Ухвала суду № 22160422, 28.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року м. КиївК-57798/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року

у справі № 20/10-нА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований карєр»

до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований карєр»(далі позивач) до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 02 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр»відшкодування сплаченого держмита.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований карєр»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період березень квітень 2007 року, за результатами якої складено акт № 1952/23-05471885 від 02 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 02 липня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 59 264,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні у Закритого акціонерного товариства «Хмельницька маслосирбаза»масла для безоплатного забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безпідставним включенням до бюджетного відшкодування за квітень 2006 року сум податку на додану вартість, сплачених позивачем в березні 2006 року в складі авансових платежів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Белагрегат-сервіс», Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»та Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Хмельницькобленерго»послуги, а також неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування в квітні 2007 року сум податкового кредиту за березень 2007 року, сформованих з урахуванням залишків відємних значень за січень 2007 року в розмірі 1 785,00 грн. та за лютий 2007 року в розмірі 770,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці»працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, перелік рівноцінних молоку харчових продуктів згідно з Переліком хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженим Міністерством охорони здоровя СРСР від 04 листопада 1987 року № 4430-87, не є вичерпним, то висновок відповідача про неправомірне віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні у ЗАТ «Хмельницька маслосирбаза»масла для безоплатного забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, є безпідставним.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судами, позивачем включено до бюджетного відшкодування за квітень 2006 року суми податку на додану вартість, сплачені як авансові платежі в ціні придбаних у ТОВ фірма «Белагрегат-сервіс», ДТГО «Південно-Західна залізниця»та ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що у разі невиконання контрагентом зобовязання із сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів, з огляду на положення підпункту «б» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року сум податкового кредиту за березень 2007 року, сформованих з урахуванням залишків відємних значень за січень 2007 року в розмірі 1 785,00 грн. та за лютий 2007 року в розмірі 770,00 грн.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко