Рішення № 2216809, 18.10.2007, Апеляційний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2007 року.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді Козака І.О.,

суддів Шевчук Г.М. , Демковича Ю.Й.,

при секретарі Заєць К.В.,

з участю адвоката ОСОБА_2, апелянтаОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про припинення права відповідачки ОСОБА_3 на частку у спільному майні - будинковолодінні АДРЕСА_1 яка становить 1/6 й не можу бути виділена в натурі як окреме житлове приміщення. Мотивував свої вимоги тим, що він є власником 5/6 вказаного будинковолодіння, воно є неподільним, спільне володіння й користування є неможливим і частка відповідачки є незначною.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2007 року позов задоволено частково, відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні його вимог щодо припинення права відповідачки на частку у спільному майні та проведено поділ будинковолодіння у відповідності до другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 10.04.07.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, вважаючи, що воно постановлено із порушенням норм матеріального s процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити його вимоги.

Порушення норм матеріального права вбачає в тому, що судом невірно застосовано статтю цивільного законодавства, яка регулює порядок припинення права на частку у спільному майні, а щодо порушень норм процесу - зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог стосовно поділу будинковолодіння, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися.

У суді апеляційної інстанції апелянт підтримав вимоги щодо скасування рішення, посилаючись на мотиви, викладені в скарзі.

Відповідачка просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, так як рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону.

Справа № 22а -693 Головуючий у 1-й інстанції - Варневич Л.Б.

Категорія - 5 Доповідач - Демкович Ю.Й.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників спору, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи із наступних мотивів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що частка відповідачки у спільному майні є значною і може бути виділена в натурі, будинковолодіння є подільним й спільне володіння і користування є можливим, оскільки існують два окремих входи.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитися не можна, оскільки він зроблений з порушенням вимог законодавства, яке регулює вказані правовідносини.

Порушення полягають у тому, що судом першої інстанції помилково, в супереч зібраним доказам, визнано можливість поділу спірного будинковолодіння та спільного користування двома співвласниками.

Окрім цього, суд вийшов за межі вимог, які ставилися позивачем.

Апеляційна інстанція виходила із наступного:

Первинно 05.09.06 позивач звернувся з вимогами до відповідачки про поділ спільного майна - будинковолодіння АДРЕСА_1

10.05.07 ОСОБА_1 змінив позовні вимоги й просив суд припинити право ОСОБА_3 на 1/6 частину у спірному будинковолодінні.

У відповідності до ч. 2 ст. 31 ЦПК Країни, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

Оскільки вимоги позивач були змінені й не стосувалися поділу будинковолодіння між співвласниками, тому суд першої інстанції не вправі був розглядати спір щодо даного поділу. Однак поділ був проведений, що є процесуальною помилкою, а тому рішення в цій частині підлягає до скасування.

Щодо вирішення позову про припинити права відповідачки на 1/6 частину в спільному майні, то колегія судців вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи із наступного:

Сторони є співвласниками згаданого будинковолодіння, ОСОБА_1. належить 5/6 частин, ОСОБА_3 - 1/6.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2499 від 08.02.07 року 1/6 частини, яка належить відповідачці, можлива для виділу лише у вигляді однієї кімнати.

Як вбачається із висновку комісії відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кременецької районної державної адміністрації № 27 від 08.05.07, проведеного в порядку затвердження результатів судової будівельно-технічної експертизи № 2499 від 08.02.07, виділення однієї житлової кімнати площею 11, 8 м кв власнику 1/6 частини є недоцільним через те, що одна житлова кімната не може бути відокремленим житловим приміщенням, оскільки відсутній тамбур (коридор) та кухня й проведення добудови є недоцільним через великий фізичний знос.

Вказаний висновок підтверджено Кременецькою районною держадміністрацією листом № 01-1136-3/15 від 11.09.07 за результатами комісійного обстеження будинку та аналізу результатів судової будівельно-технічної експертизи № 2499.

У силу ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Із зібраних доказів вбачається, що частка відповідачки в спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі.

При цьому колегія суддів виходила із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2499, згідно із яким виділення відповідачці частки можливе лише у випадку позбавлення позивача частини його частки у вигляді тамбура 1 площею 7, 1 м кв та коридору 7 площею 4, 8 м. кв.

У свою чергу позивач заперечує такий поділ й питання поділу не стоїте.

Аналізуючи ринкову вартість частки відповідачки у спірному майні, яка становить 2272, 00, грн., колегія суддів приходить до висновку, що вона є незначною

Тобто, у силу ст. 183 ЦК України, вказане-будинковолодіння в даному випадку є неподільним.

Із показів сторін та висновку судової експертизи вбачається, що спільне володіння і користування майном обома сторонами є неможливим.

При цьому враховувалося, що відповідача не проживає у спірному будинковолодінні, частку в зазначеному майні набула внаслідок спадкування, забезпечена житлом, оскільки проживає по АДРЕСА_2

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, й жодних доказів щодо вказаних обстави сторонами не подано й судом не здобуто.

Згідно із ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається із квитанції № 4 від 18.10.07, позивачем внесено на депозитний рахунок апеляційного суду Тернопільської області кошти в розмірі 2272, 00 грн. в якості компенсації вартості частки ОСОБА_3 у спірному будинковолодінні.

Тому, позовні вимогиОСОБА_1 підлягають до задоволення.

За таких обставин, відповідно до вимог п.3 ст. 309 ЦПК України, рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 21 травня 2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право ОСОБА_3 на частку в спільному майні -будинковолодінніАДРЕСА_1

Кошти в сумі 2272, 00 грн., які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_1апеляційного суду Тернопільської області, код 02893456, банк отримувача: ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, внесені ОСОБА_1, передати ОСОБА_3, як компенсацію частки останньої у будинковолодінніАДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.