Постанова № 22200544, 21.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2012 р. 14:40 Справа №2а-2370/12/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Кисельовій А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

до Державного підприємства "Дослідне господарство інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 8083,22 грн.

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Кримзвернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство інституту сільського господарства Криму Національної академії аграрних наук України" про стягнення 8083,22 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості із сплати фінансових санкцій, нарахованих за рішеннями про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків та за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Ухвалами суду від 01.03.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судове засіданні представник позивача не з’явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, ідентифікаційний код 34842975, є страхувальником і платником страхових внесків в розумінні Закону №1058.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі у редакції, чинній до 01.01.2011 року, далі –Закон №1058) страхувальниками визнаються, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з п.п. 4, 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на час вчинення правопорушень) страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що рішенням №56 від 16.01.2012 року до відповідача застосовані фінансові санкції - штраф у розмірі 8060,12 грн. грн. на підставі п. 7 ч 9 ст. 106 Закону №1058 за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Рішенням №57 від 16.01.2011 року до відповідача застосовані фінансові санкції у розмірі 23,10 грн. грн. на підставі п. 4 ч 9 ст. 106 Закону №1058 за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Зазначені рішення були отримані відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.

Пунктом 7 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 в редакції до 01.01.2011 року було передбачено, що за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Згідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Разом з тим, з набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 року, втратили чинність норми права, які встановлювали відповідальність страхувальників, передбачену, зокрема, п. 4, 7 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01.11.2011 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та штрафних санкцій, нарахованих до 01.01.2011 року.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень - за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків та за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, які встановлені після 01.01.2011 року, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв’язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати штрафні санкції, які нараховані до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”;

Органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, виявлені після 01.01.2011 року, нараховувати штрафи, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Приймаючи до уваги, що позивачем спірним рішенням відповідачу нараховані фінансові санкції, визначені п.4, п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність на час прийняття спірних рішень, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Таким чином, рішення №56, 57 від 16.01.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР про застосування фінансових санкцій на підставі п. 4, п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 прийняті з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим є протиправними, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за зазначеними рішеннями задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Тоскіна Г.Л.