Ухвала суду № 22201301, 07.03.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

справа № 2-4642/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2012 року лютого 13 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря – Бойко О. С.,

з участю                     представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ в залі суду цивільну справу за позовами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІСКО»про стягнення страхового відшкодування, пені, відшкодування моральної і майнової шкоди, де третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4, –

встановив:

Відповідач, ОСОБА_5 «СК «ДІСКО», позов не визнало, заперечуючи своїм виходом з МТС бюро України, яке має виплатити страхове відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Відповідач, ОСОБА_2, позов визнала частково, заперечуючи про частини заявленої суми відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні виклав з урахуванням уточнень доводи позовної заяви, з поданням якої через суд пред’явлений у березні 2011 року позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у вересні 2010 року через порушення правил початку і зміни руху під час виїзду на дорогу діями та за вини ОСОБА_2, яка керувала належним їй автомобілем і чия відповідальність застрахована ОСОБА_5 «СК «ДІСКО», на підставі чого з урахуванням уточнень просив стягнути на користь позивача 7076 гривень 58 коп. збитків, 940 гривень 15 коп. пені та 10000 відшкодування моральної шкоди. Також представник позивача повідомив, що на місце пригоди аварійний комісар чи інший представник страховика не виїжджав, але він був повідомлений в той же день про пошкодження автомобіля позивача, і після цього його представник разом з ОСОБА_2 були присутніми 06.10.2010 під час проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля позивача оцінювачем ОСОБА_6 з метою встановлення розміру матеріальної шкоди. Стверджував, що 16.11.2010 страховик отримав всі необхідні документи для здійснення виплати позивачу страхового відшкодування, але на численні звертання позивача відповідав, що МТСБУ повинна виплатити суму, а тому допустив прострочення з 17.12.2010 до 10.02.2012 на 421 день. Відзначив, що страховик визнав пригоду страховим випадком, сам визначив експерта-оцінювача і здійснював свою страхову діяльність на підставі ліцензії, що діяла до 30.09.2010 і надалі була пролонгована до 26.03.2011. Крім того, доповнив, що позивач пропонувала відповідачу ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодувати спричинену шкоду, однак та відмовилася, незважаючи на завдані хвилювання, погіршення самопочуття та настрою через нервовий стрес, зміну звичного комфортного їй способу життя, у зв’язку з чим сума відшкодування оцінена на 10000 гривень.

Відповідач, ОСОБА_2, в судовому засіданні визнала доведеним відшкодування моральної шкоди на суму 2000 гривень, а в частині реальних збитків вважає відповідальною за відшкодування страхову компанію, з якою у неї укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності. Визнала, що автомобіль належить їй на праві власності, і вона має 11 років водійського стажу. Стверджувала, що договір страхування укладався з 19.02.2010 до 18.02.2011, та страхову премію вона сплатила в день підписання договору 18.01.2010. Наголосила на тому, що про дорожньо-транспортну пригоду повідомила телефоном страховика ще до прибуття інспектора ДАІ, а з письмовою заявою звернулася 01.10.2010, після чого працівники страхової компанії «ДІСКО» пообіцяли розрахуватися з потерпілою протягом двох місяців, але до теперішнього часу обіцянку не виконав.

Враховуючи відсутність даних про причини неявки співвідповідача, що згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України визнаються неповажними, ця цивільна справа розглядається у відсутність відповідача ОСОБА_5 «СК «ДІСКО», який свого представника не направив та неявка якого відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України не перешкоджає судовому розглядові. На цій підставі за наявності співвідповідача судовий розгляд провадиться в загальному процесуальному режимі позовного провадження.

Суд, вислухавши пояснення і міркування учасників процесу, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

30 вересня 2010 року у м. Дніпропетровську на вулиці Шинна, 3, відповідач ОСОБА_2, використовуючи у власних особистих цілях належній їй на праві власності автомобіль «Шевролє Лачеті», д/н АЕ 7455АС, керуючи цим автомобілем, через недбалість виїхала з прилеглої території на проїзну частину дороги в порушення п. 10.2 Правил дорожнього руху, не надавши переваги в русі водію автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4, що прямував дорогою, спричинивши дотиковий удар останнього від автомобіля «Шевролє Лачеті», з пошкодженням автомобілів, що встановлено постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2010, яка набрала законної сили, і доказуванню у цій справі згідно з ч. 4 ст. 67 ЦПК України не підлягає.

Автомобіль «Шевролє Авео», д/н НОМЕР_2, на час події належав на праві власності ОСОБА_3, що вбачається з поданого в копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АЕС № 194953 (а.с. 10).

Протоколом огляду в присутності відповідачів транспортного засобу (а.с. 16) сукупно з виданою Державтоінспекцією довідкою від 30.09.2010 (а.с. 11) підтверджені пошкодження автомобіля НОМЕР_1, яких він зазнав від дорожньо-транспортної пригоди, що безспірно доводять за висновком спеціаліста-товарознавця № 209 від 12.10.2010 (а.с. 12-15) потребу у відновлювальному ремонті за визначеною ним загальною реальною вартістю на суму 6065 гривень 50 коп.

Судом в ході розгляду справи не добуто будь-яких даних, які б вказували, що ця сума не відповідає ринковим цінам, а так само на те, що певні з виконаних робіт не пов’язані з подією пошкодження речі.

Також, зі сплатою відповідачем ОСОБА_2 18.01.2010 страхової премії на користь АСК «ДІСКО», що зі змінами чинного законодавства змінило фірмове найменування, між ними відповідно до ст.ст. 10, 15, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинних на той час, укладений договір строком на один рік до 18.01.2011 на страхову суму 25500 гривень з урахуванням франшизи в сумі 510 гривень на випадок завдання в тому числі відповідачем ОСОБА_2 шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею як власником автомобіля «Шевроле», 2004 року випуску на шасі під № KL1F193E5K098068, д/н НОМЕР_3, на підтвердження чого виданий страховий поліс №ВВ/5089910 з третім типом договору, що долучений до справи в копії (а.с. 18). Відповідно, подія завдання шкоди припала на строк дії договору.

Як визнано сторонами, і не спростовано ОСОБА_5 «СК «ДІСКО», 16 листопада 2010 року страховику подані передбачені умовами страхування документи, необхідні для здійснення виплати позивачу страхового відшкодування.

Суд за браком доказів підтвердження відповідачем ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»виконання зобов’язання з договору страхування відповідальності за правилами ч.ч.1, 2 ст. 545 ЦК України дійшов висновку відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України про те, що ніщо у цій справі не спростовує істинності висновку про невиплачене ним відшкодування за пошкодження належного ОСОБА_3 автомобіля, строк виконання якого настав 16.12.2010 згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у чинній до 17.02.2011 редакції. Тим більше, що сам відповідач, перекладаючи обов’язок на МТСБ України, визнає наявність підстав для виплати страхового відшкодування у визначений строк.

Встановлені дійсні обставини переконують суд в необережному використанні відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу протиправними діями з порушення правил безпеки дорожнього руху, під час керування ним, що напряму спричинили дорожньо-транспортну пригоду, яка закономірно призвела до завдання шкоди позивачу, на підставі чого первісно у відповідача ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 1187,1188 ЦК України виникло позадоговірне зобов’язання відшкодувати шкоду за правилами ст.ст. 1166, 1167 цього Кодексу. Проте, ОСОБА_2 в силу умов укладеного договору відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України вправі розраховувати на виконання за себе страховиком обов’язку відшкодувати шкоду, у зв’язку з чим для такого відповідача статтями 619, 1194 ЦК України на випадок недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої ним шкоди встановлена субсидіарна відповідальність в розмірі фактичної шкоди, що залишилася не покритою страховим відшкодуванням, в тому числі франшизи, на яку зменшується відшкодування відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Звідси, за вимогою позивача як кредитора у зобов’язанні з відшкодування шкоди, пов’язаної з пошкодженням транспортного засобу, і як вигодонабувача за договором страхування відповідальності основним боржником згідно з ст.ст. 3, 22, 29 цього Закону визнається співвідповідач ОСОБА_5 ««СК «ДІСКО»», а відповідач ОСОБА_2 несе перед таким кредитором субсидіарну відповідальність за збитки.

Доводи відповідач ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»про перекладення ним свого обов’язку на МТСБ України суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.ст. 49, 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вихід страховика з членів МТСБУ припиняє лише діяльність, пов'язану з укладенням договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності після направлення відповідного повідомлення, і не припиняє його зобов’язань з договорів, укладених до дня такого повідомлення, через що страховик зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. В свою чергу МТСБ України за п. 41.1 «ґ»ст. 41 цього Закону зобов’язано виплатити потерпілому страхове відшкодування лише у випадку недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, чого в цій справі судом не встановлено. Крім того, посилання на виплату відшкодування за рахунок коштів переданих відповідачем ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»у власність МТСБУ згідно з ст.ст. 528, 617 ЦК України не звільняє його від відповідальності за дотримання строків виконання свого цивільного обов’язку з договору страхування відповідальності перед третьою особою-вигодонабувачем, яким є позивач.

Таким чином, встановивши, щодо дорожньо-транспортна пригода визнається за умовами договору страховим випадком, а встановлений Законом строк виплати страхового відшкодування позивачу згідно з ст.ст. 253, 254, 530 ЦК України настав, за відсутності доказів підтвердження виконання зобов’язання належить визнати, що відповідач ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»прострочив виконання своїх обов’язків за визначенням ст. 612 ЦК України на 421 день, на підставі чого підлягає ухваленню судом рішення згідно з ст. 611 цього Кодексу про присудження з співвідповідача ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»на користь позивача відповідно до ст.ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції 104,8 % за правилами ст. 625 ЦК України в сумі 5822 гривень 31 коп.

До правових наслідків порушення зобов’язання згідно з ст. 611 ЦК України відноситься сплата відповідачем ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»позивачу відповідно до ст.ст. 548, 550 ЦК України законної неустойки, встановленої на час прострочення за п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у чинній до 17.02.2011 редакції, і п. 36.5 ст. 36 цього Закону в редакції, чинній з 17.02.2011, у виді пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується така пеня, що складає в межах заявлених вимог 940 гривень 15 коп. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України суд присуджує на користь позивача з ОСОБА_5 «СК «ДІСКО»три відсотки річних за час прострочення виплати страхового відшкодування, з яких заявлено позивачем 219 гривень 94 коп.

Разом з цим, відповідач ОСОБА_2 за змістом ст.ст. 12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»несе самостійно відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачу, та реальні збитки, понесені самим позивачем для оцінки майнової шкоди, у зв’язку з чим на підставі ст. 1194 ЦК України підлягає ухваленню судом рішення про задоволення позову для захисту прав визначеним статтею 1192 ЦК України способом відшкодування реальних витрат на суму франшизи і з віднесенням до реальних збитків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України витрати на оцінку збитків для відновлення порушених прав в сумі 500 гривень (а.с. 17). Оскільки інфляція – це знецінювання грошей, супроводжуване ростом цін на товари і послуги, яке характеризується змінами у часі загального рівня цін, змінами вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним, то відшкодування збитків в повному обсязі з огляду на перебіг часу розв’язання спору щодо виконання позадоговірного зобов’язання передбачає застосування до вартості відновлювального ремонту і витрачених позивачем коштів встановленого індексу інфляції за весь цей час у зв’язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги, через що сума франшизи на виконання ст. 1166 ЦК України підлягає оплаті з урахуванням індексу інфляції в сумі 534 гривні 48 коп.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд згідно з ст. 23 ЦК України зважує на тривалість душевних страждань, їх глибину та суть, що полягає в переживаннях за цілісність свого майна, а також на те, що позивач має відчути допомогу адекватну немайновим втратам, понесеним у зв’язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди, що знайшли своє вираження в тому часі, на який позивач була відірвана від звичайних занять, що в цій справі має істотне значення. У зв’язку з цим, не переслідуючи метою кару правопорушника, що не властиво цивільному (приватному) праву, а слідуючи виконанню завдання відновити правове становище позивача, суд виходить з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності і на відшкодування завданої моральної шкоди згідно з ст. 1167 ЦК України присуджує 2000 гривень з особи, яка безпосередньо змусила позивача пережити душевні хвилювання.

Відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позови ОСОБА_3 задовільнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІСКО»(код ЄДРПОУ 13470552, м. Дніпропетровськ) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 5822 гривень 31 коп. страхового відшкодування, 940 гривень 15 коп. пені та 219 гривень 94 коп. трьох відсотків річних, а разом –6982 гривні 40 коп.

Стягну з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 1034 гривень 48 коп. реальних збитків та 2000 гривень відшкодування моральної шкоди, а разом –3034 гривень 48 коп.

ОСОБА_3 в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) відшкодування справлених судових витрат з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІСКО» (код ЄДРПОУ 13470552, м. Дніпропетровськ) в сумі 160 гривні 86 коп. та з ОСОБА_2 в сумі 18 гривень 84 коп.

Рішення може бути оскаржене до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само прокурором і відсутніми в засіданні особами –з наступного за днем вручення його копії.

Суддя