Рішення № 22192714, 29.03.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.

секретар судового засідання Шарапа О.В.

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 10 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Острозького районного суду від 10 лютого 2012 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні зазначеного позову до ОСОБА_2.

Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що відповідач, керуючи автомобілем „Нісан Кубістар”, під час здійснення повороту ліворуч поза перехрестям не надав дорогу скутеру „Ямасакі Мустанг” під його керуванням, який рухався назустріч, що призвело до зіткнення й пошкодження транспортних засобів.

Своїми діями відповідач порушив вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 124 КУпАП. Зазначав, що відмовляючи в позові, суд урахував відсутність його звернення до страхової компанії з заявою про страхову виплату. Вважав, що суд повинен був притягнути страхову компанію до участі в справі як відповідача. Відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тому повинен відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, ґрунтуючись на правилах ст.ст. 1166, 1187 ЦК України.

З наведених підстав, просив рішення Острозького районного суду від 10 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у справі повинен бути страховик, а так як позивач не звертався з позовом до страхової компанії, тому його вимоги знайдено

Справа № 1713/108/12 Головуючий у 1 інстнації:Венгерчук А.О..

Провадження №22-ц1790/567/2012 Суддя-доповідач: Хилевич С.В.

необґрунтованими.

Проте частково з таким висновком не погодилася колегія суддів.

Матеріалами справи встановлено, що 8 липня 2011 року між відповідачем та Національною акціонерною страховою компанією „Оранта” укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить відповідний поліс №НОМЕР_3 (а.с. 20).

16 липня 2011 року о 20 годині 30 хвилин в с. Розваж Острозького району ОСОБА_2, керуючи автомобілем „Нісан Кубістар”, н.з. НОМЕР_1, при виконанні лівого повороту поза перехрестям не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу та допустив зіткнення зі скутером „Ямасакі Мустанг”, н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 25.07.2011 року, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, й накладено на нього 340 гривень штрафу.

Убачається, що позивач, не зважаючи на існування договірних відносин з приводу страхування, звернувся до суду за відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди безпосередньо до її заподіювача ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З вимогами до страховика про страхову виплату жодна зі сторін не зверталася, а тому ОСОБА_1 не набув права на відшкодування шкоди в порядку ст. 1188 чи ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, оскаржуване рішення в цій частині ухвалено з додержанням вимог закону і відповідно до встановлених обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права при розвязанні спору про відшкодування матеріальної шкоди на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю судових висновків.

В той же час, колегія суддів не може погодитися з твердженнями районного суду про відсутність моральної шкоди.

Так, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню зі страховика на користь потерпілого при існуванні договірних відносин, визначається за п. 22.3 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” і не може перевищувати 5 % ліміту його відповідальності. Однак її відшкодування особою, яка завдала шкоди, не заборонене цивільним законодавством.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено наявність моральної шкоди зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Ураховуючи глибину страждань і переживань позивача з приводу пошкоджень належного йому транспортного засобу, яких спричинено з вини ОСОБА_2, та виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів визначає розмір заподіяної моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь ОСОБА_1, у 1000 гривень.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення слід частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Острозького районного суду від 10 лютого 2012 року скасувати в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Судді :