині позовних вимог про оскарження наказу про проведення перевірки у звязку із відмовою позивача від цих позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали з тих підстав, що 24.06.2011 ними було отримано постанову слідчого СУ ПМ ДПА України від 23.06.2011 про призначення у кримінальній справі № 75-11-05-75 документальної позапланової перевірки позивача, внаслідок чого на підставі п.п. 76.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ інспекцією було прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 579 від 26.07.2011. Зазначали, що з огляду на приписи п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 2 та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України предмет оскарження повинен мати юридичне значення для позивача. Однак, у наказі про призначення перевірки визначено термін перевірки, який вже закінчився, і за наслідками перевірки складено акт. Акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень, не спрямований на виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень та не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору. Просили відмовити у задоволенні позову.

Також представники відповідача надали суду письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтували свою позицію посиланнями на норми діючого законодавства (а.с. 42).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.09.2008, включено до ЄДРПОУ за № 36167742, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 24.10.2011 (а.с. 67), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 68). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Донецька (а.с. 70), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100278703 від 22.10.2008 (а.с. 69).

26.07.2011 в.о. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийнято наказ № 579 «Щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Система адміністративних будівель» (код ЄДРПОУ 36167742)», згідно з яким на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ з отриманням постанови слідчого СГ СУПМ ДПА України старшого лейтенанта податкової міліції Павленко А.І. від 23.06.2011 про призначення у кримінальній справі № 75-11-05-75 позапланової документальної невиїзної перевірки наказується провести з 26.07.2011 протягом 5 робочих днів документальну невиїзну перевірку з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за січень, лютий, березень 2010р. товариства з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» (а.с. 85).

На підставі зазначеного наказу з 26.07.2010 по 01.08.2010 ДПІ у Ленінському районі м. Донецька проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за січень-березень 2010р., за наслідками якої складено акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742 (а.с. 8-12).

Згідно висновку акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість 33848141,94 грн., у т.ч. лютий 2010р. 13474173,94 грн., березень 2010р. 20373968 грн.

Крім того, у висновку акту перевірки зазначено, що 21.07.2011 СВ ПМ ДПА у Донецькій області за матеріалами відділення ПНВ ПДВ ДПІ у Ленінському районі м. Донецька та УПМ ДПА у Донецькій області порушено кримінальну справу № 75-11-05-141, за ч. 3 ст. 212 КК України у відношенні посадових осіб позивача. В ході проведення дослідчої перевірки у відношенні посадових осіб ТОВ «Система адміністративних будівель» встановлено, що протягом 2010р. даними посадовими особами було придбано основні фонди (будівлі) за значно завищеними цінами. Згідно окремого доручення слідчого від 28.07.2011 матеріали направлено в НВІ для встановлення фактичної вартості будівель.

24.11.2011 позивач, вважаючи наказ в.о. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 579 від 26.07.2011 «Щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Система адміністративних будівель» (код ЄДРПОУ 36167742)» та зазначені вище висновки акту перевірки протиправними, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 06.03.2012 провадження у справі закрито у частині позовних вимог про оскарження наказу про проведення перевірки у звязку із відмовою позивача від цих позовних вимог.

Таким чином, предметом спору у даній справі є оскарження висновків акту перевірки від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742.

Щодо можливості оскарження висновків акту перевірки суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд вважає, що у даному спірному випадку, висновки акта перевірки впливають на права, обовязки та інтереси позивача.

Як вбачається з акту перевірки, у ньому викладені обставини, встановлені за наслідками перевірки питань, зазначених у постанові слідчого СГ СУ ПМ ДПА України Павленка А.І. у кримінальній справі № 75-11-05-75 про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки від 23.06.2011, а саме питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з січня 2010 року по лютий 2010 року, та за березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого 2010 року по березень 2010 року (а.с. 80-81).

Згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 79.1 ст.79 ПКУ, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Враховуючи приписи ст.ст. 65, 66, 83, 223 Кримінально-процесуального кодексу України, висновки акта перевірки можуть бути покладені в основу обвинувального висновку у зазначеній вище кримінальній справі, що, на думку суду, буде мати відповідні юридичні наслідки для службових осіб позивача.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Мінюсті 12.01.2011 за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Далі - Порядок № 984).

У відповідності до п. 6.1, 6.2 розділу ІІ Порядку № 984, висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

У відповідності до п. 86.8 ст. 86 ПКУ, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, висновки акта перевірки за наслідками перевірки питань, зазначених у постанові слідчого з СГ СУ ПМ ДПА України не містять обставин про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, відображеного у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевірявся.

Податковим кодексом України в п.п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Разом з тим, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, керівником податкового органу (його заступником) не прийнято податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 86.9. ст. 86 ПКУ, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Акт державного органу це офіційний письмовий документ, який породжує для субєкту контролю певні правові наслідки, направлений на регулювання певних відносин та такий, який має обовязків характер для субєктів цих відносин, тобто, є юридичною формою рішення субєкта владних повноважень.

З урахуванням того, що документальна невиїзна позапланова перевірка позивача була проведена відповідачем за постановою слідчого, винесеною в рамках кримінальної справи, висновки акту перевірки можуть бути використані у ній як доказ, тому, у даному спірному випадку вони мають юридичні наслідки, а у випадку їх необґрунтованості можуть привести до порушення охоронюваних законами України прав та інтересів позивача, а також створити відповідні обовязки та негативні наслідки, тому такі висновки можуть бути предметом розгляду в рамках адміністративної справи.

При цьому суд бере до уваги той факт, що діючим законодавством не встановлений інший порядок судового оскарження висновків перевірок контролюючих органів.

Отже, з наведених вище підстав суд не приймає до уваги посилання представників відповідача про відсутність підстав для оскарження висновків акту перевірки у звязку з відсутністю їх юридичного значення для позивача.

Що стосується дотримання відповідачем порядку оформлення висновків акту перевірки, то у відповідності до п.2.3 Порядку № 984, описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином:

2.3.1. Результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.

2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

2.3.3. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання.

2.3.4. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

2.3.5. У випадках відсутності податкового обліку або порушення порядку його ведення даний факт фіксується в описовій частині акта.

2.3.6. У разі, якщо невиїзною документальною, виїзною плановою чи позаплановою перевірками не встановлено порушень вимог нормативно-правових актів, які регламентують питання повноти нарахування та своєчасності сплати окремих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в описовій частині акта відображаються задекларовані показники та робиться відповідний запис щодо невстановлення порушень. При цьому до акта перевірки додаються аналітичні таблиці, які підтверджують задекларовані показники.

Аналізуючи описову частину акта перевірки, суд приходить до висновку про порушення з боку відповідача зазначених вище вимог п.2.3 Порядку № 984 щодо складання акта перевірки.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Проте, як встановлено вище, позивач був позбавлений можливості виконати свій обовязок щодо надання документів, оскільки не був повідомлений відповідачем про проведення перевірки. Так, як свідчать матеріали справи, копія наказу про призначення перевірки № 579 від 26.07.2011 була надіслана позивачу рекомендованим листом із повідомленням 26.07.2011, що підтверджується чеком про відправку (а.с. 84). Однак, згідно поштового повідомлення, копію наказу про призначення перевірки позивач отримав лише 29.08.2011 (а.с. 84), тобто вже після проведення перевірки та оформлення її результатів актом.

Порушення податковим органом Порядку № 984, також підтверджується обставинами зазначеними у описовій частині акта перевірки, з якої випливає, що перевірка проводилась на підставі аналізу податкової звітності, наданої ТОВ «Система адміністративних будівель», актів позапланових перевірок з питань підтвердження сум ПДВ та документів, що надавалися для проведення цих перевірок. Тобто, фактично відповідачем повторно перевірялися обставини, які вже були предметом перевірок, а будь-які інші документи з перевіряємих питань, письмові пояснення посадових осіб позивача податковим органом не витребувались.

Представник позивача у судовому засіданні неодноразово звертав увагу на ті обставини, що запитів, про надання будь яких документів необхідних для проведення перевірки, на адресу ТОВ «Система адміністративних будівель» не надходило.

Представником відповідача у судовому засіданні також не надано будь-яких доказів або вмотивованих пояснень з приводу того, що запити про витребування документів направлялись на адресу ТОВ «Система адміністративних будівель», або були вручені уповноваженим особам позивача.

З урахуванням положень ст. 85 ПКУ щодо обовязку платника податків надавати податковому органу при проведені перевірки у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, приймаючи до уваги, що податковим органом не витребувались у позивача зазначені документи, суд вважає висновки акту перевірки, складені виключно за матеріалами податкової звітності, актів позапланових перевірок та документів, що надавались для проведення цих перевірок, необґрунтованими, тобто такими, що прийняті не на підставі всебічно та повно досліджених обставин щодо спірних питань (бюджетного відшкодування за січень-березень 2010р.).

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що 01.03.2011 у позивача посадовими особами податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Донецька були вилучені документи фінансово-господарської діяльності підприємства, що підтверджується протоколом виїмки. Однак, ці документи також не досліджувались податковим органом при проведенні невиїзної документальної перевірки.

Крім того, в описовій частині акту перевірки зазначено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується актом № 421 від 09.06.2011, що не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим під час судового засідання.

Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012, яка набрала законної сили, задоволені позовні вимоги ТОВ «Система адміністративних будівель» до Управління державної реєстрації Донецької міської ради та ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про визнання дій незаконними, визнання недійсним реєстраційного запису, визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Внаслідок цього визнані незаконними дії Управління державної реєстрації Донецької міської ради щодо внесення до ЄДР записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також визнано недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Як вбачається з описової частини зазначеної постанови, судом надавалась оцінка акту № 421 від 09.06.2011 про результати перевірки місцезнаходження ТОВ «Система адміністративних будівель». Однак, на підставі аналізу наданих документів, у т.ч. й цього акту, судом було встановлено відсутність підстав для внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість висновку податкового органу про відсутність підприємства за юридичною адресою, та з огляду на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню у даній адміністративній справі.

Також суд звертає увагу, що зазначений акт складено 09.06.2011, у той час як перевірка проводилась податковим органом у липні 2011р., тобто пізніше, ніж було складено акт.

Крім того, у порушення п. 6 Порядку № 984 відповідачем були оформлені висновки акта.

Так, у відповідності до цього пункту, висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

6.1. Зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

6.2. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

6.3. В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

6.4. У разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання.

6.5. Відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам платника податків або його законним представникам.

Зазначений перелік даних, що мають зазначатися у висновку акта перевірки, є вичерпним. Разом із тим, у висновку акта перевірки відповідач зазначив про те, що 21.07.2011 СВ ПМ ДПА у Донецькій області за матеріалами відділення ПНВ ПДВ ДПІ у Ленінському районі м. Донецька та УПМ ДПА у Донецькій області порушено кримінальну справу № 75-11-05-141, за ч. 3 ст. 212 КК України у відношенні посадових осіб позивача. В ході проведення дослідчої перевірки у відношенні посадових осіб ТОВ «Система адміністративних будівель» встановлено, що протягом 2010р. даними посадовими особами було придбано основні фонди (будівлі) за значно завищеними цінами. Згідно окремого доручення слідчого від 28.07.2011 матеріали направлено в НВІ для встановлення фактичної вартості будівель.

Зазначенні у висновку акту перевірки вказаних обставин, на думку суду, не тільки суперечать вимогам Порядку № 984, а й підтверджують факт неповного дослідження відповідачем усіх матеріалів, що мали значення при його складанні та, як наслідок, передчасних висновків про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (зокрема, щодо встановлення фактичної вартості будівель, ПДВ при купівлі яких позивач відніс до складу податкового кредиту, що, в свою чергу, вплинуло на розмір бюджетного відшкодування).

Щодо порушення п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановленого у висновку акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Так, за змістом акта перевірки, у перевіряємому періоді позивач заявив відємне значення податку на додану вартість у сумі 33958217 грн.,у т.ч. за січень 2010р. у сумі -13584249 грн., лютий 2010р. у сумі -20374706, та відшкодування з бюджету у сумі 49968935 грн., у т.ч. за січень 2010р. у сумі 16010777 грн., лютий 2010р. у сумі 13584249 грн., березень 2010р. у сумі 20373968 грн. у звязку з придбанням нерухомого майна у ВАТ «Донецькавтотранс» на підставі договорів купівлі-продажу.

Копії зазначених договорів наявні у матеріалах справи (а.с. 71-79).

Також у акті перевірки вказано, що порушення п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виразилось у тому, що сума обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців ТОВ «Система адміністративних будівель» по січню 2010 року 635931 грн., по лютому 2010 року 706617 грн., по березню 2010 року 757355 грн. (а.с. 11)

У акті перевірки відповідач на підставі п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкової звітності з податку на прибуток за 2010 рік робить висновок, що позивачем були виключені обєкти нерухомості зі складу основних фондів.

Разом із тим, такий висновок відповідача спростовується фактичними обставинами, встановленими під час розгляду даної адміністративної справи. Так, як зазначалось судом вище, позивачем були придбані на підставі договорів купівлі-продажу обєкти нерухомості у ВАТ «Донецькавтотранс», які були віднесені позивачем до основних фондів підприємства та поставлено їх на баланс.

У додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року позивач зазначив балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки (тобто, будівлі) 251270 418 грн., здійснивши у цьому періоді відповідні амортизаційні відрахування у розмірі 5025408 грн. (а.с. 88).

У додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року позивач зазначив балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки 37672450 грн., здійснивши у цьому періоді відповідні амортизаційні відрахування у розмірі 753449 грн. (а.с. 86).

Також, як вказано а акті перевірки (а.с. 11), у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 2010 рік позивач зазначив балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки 94660 400 грн.

Зазначені обставини, на думку суду, не підтверджують висновок відповідача про часткове виключення підприємством нерухомого майна з основних фондів.

Крім того, як свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 Нематеріальні активи за грудень 2009р., 2010р. та 2011р., дебетове сальдо на кінець 2009р. склало 81027206,92 грн. (будівля), дебетове сальдо на кінець 2010р. склало 253827062,63 грн. (будівлі), дебетове сальдо на кінець 2011р. склало 253827062,63 грн. (будівлі).

У балансі ТОВ «Система адміністративних будівель» станом на 31.12.2011 залишкова вартість основних засобі на початок звітного періоду складало 246161 тис. грн.., а та кінець звітного періоду 237700 тис. грн.

Отже, у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач виключив обєкти нерухомого майна зі складу основних фондів, і, як наслідок, що сума обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців була менше, ніж заявлена сума до відшкодування.

До того ж, суд зазначає, що норма п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» містить застереження, що вона не розповсюджується на нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, і не містить будь-яких приписів стосовно можливого виключення обєктів зі складу основних фондів.

Крім того, надані суду декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість свідчать, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, що передували заявленню суми до бюджетного відшкодування, були більші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Так, періоди лютий-березень 2010р. були перевірені ДПІ у Ленінському районі м. Донецька з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, про що свідчать довідки податкового органу від 30.04.2010 № 1953/23/36167742 (а.с. 43-49), від 30.09.2010 № 4622/23/36167742 (а.с. 50-58), якими були підтверджені розміри бюджетного відшкодування за лютий та березень 2010р., заявлені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за ці періоди.

Таким чином, оскільки у вказаних довідках не було встановлено порушень при визначенні позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню та підтверджено заявлені до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника податку у відповідних сумах, суд вважає підтвердженим наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зазначених вище сумах.

Крім того, сума бюджетного відшкодування була перерахована позивачу на його поточний рахунок, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Що ж стосується посилання представників відповідача на лист позивача від 23.02.2012 № 0009 стосовно того, що ТОВ «Система адміністративних будівель» просить вважати заявлені у декларації з ПДВ за лютий та березень 2010р. суми бюджетного відшкодування 13584249 грн. і 20373968 грн. залишком відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, то зазначені обставини не є предметом розгляду даного спору. В межах розгляду даної справи судом вирішується питання щодо обґрунтованості висновку акта перевірки про порушення позивачем п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а не питання внесення виправлень до декларацій позивача з ПДВ. Крім того, суд досліджує обставини, що існували станом на час проведення перевірки податковим органом та складання акту перевірки.

Крім того, суд відмічає, що п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону. При цьому, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 цієї статті 7 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Тобто зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що Закон передбачає два способи бюджетного відшкодування, якими є отримання розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 Закону суми на розрахунковий рахунок платника податку або зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. При цьому, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить застережень стосовно того, що правові приписи наведеного підпункту не застосовуються у випадку, коли платник податку обрав спосіб бюджетного відшкодування шляхом зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову, у звязку із чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування висновків акту перевірки від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742 - задовольнити.

Скасувати висновки акту від 08.08.2011 № 2050/23-2/36167742 про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» (ЄДРПОУ 36167742) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за січень-березень 2010 року, яка проводилася Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька з 26.07.2010 по 01.08.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Система адміністративних будівель» витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 (двадцять вісім) гривні 23 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06 березня 2012 року.

Повний текст постанови складений 11 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.